Рішення № 79628207, 04.02.2019, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

Справа № 687/16/18

2/687/2/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року смт.Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Горобець Н.О.,

за участю секретаря - Матушкіної М.П.,

представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_3,

представника третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чемерівці Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Чемеровецька районна державна адміністрація про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї,

встановив:

ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним позовом вказавши, що з 25 червня 2001 року по 12 жовтня 2015 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 03 серпня 2014 року у них народився син ОСОБА_7. Після розірвання шлюбу відповідач забрала дитину з собою та переїхала проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. З моменту розірвання шлюбу відповідач перешкоджає позивачеві у спілкуванні із сином, порушуючи його права як батька. 30 грудня 2016 року розпорядженням Чемеровецької районної державної адміністрації № 424/2016-р йому було визначено порядок прийняття участі у вихованні сина. Однак відповідач продовжує чинити йому перешкоду у спілкуванні з дитиною, зокрема, 15 та 21 січня 2017 року відповідач не дала йому можливості бачитися та спілкуватися з сином.

Просить зобов’язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоду у вихованні та спілкуванні з дитиною та визначити його участь у вихованні сина у такий спосіб:

- надання йому побачень з сином чотири рази на місяць з 09 години до 18 години наступного дня за своїм місцем проживання;

- спільне проведення позивачем та сином наступних свят – день народження (дитини, батька, бабусі, дядька, двоюрідних сестер), Новий рік, Різдво Христове, Великдень, державні вихідні дні (ОСОБА_8, ОСОБА_8 незалежності, ОСОБА_8 захисту прав дітей, ОСОБА_8 перемоги, Міжнародний день солідарності трудящих, Трійця, День захисників України; всіх шкільних канікул на десять діб без присутності матері дитини та інших осіб з можливістю відвідування його місця проживання та поклавши на нього обов’язок забирати та повертати дитину матері .

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали.

Відповідач та її представник у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечили, вказавши, що рішенням Чортківської міської ради Тернопільської області № 2 від 18.11.2015 року визначено місце проживання ОСОБА_7 разом з матір’ю, а рішенням № 3 від 18.11.2015 року встановлено ОСОБА_5 години спілкування з дитиною, а саме кожної суботи або неділі з 10 год. до 18 год. В травні 2016 року відповідач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 29 травня 2016 року позивач без її згоди забрав дитину та вивіз до с. Майдан Гусятинського району Тернопільської області. 18 червня 2016 року ОСОБА_5, ігноруючи її повідомлення про відсутність її з сином в дома, приїхав за її місцем проживання, де вчинив скандал. В подальшому позивач життям дитини не цікавився. За зверненням позивача, без її участі, рішенням Чемеровецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 року йому було визначено порядок прийняття участі у вихованні сина. В січні 2017 року ОСОБА_5 без попередження приїхав до неї до дому, почав її ображати та залякувати. Після січня 2017 року позивач до дитини не приїжджав, життям дитини не цікавиться. В зв’язку з тим, що позивачем не доведено факт перешкоджання з боку відповідача у зустрічах дитиною, враховуючи малолітній вік дитини та стан її здоров’я, просять відмовити у задоволенні позову. В судовому засіданні 24 січня 2019 року позивач та її представник позовні вимоги визнали частково та просять суд визначити участь батька у вихованні сина у такий спосіб - надання йому побачень з сином два рази на місяць по 2 години в зручний для дитини час в присутності матері та будь-якої третьої особи.

Представник служби у справах дітей Чемеровецької районної державної адміністрації в судовому засіданні підтримала розпорядження Чемеровецької районної державної адміністрації № 424/2016-р від 30 грудня 2016 року, яким ОСОБА_5 було визначено порядок прийняття участі у вихованні сина.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 51 ОСОБА_8 України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім’я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 151 Сімейного кодексу України визначено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Судом встановлено, з 25.06.2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-ИД № 261038, виданого Чортківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Стосунки між батьками не склалися і рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2015 року шлюб між сторонами розірваний.

На час розгляду справи сторони проживають окремо. Відповідач створила нову сім’ю та змінила прізвище на ОСОБА_6.

ОСОБА_10 проживає разом із матір’ю в с. Мала Бережанка Чемеровецького району Хмельницької області.

Договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України сторони не укладали.

Розпорядженням Чемеровецької районної державної адміністрації № 424/2016-р від 30 грудня 2016 року «Про участь батька у вихованні дитини» дозволено ОСОБА_5 зустрічатися та спілкуватися з малолітнім сином: два рази на місяць з 09 години по 18 годину наступного дня за своїм місцем проживання та повертати матері не пізніше визначеного часу; у свята – дні народження (самої дитини, батька, бабусі), Новий рік, Різдво, Великдень.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року в позові ОСОБА_6 про визнання неправомірним та скасування розпорядженням Чемеровецької районної державної адміністрації № 424/2016-р від 30 грудня 2016 року «Про участь батька у вихованні дитини» відмовлено.

На час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_6 перешкоджає позивачеві у спілкуванні з дитиною. Зазначені обставини підтверджуються висновками по матеріалах перевірки від 13.06.2016 року, 20.06.2016 року, 27.06.2016 року, 16.01.2017 року.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 (чоловік відповідача) та ОСОБА_11 підтвердили суду, що під час відвідування сина, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникають сварки.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що ОСОБА_7 з серпня 2015 року перебуває на обліку з діагнозом «атопічний дерматит». Дитина постійно хворіє та потребує спеціального догляду.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 (працівники Чортківської служби у справах дітей) суду показали, що в 2014 році після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, було визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_15 разом з мамою та визначено години спілкування дитини з батьком. В травні 2016 році до них зверталася ОСОБА_6 з заявою про те, що ОСОБА_5 не повернув дитину. Пізніше дитина була виявлена в с. Майдан Чортківського району Хмельницької області у родичів ОСОБА_5

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 СК України.

