Ухвала суду № 80285256, 05.03.2019, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/410/19

Номер провадження №2/318/251/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Васильченка В.В.; при секретарі Крук О.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 318/410/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2019 р. позивач звернувся до Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2, згідно якого просив стягнути з відповідача на його користь сплачені грошові кошти у розмірі 110 964 грн., судові витрати.

04.03.2019 р. позивач подав заяву про забезпечення позову та просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,30 га, кадастровий номер 2322410100:01:008:0243, які знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Лиманна (колишня Дзержинського), 213. Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду, так як відповідач з метою ухилення від виконання рішення може у будь-який час продати спірний будинок та земельну ділянку, по боргу перед ним не розрахуватись.

Сторони в судове засідання не викликались.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до положень статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (п.4) щодо необхідності: врахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог; пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на вищенаведене, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою, так як заява позивача ґрунтується на припущеннях, крім того позивачем не доведений факт того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, в ній не наведено жодних фактів, які б підтверджували те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження спірного будинку та земельної ділянки.

Одночасно предметом спору по даній справі є стягнення грошових коштів, а тому за таких підстав у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 318/410/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пятнадцяти днів з її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя ОСОБА_3