Рішення № 79813124, 06.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 лютого 2019 р. № 520/11021/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рубан В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (61166, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкової вимоги та рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, у якому просить суд:

- скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 жовтня 2018 р. № 00000231306 та Рішення №00002081306;

- стягнути судовий збір у розмірі 704 грн.80 коп. з Головного управління ДФС Харківській області на користь ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Головним управлінням ДФС у Харківській області в період з 17.09.2018 по 20.09.2018 року на підставі наказу № 5641 від 06.08.2018 року проведено позапланову документальну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1, про що складено Акт від 27.09.2018 року № 4046/20-40-13-06-07/.НОМЕР_1. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом винесено Рішення № 00002081306 від 09.10.2018 року про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000231306від 09.10.2018 року, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмовому відзиві на позов зазначив, що доводи позовної заяви є безпідставними та помилковими, а позов не підлягає задоволенню, оскільки до перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували отримання доходу протягом перевіряємого періоду у розмірі, що відповідає даним, зазначеним у звітності, а незаконні дії позивача призвели до заниження суми єдиного соціального внеску: за 2015 рік на 23959,02 грн.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що приватний нотаріус, ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку як самозайнята особа в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. В період з 01.01.2015р по 31.12.2015р. перебувала на загальній системі оподаткування. Вид діяльності - діяльність у сфері права.

За результатами діяльності позивачем до контролюючого органу була подана податкова декларація про майновий стан та доходи за 2015 рік та Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за вказаний період.

У зв’язку з встановленням розбіжності у сумі доходу, який підлягає обкладенню податком на доходи з фізичних осіб та єдиного соціального внеску, контролюючим органом на адресу позивача надісланий запит від 27.07.2017 р. № 3004/Ш/20-40-13-15-14 про надання пояснень та їх документального підтвердження, який отримано особисто ОСОБА_1 12.08.2017 року.

Відповідь ОСОБА_1 на запит надана до Головного управління ДФС у Харківській області 31.08.2017 року за вх. № 10926/ФОП-ІНШЕ), однак пояснення та їх документальне підтвердження надані не у повному обсязі.

На підставі п.п.20.1, 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ст. 13 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 5641 від 03.08.2018 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 27.09.2018 року № 4046/20-40-13-06-07/.НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п НОМЕР_1, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 р."

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ч. 2 ст. 6, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-ІV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - в частині заниження бази нарахування єдиного внеску за 2015 рік на суму 69029,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2018 року №Ф-00000231306 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 23959,02 грн. та рішення №00002081306 від 09.10.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 7187,71 грн. Вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафний санкцій були отримані позивачем 09.10.2018 року.

Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби від 17.10.2018 року щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2018 року № Ф-00000231306, рішення № 00002081306 від 09.10.2018 року, проте рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби від 20.11.2018 року № 18084/Ш/99-99-11-02-02-25 вимогу сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2018 року № Ф-00000231306 та рішення № 00002081306 від 09.10.2018 року залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 17.10.2018 року № 114/01-16 - залишено без задоволення.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі по тексту ПК України).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі по тексту - Закон № 2464).

Згідно п.2 ст. 1 Закону №2464 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 2 Закону №2464 визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, Його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Тобто, база оподаткування, як складова частина порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, регламентується виключно Законом № 2464.

Так, пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску, якою є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з пп. 1 п. 5 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій.

Таким чином, база нарахування єдиного внеску, якою є дохід (прибуток), отриманий від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, визначається на підставі даних річних податкових декларацій.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 встановлено нижню та вищу межу розміру єдиного внеску, що підлягає нарахуванню, а саме: 1) сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток); 2) нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Статтею 9 Закону № 2464 передбачено, що платники внеску, до категорії яких відноситься позивач, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який такі платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний рік.

Відповідно до п.п. 3 п. 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449) платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, позивач визначив базу нарахування єдиного внеску на підставі Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 12777,97 грн., що зафіксовано у акті перевірки №4046/20-40-13-06-07/.НОМЕР_1 від 27.09.2018 року.

Статтею 2 Закону № 2464 встановлено виключність регулювання саме даним Законом бази нарахування єдиного внеску та не містить норм, які б визначали базу нарахування єдиного внеску як результат арифметичної операції ділення суми доходу, отриманого платником єдиного внеску за рік, на кількість календарних місяців.

Відповідач здійснив невірне тлумачення ст. 7 Закону № 2464 та вийшов за межі дійсного змісту цієї статті, а саме – база нарахування єдиного внеску визначена відповідачем на рівні середньомісячного доходу, що не відповідає вказаним вище вимогам законодавства.

Внаслідок цього, відповідачем на власний розсуд застосовано максимальну базу нарахування єдиного внеску за кожний місць звітного року.

За приписами наведених норм законодавства, для приватних нотаріусів встановлено, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але в межах розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Таким чином, встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. Враховуючи вищенаведене, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до контролюючого органу за результатами календарного року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.03.2018 року по справі №820/2370/17.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, при визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, контролюючим органом були порушені вимоги підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а саме чистий оподатковуваний дохід, неправомірно завищений та не відповідає поданій податковій декларації про майновий стан і доходи приватного нотаріуса ОСОБА_3 за 2015 рік.

Крім того, судом встановлено, що в додатку до декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, в графі, сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, за грудень, позивачем зазначалась максимальна величина бази нарахування єдиного внеску, з якої він підлягає сплаті, отже на думку суду, вказане не призвело до заниження суми нарахованого єдиного внеску.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000231306 від 09.10.2018 року та рішення №00002081306 від 09.10.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесені Головним управлінням ДФС у Харківській області всупереч приписів чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкової вимоги та рішення - задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 жовтня 2018 р. № 00000231306.

Скасувати Рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 09 жовтня 2018 р. №00002081306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (61166, АДРЕСА_1) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14.02.2019 року.

Суддя Рубан В.В.