Ухвала суду № 79550233, 01.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

01 лютого 2019 р. Справа № 320/6465/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Білова О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61023, код НОМЕР_1) до Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, буд. 3, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39751280), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними, стягнення шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо проникнення та проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2 07 лютого 2018 року, а також вилучення майна;

- стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6; ідентифікаційний код: 37567646) шляхом списання з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму коштів у відшкодування майнової шкоди в розмірі 271583,90 грн та моральної шкоди - 50000 грн, а всього 321583,90 грн завданих протиправними діями детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо незаконного проникнення та незаконного проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2 07 лютого 2018 року, а також незаконного вилучення майна.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 цю справу передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

29.01.2019 ця справа передана в провадження судді Білової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на такі обставини.

Суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 01.02.2018 клопотання заступника Генерального прокурора України – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8, про проведення обшуку в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000000722 від 16.04.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 КК України – задоволено частково. Надано детективу Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №42015000000000722 від 16.04.2015, дозвіл на проведення обшуку в офісі, в якому здійснює свою адвокатську діяльність ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 46-А, яке на праві власності належить ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з метою відшукання та вилучення документів.

На підставі вказаної ухвали детективами НАБУ 07 лютого 2018 року проведено обшук, за результатами якого складено протокол обшуку.

Позивач вважає проведення обшуку незаконним та таким, що проведений з грубими порушеннями КПК України, та як наслідок вважає, що наявні підстави для стягнення майнової шкоди та моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо проникнення та проведення обшуку, вилучення майна, а також про стягнення з Державної казначейської служби України суми коштів у відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданих протиправними діями детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо незаконного проникнення та незаконного проведення обшуку, незаконного вилучення майна.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб’єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, для яких не встановлено іншого порядку судового провадження.

Завданнями кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).

Пунктом 5 частини першої статі 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Питання щодо проведення обшуку врегульовані ст.ст. 233-236 КПК України.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011, № 19-рп/2011, справа N 1-29/2011, в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Беручи до уваги положення ст.ст. 233-236 КПК України та зазначені вище висновки Конституційного Суду України, викладених у рішеннях від 14.12.2011, № 19-рп/2011, Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001, суддя вважає, що проведення обшуку є процесуальною дією, порядок вчинення якої унормований положеннями кримінального процесуального законодавства і не може розглядатися як владна управлінська функція. Відповідач у цих правовідносинах діє не як суб'єкт владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС, а як сторона кримінального провадження у розумінні КПК, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Отже, оскільки спір у цій справі виник у зв'язку з протиправними, на переконання позивача, діями посадових та службових осіб НАБУ, вчинених у рамках кримінального провадження №42015000000000722 від 16.04.2015, перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому КПК України.

З огляду на зазначене, суддя критично оцінює доводи скаржника про те, що відмова у відкритті чи закриття провадження в адміністративній справі позбавляє позивача права на єдиний доступний засіб захисту своїх порушених прав.

У частині першій статті 303 КПК визначено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Зі змісту цієї норми вбачається, що нею не передбачено права оскаржити на цій стадії дії слідчого або прокурора щодо проведення обшуку.

Згідно з частиною другою цієї статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.

Таким чином, скарги на рішення, дії, чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не можуть бути оскаржені у порядку частини першої статті 303 КПК під час досудового розслідування, можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у порядку КПК.

У зв'язку з цим посилання скаржника на те, що єдиним доступним засобом захисту його прав є розгляд цього питання адміністративним судом, не можуть бути визнані обґрунтованими.

Також суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини від 09 березня 2017 року у справі Кузьменко проти України (заява № 49526/07), оскільки у згаданій справі йдеться про недосконалість процедури оскарження рішення слідчого, передбаченого статтею 234 КПК від 28 грудня 1960 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у справі «Кузьменко проти України»), особою, яка не є учасником кримінальної справи, в рамках якої проведено обшук її житла.

У справі ж, яка переглядається, позивач є учасником кримінального провадження, водночас законом визначені порядок оскарження дій щодо проведення обшуку і стадія кримінального процесу, на якій учасник провадження може реалізувати таке право.

Щодо позовних вимог про відшкодування шкоди, суддя зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, оскільки позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача не пов'язані з вирішенням публічно-правового спору, то її позов про відшкодування шкоди, в разі завдання її внаслідок незаконних дій, зокрема, органу досудового розслідування, має бути подано в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч. ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61023, код НОМЕР_1) до Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, буд. 3, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39751280), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними, стягнення шкоди.

Роз'яснити позивачу, що спір в частині вимог про визнання протиправними дій належить до юрисдикції місцевого загального суду та має розглядатися в порядку кримінального судочинства, в частині вимог про стягнення шкоди - має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Білова О.В.