Рішення № 79964025, 19.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/293/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, адреса: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009)

до відповідача:

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 34894735, адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 від 18.01.2019 року ВП №57963878 про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Проте, вказаних законодавчих приписів відповідачем не дотримано при вчинені дій по примусовому виконанню виконавчого листа №1140/2714/18 виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом та встановлено нібито порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при виконанні рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, відтак, позивач наголошує, на протиправності дії державного виконавця Крикун О.М. та просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача скористався своїм правом на подання до суду письмового відзиву, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки наголошує на тому, що спірні дії по винесенню постанови про накладення штрафу державним виконавцем вчинені відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.48-50).

14.02.2019 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при винесенні постанови від 18.01.2019 року ВП №57963878 про накладення штрафу у сумі 5 100,00 грн..

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 року в адміністративній справі №1140/2714/18, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дії та бездіяльність, також зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо призначення пенсії ОСОБА_2 в сумі 1435,00 грн. – протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області врахувати дохід позивача, отриманий в період з 01 січня 1996 по 31 грудня 2000 року під час трудової діяльності в ТОВ “НКТ” (м. Тула, Росія) в розрахунок пенсії за віком ОСОБА_2, на підставі довідки №12 від 07.07.2018 р. про середньомісячну заробітну плату за 60 місяців підряд трудової діяльності для встановлення пенсії.

21.12.2018 року видано виконавчий лист по справі №1140/2714/18 (а.с.52), яким: «зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області врахувати дохід позивача, отриманий в період з 01 січня 1996 по 31 грудня 2000 року під час трудової діяльності в ТОВ “НКТ” (м. Тула, Росія) в розрахунок пенсії за віком ОСОБА_2, на підставі довідки №12 від 07.07.2018 р. про середньомісячну заробітну плату за 60 місяців підряд трудової діяльності для встановлення пенсії».

21.12.2018 року ОСОБА_2 подано заяву до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа до якої долучено його копію (а.с.51).

22.12.2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 на підставі статтей 3, 4, 24, 25, 26, 27, 63 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57963878, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження, боржнику до виконання, а стягувачу до відома. У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено про обов'язок боржника виконати вказане рішення протягом 10 робочих днів (а.с.53-54).

Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надіслало державному виконавцеві лист від 08.01.2019 року №296/08-02, в якому повідомило, що на виконання судового рішення, що підлягає виконанню Головним управлінням проведено розрахунок пенсії ОСОБА_2 11.12.2018 року до відкриття виконавчого провадження (а.с.56).

Зазначили, що після такого розрахунку розмір пенсії ОСОБА_2 до виплати не змінився, зокрема, приведено розрахунок у вигляді таблиці, за якою:

- розмір пенсії до рішення суду становив 1435,00 грн. (середньомісячний заробіток 691,81000; стаж 28 р. 7 міс. 23 дні; коефіцієнт стажу – 0,28583; розмір пенсії за віком – 197,74 грн.; доплата до мінімальної пенсійної виплати – 1237,26 грн.);

- розмір пенсії після рішення суду становить 1435,00 грн. (середньомісячний заробіток – 4659,74000; стаж 28 р. 7 міс. 23 дні; коефіцієнт стажу – 0,28583; розмір пенсії за віком – 1331,89; доплата до мінімальної пенсійної виплати – 103,11).

У вказаному листі управління просить закрити виконавче провадження як фактично виконане, також до вказаного листа також додано додатки (протоколи, перерахунки пенсії, інші) (а.с.57-62).

11.01.2019 року до відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області надійшла скарга ОСОБА_2 відповідно до якої останній зазначив, що не погоджується з розміром нарахованої пенсії (а.с.64).

В свою чергу, державним виконавцем Крикун О.М. винесено та направлено на адресу ГУ ПФУ у Кіровоградській області вимогу державного виконавця за вих. №979/02.1-26 від 14.01.2019 року якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надати до відділу формулу, щодо здійсненого перерахунку та виплату пенсії ОСОБА_2 з врахуванням вимог визначених у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 року №1140/2714/18 (а.с.65).

15.01.2019 року на таку вимогу до відділу надійшов лист ГУ ПФУ у Кіровоградській області, за яким надано формулу за якою було здійснено розрахунок пенсії ОСОБА_3 та наголошено на тому, що порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії регулюється статтею 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 року№1058-IV. Відповідно до частини 1 Закону 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більше як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути включені періоди строкової військової служби, навчання, догляд за особою з інвалідністю 1 групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах та в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом – на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (а.с.66-67).

18.01.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого листа №1140/1140/2714/18 виданого 21.12.2018 року в межах виконавчого провадження №57963878, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії винесено постанову про накладення на Головне управління пенсійного фонду у Кіровоградській області штраф у розмірі 5100,00 грн. (а.с.68-69).

Вважаючи таку постанову протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Згідно статті 287 КАС України - учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суб’єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ від 02.06.2016 року із наступними змінами.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч. 3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 10) звертатися до суду із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

За змістом статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтями 75-76 Закону України “Про виконавче провадження” врегульовано виконання рішень про покладення на боржника обов'язку виконати певні дії, також врегульовано дії державного виконавця і заходи примусу щодо боржника у разі невиконання судового рішення.

Державний виконавець у даному виконавчому провадженні повинен діяти у відповідності з наведеними вище нормами закону.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Суд зауважує, положеннями ч. 2 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Досліджуючи спірні правовідносини у сув’язі із вимогами чинного законодавства, через призму процедурних вимог Закону України «Про виконавче провадження», при здійсненні виконавчих дій державним виконавцем Крикун О.М. в межах виконавчого провадження №57963878, суд не знайшов порушень процесуального характеру.

Водночас, щодо наявності підстав для винесення спірної постанови від 18.01.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн. на Головне управління пенсійного фонду у Кіровоградській області, суд зазначає наступне.

Підставою для винесення вказаної спірної постанови стало невиконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №1140/2714/18 без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач наполягає на безпідставності винесеної постанови, оскільки рішення суду вважає виконаним на підставі вимог чинного законодавства.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказує, що у нього були всі наявні підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом встановлено, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду Головним управлінням пенсійного фонду у Кіровоградській області здійснено перерахунок пенсійного забезпечення ОСОБА_2 11.12.2018 року, після чого розмір пенсії останнього залишився незмінним (а.с.56).

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області на виконання вказаного рішення суду враховано для обчислення пенсії ОСОБА_2 довідку про заробітну плату за період роботи в ТОВ «НКТ» з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року, заробітна плата обчислена у відповідності до статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за 60 місяців страхового стажу до 01 липня 2000 року та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. Визначення заробітної плати проведена за формулою, наведеною у статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.57-62).

Так, коефіцієнт заробітної плати склав – 0,86646 заробітна плата для обчислення пенсії – 4659,74 грн. (5377,90 *0,86646, де 5377,90 грн. – середня заробітна плата України, з якої сплачено внески за 2016 та 2017 роки).

Розрахунок пенсійного забезпечення відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»: 4659,74 (заробітна плата)*0,28593 (коефіцієнт стажу) = 1331,89 грн.

За змістом пункту 4 Розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» пенсії, перераховані з 01 жовтня 2017 року відповідно до цього Закону, та також ті, що призначатимуть після цієї дати, визначаються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на дату перерахунку пенсії ОСОБА_2 складав 1435,00 грн., тому розмір пенсійного забезпечення останнього становить 1435,00 грн. (1331,89 грн. – розмір пенсійного забезпечення обчисленого відповідно до статті 27 Закону України 1058, 103,11 грн. – доплата до мінімального розміру пенсії відповідно до пункту 4 розділу Закону 2148).

Відтак, з огляду на вказане, розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_2 змінився з 691,81 грн. на 4659,74 грн. (з урахуванням врахованого періоду заробітної плати за період роботи в ТОВ «НКТ» (м. Тула, Росія) з 01.01.1996 року по 31.12.200 року).

В свою чергу, збільшився розмір пенсії з 197,74 грн. до 1331,89 грн., натомість, розмір пенсійного забезпечення після здійсненого перерахунку за рішенням суду, не перевищив розміру прожитковий мінімум, тому на виконання вимог законодавчих положень Закону України №2148, до пенсійного забезпечення ОСОБА_2 встановлено доплату у сумі 103,11 грн., що не вистачала до розміру прожиткового мінімуму.

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи суд приходить до висновку, про фактичне виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №1140/2714/18 за виконавчим листом виданим 21.12.2018 року.

Поряд з тим, суд зауважує, що в даному випадку, на виконання законодавчих приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом надається оцінка діям державного виконавця при внесенні спірної постанови в межах виконавчого провадження 57963878.

З огляду на вказані законодавчі положення у системному їх зв’язку та встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 під час винесення постанови про накладення штрафу, не дотримано приписи чинного законодавства встановленого Законом України «Про виконавче провадження» та не з’ясовано всіх фактичних обставин виконання рішення суду.

З огляду на встановлені обставини справи та вищевказані законодавчі положення чинного законодавства, суд вважає твердження позивача, щодо неправомірних дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при винесенні спірної постанови, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Отже, при дослідженні дій відповідача, як суб’єкта владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження», суд встановив порушення спеціального законодавства при винесенні постанови від 18.01.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично був сплачений судовий збір у розмірі 1936,00 грн. (а.с.2), тому вказана сума судового збору, у відповідності з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, як суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 260-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, адреса: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009) до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 34894735, адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 від 18.01.2019 року ВП №57963878 про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн. - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 від 18.01.2019 року ВП №57963878 про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн.

Присудити на користь Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 20632802, адреса: вул. Соборна, 7а, м.Кропивницький,25009) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код – 34894735, адреса: вул. Дворцова, 6/7, м.Кропивницький, 25006) судовий збір в сумі 1936,00 гривень (одна тисяча дев’ятсот тридцять шість гривень нуль копійок).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання повного тексту його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_4