Згідно зі ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.

Зазначене узгоджується із рекомендаціями Україні, висловленими ЄСПЛ, за насідками ухваленого рішення 01.07.2017 р. у справі «М.С. проти України», який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, спілкування з дітьми і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги. Пріоритетом при цьому мають стати інтереси дитини.

Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити ОСОБА_8 України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року (статті 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.

Відповідно до положень ч.ч. 4-6 ст. 19 Сімейного кодексу України передбачено, що при розгляді судом спорів, зокрема, щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків тощо, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини.

Висновком органу опіки і піклування щодо розв’язання спору від 14 травня 2018 року № 27/21-25-914, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при участі у вихованні та вільному спіклуванні з дитиною, рекомендовано керуватися та дотримуватися розпорядження Чемеровецької районної державної адміністрації № 424/2016-р від 30 грудня 2016 року.

Суд вважає, що вищевказане висновок органу опіки та піклування підтверджує наявність спору між батьками щодо їх участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, але вказаний висновок не вирішує виникнення конфліктів та спірних ситуацій.

В судовому засіданні сторони не заперечували, що між ними виникають конфлікти, сварки під час зустрічей позивача та сина. Приймаючи що уваги, що ОСОБА_7 лише 4 роки, батьки для нього повинні являтись взірцем та авторитетом, дитина буде болісно сприймати конфлікти які виникають між батьками в її присутності. Зазначений фактор безумовно впливає на психічне здоров’я ОСОБА_7, його психоемоційний стан, виховання, формування моральних цінностей, майбутнє сприйняття та повагу соціального надбання інституту сім’ї, а тому суд, приходить до висновку, що рішення органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим та об’єктивним, не відповідає забезпеченню максимально можливих інтересів дитини.

Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Виходячи із системного аналізу ч.1 ст.3, ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» ст.ст. 7, 19, 141, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України суд вважає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

Отже, законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. Окрім того, батьків законодавством зобов’язано вирішувати всі питання виховання дитини спільно.

Законодавством також встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду із позовом про усунення цих перешкод. У випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому із батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема, батько зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини постійно, а не тільки за домовленістю із матір'ю. Не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування позивача із дитиною виключно за домовленістю із відповідачем може протиправно обмежити їх участь у вихованні дитини.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, оскільки дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Судом також береться до уваги, що позивач матеріально забезпечений, працює на посаді старшого інспектора – чергового СРПП № 2 патрульної поліції Гусятинського ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області, по місцю роботи та проживання характеризується позитивно, має наміри та бажання піклуватися за дитиною, має житло, де створені умови для перебування дитини.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди щодо часу та способів спілкування позивача з дитиною, що має наслідком недостатню участь позивача у вихованні дитини та спілкуванні з нею, судом не встановлено жодних перешкод для спілкування батька з дитиною. Суд із врахуванням зазначених вище норм права, а також встановлених обставин у справі, відсутність обставин, які б перешкоджали спілкуванню батька і дитини, а також інших негативних фактів поведінки позивача, які б могли зашкодити дитині, приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Визначаючи спосіб участі батька у спілкуванні з сином, суд враховує задоволення максимальних інтересів дитини, які переважають за інтереси батьків, наявний спір, що виник між батьками з приводу способу участі батька у вихованні дитини, беручи до уваги такі істотні обставини як вік дитини, звичайний уклад її життя, місця проживання сторін, особисті стосунки, які склались між ними, зміну об’єктивних обставин з моменту отримання позивачем рішення органу опіку і піклування до часу ухвалення судового рішення, вік та стан здоров’я дитини, прихильність дитини до матері, проживання сина фактично в новій родині, бажання відповідача брати участь у зустрічах позивача із сином.

Зважаючи на те, що виховання дитини відповідно до ст.ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» має спрямовуватися на розвиток її особистості та підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, а спілкування не може перешкоджати її нормальному вихованню, суд вважає доцільним визначити спосіб спілкування ОСОБА_5 із сином шляхом:

- перебування дитини разом із батьком щотижнево в суботу або неділю з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері;

- перші десять зустрічей проводити в обов’язковій присутності матері.

Рішення суду про встановлення режиму спілкування з дитиною тільки в зазначений судом час, обумовлено тим, що ОСОБА_7 всього 4 роки, а тривала відсутність спілкування з матір’ю, може негативно вплинути на дитину.

У разі зміни обставин, з врахуванням яких суд визначив способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною, сторони, враховуючи передусім інтереси дитини, можуть змінити вказані способи, а у разі недосягнення згоди звернутися за вирішенням спору до суду.

Крім того, суд зобов’язує ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні і вихованні ОСОБА_7.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 258, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Чемеровецька районна державна адміністрація про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні і вихованні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановити порядок спілкування батька ОСОБА_5 з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом:

- перебування дитини разом із батьком щотижнево в суботу або неділю з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері;

- перші десять зустрічей проводити в обов’язковій присутності матері.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_6.

Третя особа – Чемеровецька районна державна адміністрація, 31600 вул. Центральна, 25 смт. Чемерівці Чемеровецький район Хмельницька область.

ОСОБА_4 текст рішення складено 04 лютого 2019 року

Суддя: