Рішення № 79949889, 18.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14813/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

"18" січня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

01жовтня 2018 року уповноважений представник Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» звернувся із позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 12 820,04 грн., нарахований індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 5584,43 грн., три проценти річних від прострочення суми заборгованості в сумі 881,40 грн. та судовий збір в сумі 1841,00 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» утримує та проводить обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Наказу Головного Управління житлового забезпечення КМДА від 19 березня 2007 р. № 60, яким призначено позивача здійснювати експлуатацію будинку. Будинок введений в експлуатацію, що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Згідно ст. 24 ЖК Української РСР, жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією. Позивач вказує, що відповідач отримує від позивача житлово-комунальні послуги, а саме послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н від 08 лютого 2012 року на утримання квартири АДРЕСА_1 У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відносяться до житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням. Посилаючись на положення ст. 322 ЦК України, ст.ст. 156, 162 ЖК УРСР, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» позивач зазначає, що вказані положення законів кореспондуються з п/п. 2.2.2 п. 2.2 Договору, відповідно до якого відповідач зобов'язаний не пізніше 20 числа вносить платежі за квартирну плату і плату за комунальні послуги. Такий порядок оплати встановлений відповідно до вимог розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2010 р. № 1221, в якому передбачено термін оплати - до 20-гo числа місяця, що настає за розрахунковим. Вказуючи на положення ст. 67 ЖК УРСР та ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач зазначає, що нарахування вартості послуг з утримання будинку і прибудинкової і території (експлуатаційні витрати) здійснювалось за тарифом затвердженим Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 29.12.2010 року № 1221). Позивач стверджує, що в зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні виграти) за період з 01.02.2014 р. по 01.08.2018 р. на загальну суму 12 820,04 грн., розмір якої визначений в розрахунку, крім того розмір заборгованості наростаючим підсумком зазначається у квитанціях на оплату послуг, які щомісячно надходять на адресу відповідача. Позивач стверджує, що від боржника не надходило жодних претензій щодо ненадання або надання послуг не в повному розмірі чи невідповідної якості, отже послуги у вказаний період надавались вчасно та в повному обсязі. Посилаючись на положення ст.ст. 525, 526, 625, 903 ЦК України позивач зазначає, що борг за спожиті послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), підлягає стягненню в повному обсязі з власника (користувача) квартири як споживача отриманих послуг. На підставі положень ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 5584,43 грн. та 3% річних від простроченої суми, нарахованих за весь час прострочення у розмірі 881,40 грн. Отже, загальний розмір заборгованості відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми становить 19 285,87 грн.

Копію вказаної ухвали позивачем було отримано 14 листопада 2018 року, відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 275 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, згідно п. 2.1 Статуту Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», первинно затвердженого розпорядженням КМДА від 19.07.2000 року із подальшими змінами та перереєстрацією, Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності із утримання, обслуговування, експлуатації та ремонту будинків і споруд комунальної власності територіальної громади м. Києва та прибудинкових території, а також здійснення контролю за виконанням громадянами Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

На підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення КМДА від 19.03.2007 року № 60 Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» призначено на здійснення функцій обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.

08 лютого 2012 року між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та відповідачем, який на підставі свідоцтва про право власності на квартируСАВ № 367870 від 13 липня 2007 року є власником квартири АДРЕСА_1, укладено Договір на обслуговування будинку і прибудинкової території, предметом якого є надання послуг з обслуговування житлового будинку та прибудинкової території у будинку АДРЕСА_1 а власником квартири - оплата витрат по обслуговуванню будинку та прибудинкової території і сплата комунальних послуг.

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговуваннявнутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо), 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.

Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

В розрізі даного спору зобов'язання відповідача оплатити послуги з утримання будинку та прибудинкової території урегульовано договірним зобов'язанням на підставі узгоджених договором дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що за період з 01.02.2014 року по 01.08.2018 року відповідач заборгував підприємству позивача по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 12 820,04 грн., заборгованість нарахована щодо квартири АДРЕСА_1, належній позивачу на праві власності, та підтверджується представленим підприємством позивача розрахунком заборгованості (а.с. 27).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ураховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території за період з 01.02.2014 року по 01.08.2018 року, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на його користь втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі - 5584,43 грн., а також 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі - 881,40 грн. (а.с. 6-7).

Вказаний розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми перевірений судом та здійснений позивачем вірно.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до відповідача про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В порядку ст. 141 ЦПК України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1841,00грн. за ставкою станом на 01 січня 2018 року, що відповідає положенню ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 322, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1( адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (адреса місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25, р/р 26007307610003 в ГУ АТ «Ощадбанк» по м. Києву та Київській області, МФО банку 322669, код ЄДРПОУ 31025659) заборгованість по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 12 820 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 04 коп., нарахований індекс інфляції за весь час прострочення у сумі 5584 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп., три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 40 коп., а всього на загальну суму 19 285,87 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять грн. 87 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1( адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (адреса місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25, р/р 26007307610003 в ГУ АТ «Ощадбанк» по м. Києву та Київській області, МФО банку 322669, код ЄДРПОУ 31025659) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: