Ухвала суду № 79940251, 19.02.2019, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/333/19

Провадження № 2-ві/419/2/2019

УХВАЛА

19.02.2019 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при секретарі - Шапка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мартинюка Віталія Борисовича при розгляді цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 в інтересах Новоайдарської районної ради Луганської області на постанову про накладення штрафу від 25.01.2019 року серії ВП № 57933654 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганської області Галушки М.В., -

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 в інтересах Новоайдарської районної ради Луганської області на постанову про накладення штрафу від 25.01.2019 року серії ВП № 57933654 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганської області Галушки М.В. представником боржника Новоайдарської районної ради Луганської області - ОСОБА_1 заявлено відвід судді Мартинюка В.Б. При заявлені відводу ОСОБА_1 посилався на те, що суддя Новоайдарського районного суду Луганської області Мартинюк В.Б. брав участь як головуючий у справі №419/1137/18 за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про визнання звільнення з роботи незакононним, скасування розпорядження про звільнення, поновлення в займаній посаді й відшкодування моральної шкоди та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. На думку представника боржника той факт, що суддею Мартинюком В.Б. ухвалене рішення від 14.12.2018 року у справі №419/1137/18 не на користь боржника, є обставиною, що викликає сумніви в неупередженості або об'єктивності судді Мартинюка В.Б. при розгляді скарги ОСОБА_1 в інтересах Новоайдарської районної ради Луганської області на оскаржувану постанову.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Дослідивши заяву про відвід судді, суд дійшов до висновку про її необґрунтованість з наступних підстав.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Крім того, статтею 37 цього Кодексу встановлено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

У відповідності до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Європейський суд з прав людини виклав свою позицію по даному питанню в рішенні «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, заява № 33949/02, п.п. 47-55, ECHR 2006 «наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. 3 огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться».

Згідно з п. 66 Рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі "Бочан проти України" "безсторонність", в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, а також об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з його приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

Разом з тим, суд звертає увагу представника боржника на те, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При розгляді заяви про відвід судом не встановлена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості або об'єктивності судді, його зацікавленості в розгляді цивільної справи. Доводи, викладені представником боржника у заяві про відвід судді є надуманими та відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України не можуть бути підставою для відводу.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мартинюка Віталія Борисовича при розгляді цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 в інтересах Новоайдарської районної ради Луганської області на постанову про накладення штрафу від 25.01.2019 року серії ВП № 57933654 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганської області Галушки М.В. - відмовити за необґрунтованістю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Іванова