Рішення № 80425299, 13.03.2019, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/462/17

2/609/3/2019

13 березня 2019 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді: Ковтуновича О.В.

при секретарі судового засідання: Сандулович О.М.

за участі: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_2

до

відповідача: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області

вимоги позивача: про визнання кредитного договору, договору іпотеки і заставної недійсними та застосування наслідків недійсності правочину і скасування заборони відчуження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 виклад позиції позивача.

1. 26 квітня 2017 року ОСОБА_2 (далі позивач), інтереси якого на підставі довіреності від 03.01.2019 року представляє ОСОБА_1 (представник позивача), звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області з вимогою визнати кредитний договір № ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року, договір іпотеки від 05.03.2008 року і заставної від 05.03.2008 року - недійсними та застосування наслідків недійсності правочину і скасування заборони відчуження нерухомого майна.

2. В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги позовної заяви його довірителя та пояснив, що між ЗАТ КБ «ПриватБанком» правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року, із одночасним підписанням Договору іпотеки, що був підписаний в порядку забезпечення виконання позивачем зобов'язань по поверненню кредиту та відповідно накладено заборону на відчуження предмету іпотеки і видано заставну, відповідно і заборону на відчуження предмету іпотеки.

Представник позивача не погоджується із рядом пунктів зазначених у кредитному договорі а також вважає, що вищевказані догори являються недійними оскільки поточний рахунок для здійснення розрахунково – касових операцій в іноземній валюті для отримання та погашення кредиту позивачу не відкривався, а умови кредитного договору передбачена видача та повернення кредиту в іноземній валюті готівковою, хоча позивач отримав гроші у національній валюті, що є порушенням Інструкції про касові операції, а також не було оприлюднено у письмовій формі інформацію, яка є істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена законодавством.

Представник позивача вважає, що на підставі обставин, які були зазначені у позовній заяві та у судовому засіданні, а також норми законодавства України підтверджують те, що кредитний договір №ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року підлягає визнанню недійсним.

А тому останній просить:

- визнати недійсним кредитний договір № ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», із застосуванням наслідків недійсності правочину;

- визнати недійсним Договір Іпотеки від 05 березня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», для забезпечення договору про надання споживчого кредиту № ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року, який було нотаріально посвідчено державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №269, із застосуванням наслідків недійсності правочину, в тому числі: скасувати заборону відчуження нерухомога майна, а саме: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., с.Мирове, вул. Миру, буд. 5, накладеної державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №270;

- визнати заставну, що була видана і підписана позивачем, гр.ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно умов Договору Іпотеки від 05 березня 2008 року, та нотаріально посвідчена державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 із застосуванням наслідків недійсності правочину;

- судові витрати покласти на відповідача.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

3. 30.08.2017 року представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» представив заперечення на позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору, просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним кредитного договору в повному обсязі, із посилання доказів, що містяться в запереченні.

4. 14.02.2019 року представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області представили суду пояснення із якого слідує, що останні просять справу слухати без їх участі, а також вважають Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області неналежним учасником по даній судовій справі, із мотивуванням, що міститься в поясненні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою суду від 03 травня 2017 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче судове засідання на 15 травня 2017 року.

6. Ухвалою суду від 29 травня 2017 року судом було витребувано докази у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та призначено справу до судового розгляду.

7. Ухвалою від 18 вересня 2017 року провадження по даній справі було зупинено, оскільки була призначена бухгалтерсько-фінансова експертиза.

8. Ухвалою від 18 вересня 2017 року було забезпечено позов, шляхом накладання арешту на іпотечне майно.

9. Ухвалою від 17 жовтня 2017 року провадження у справі було відновлено.

10. Ухвалою від 27 жовтня 2017 року провадження по даній справі було зупинено, оскільки було задоволено клопотання судового експерта Тернопільського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, щодо погодження строку виконання ухвали про призначення судової бухгалтерсько-фінансової експертизи в термін понад три місяці.

11. Ухвалою від 15 листопада 2018 року провадження у справі було відновлено.

12. Ухвалою від 12 грудня 2018 року розгляд справи був відкладений на 24 січня 2019 року.

13. Ухвалою від 24 січня 2019 року розгляд справи був відкладений на 15 лютого 2019 року.

14. Ухвалою від 15 лютого 2019 року розгляд справи був відкладений на 13 березня 2019 року.

15. Представник відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з'явився хоча судом вживались заходи для належного його повідомлення про день, час та місце проведення судового засідання, шляхом виклику відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причини неявки суду невідомі.

16. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області в судове засідання не з"явилася, однак надіслав пояснення щодо позову та просить розглядати справу без їхньої участі.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

17. Як вбачається із кредитного договору № ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року, укладеного між ПриватБанком правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк на підставі Статуту та відповідачем ОСОБА_2, згідно ч. 8 кредитного договору, банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти на строк з 05.03.2008 року по 05.03.2028 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 13920,00 дол США на наступні цілі: у розмірі 11200,00 дол США на споживчі цілі, а також 2720,00 дол США для сплати страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3,2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зареєстрованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.8.2 даного договору.

Погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії здійснюється щомісячно шляхом надання Позичальником Банку в період з 20 по 30 число кожного місяця грошових коштів у сумі 128,46 дол США для погашення заборгованості за кредитом, згідно графіку погашення кредиту (додаток 2 до кредитного договору).

При порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Пунктом 2.2.4. кредитного договору № ТЕ10GА0000000004 від 05.03.2008 року передбачено зобовязання позичальника проводити погашення кредиту в порядку, сумах і строки, передбачених договором

Згідно пункту 2.2.2. кредитного договору № ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року позичальник зобовязався сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності з п.п.8.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1,3.2 даного Договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом провести не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.2.3. кредитного договору № ТЕKOGK0000000010 від 05 березня 2008 року , передбачено зобовязання позичальника щодо сплати банку винагороду згідно п.п.8.1 та 7.2 даного договору.

Положенням п.5.3. кредитного договору № ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязується сплатити банку штраф в розмірі 250грн. + 5% від суми позову.

18. Позивач ОСОБА_2 здійснював частковий розрахунок по договору кредиту, що стверджується Додатком №2 до кредитного договору №ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року.

19. 05 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», був укладений Договір Іпотеки для забезпечення договору про надання споживчого кредиту № ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року, який було нотаріально посвідчено державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №269.

20. Із висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №381/16-22 вбачається слуюче, а саме: згідно виписки по рахунку 220390557226683 від 05.03.2008 року відображена видача ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 11200 доларів США, що еквівалентно 56 560 грн.; підвищення відсотків, яке було проведено банком в остроньому порядку є таким, що суперечить вимогам закону; по договору кредиту №ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року ОСОБА_2 було сплачено у погашення заборгованості по кредиту на день подання позову кошти в сумі – 13803,41 доларів США, додатково після подання позову ОСОБА_2 10.11.2015 року було сплачено у погашення заборгованості про кредиту 300,00 доларів США, таким чином розмір заборгованості ОСОБА_2 по договору становить – 7283,95 доларів США.

21. Суд встановив, що рішенням Шумського районного суду від 25 листопада 2015 року, № 609/1169/15-ц, було вирішено стягнути із ОСОБА_2 (с.Мирове Шумського району, ІПН№2365219433) в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО №305299) заборгованість по кредитному договору № ТЕ10GА0000000004 від 05 березня 2008 року в розмірі 18248,83 долара США, що еквівалентно за курсом 21,74 – 396712,13 гривні, а також 5950,68 грн. сплаченого судового збору, 95 грн. 00 коп. витрат понесених за оголошення у газеті "Свобода".

Однак, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 02.02.2017 року, заочне рішення Шумського районного суду від 25 листопада 2015 року, № 609/1169/15-ц, в частині стягнення змінено.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриваБанк» було відхилено, а рішення апеляційного суду Тернопільської області від 02.02.2017 року – залишено без змін.

22. Також судом було встановлено, що по даній цивільній справі проводилась судово-економічна експертиза, що стверджується висновком екперта за результатами проведення судово-економічної експертизи №1022/17/1074-1076/18-22 від 09.11.2018 року, із висновків якої не вбачається підстав для визнання кредитного договору недійсним із підстав зазначених позивачем.

V. Оцінка Суду.

23. Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов’язковим для виконання сторонами.

24. Згідно із статтею 526 ЦК зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК вказується, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 525 ЦК забороняє односторонню відмову від зобов’язання або односторонню зміну його умов.

25. Відповідно дост. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

26. В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов’язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

27. Так, правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України у справі №-6-511цс15 від 11 листопада 2015 року визначено, що Закон України « Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов»язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовується.

28. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

29. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1ст. 1055 ЦК України).

30. Відповідно до ч.1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

31. Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.4, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» оспорюваними є правочини, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК України тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

32. Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

33. Згідно із ч.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому вираженні) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов»язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

34. Відповідно до п.3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

35. На банки покладається також обов'язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (п.3.3 Правил).

36. Закон України«Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

37. За змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

38. Частиною другою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

39. У силу положень ч.2 ст. 114 ЦПК України - висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийняте за результатами розгляду справи.

40. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

41. Відповідно до змісту ч. 1 ст.230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

42. Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

43. Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п.20 постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

44. Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

45. Згідно ст. 267 ЦК України , особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Щодо клопотання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відносно застосування строків позовної давності, суд дійшов до висновку про доцільність відмови ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у застосуванні строків позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався тільки у 2015 році, тобто коли отримав заочне рішення Шумського районного суду Тернопільської області.

46. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чинном, беручи до уваги вищевикладені обставини, а також той факт, що існують рішення суду, які пов'язані із даними правовідносинами, зокрема кредитним договором який був укладений між сторонами по справі, та які на даний час являються чинними, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і заставної та застосування наслідків недійсності правочину і скасування заборони відчуження нерухомого майна, оскільки деякі порушення в пунктах, які містяться в договорі, не дає суду підстав для визнання такого кредитного договору недійсним.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

47. Позивачем було сплачено 1920,00 грн. судового збору. Відповідно до статті 141 ЦПК, судовий збір стягненню із відповідача не підлягає, оскільки позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

З цих підстав,

На підставівищевикладеного,керуючись ст. ст. 76-81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.215.230,627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд –

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН№2365219433) до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд 1 Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (місце знаходження: м.Тернопіль, вул.Чернівецька, 24), про визнання кредитного договору, договору іпотеки і заставної недійсними та застосування наслідків недійсності правочину і скасування заборони відчуження нерухомого майна – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 13 березня 2019 року.

Суддя: ОСОБА_6