Постанова № 7940526, 11.02.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2010 року Справа № 2а-107/10/2370

11 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

при секретарі Бондар Т.П.,

представника позивача: Фролової Ю.С. за довіреністю;

представника відповідача: Степанчук Н.В. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до відкритого акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І.Лепсе» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, штрафних санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І.Лепсе» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, штрафних санкцій та пені.

Позов обґрунтований тим, що за листопад 2009 року відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 98073 грн. 10 коп. За несвоєчасну сплату страхових внесків до відповідача застосована фінансова санкція в розмірі 7184 грн. 68 коп. та нарахована пеня в розмірі 15137 грн. 22 коп. за період з 20.07.2009 року по 30.11.2009 року, які відповідачем не сплачені.

Крім того, відповідач має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 13290 грн. 93 коп.

Оскільки сума страхових внесків, відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, фінансової санкції та пені в загальному розмірі 133685 грн. 93 коп. у строки, встановлені п. 6 ст. 20, ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити повністю.

Відповідач подала заперечення проти позову та просила відмовити позивачу в частинні стягнення боргу по сплаті внесків за листопад 2009 року. Заперечення обґрунтовує тим, що позивач неправомірно зараховує сплачені відповідачем кошти в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. В іншій частині позов визнала.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відкрите акціонерне товариство «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І.Лепсе», зареєстроване як юридична особа 25.01.1995 року, про що державним реєстратором Золотоніського виконавчого комітету міської ради зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №146, ідентифікаційний код 01374406.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97р. № 400/97-ВР (далі «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі «Закон № 1058-IV»).

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: зокрема підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які обрали особливий спосіб оподаткування та які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 2 ст. 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом 6 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно ч. 12 ст. 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до ст. 4 Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5% сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Судом встановлено, що 15.12.2009 року відповідачем подано до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад 2009 року із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаного розрахунку відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці в розмірі 92199 грн. 53 коп. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5% сукупного оподатковуваного доходу в сумі 5873 грн. 57 коп.

Частиною 5 ст. 106 Закону № 1058-IV закріплено, що за рахунок сум, які надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

На підставі викладеного перераховані відповідачем в листопаді - грудні 2009 року кошти зараховані позивачем в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій попередніх періодів, внаслідок чого недоїмка за листопад 2009 року у розмірі 98073 грн. 10 коп. відповідачем не погашена.

Частиною 9 ст. 106 Закону № 1058-IV передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції, зокрема, відповідно до п. 2 цієї статті за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

З наданої позивачем копії рішення № 447 від 01.12.2009 року, вбачається, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 7184 грн. 68 коп. та пеня в сумі 15137 грн. 22 коп. за період з 20.07.2009 року по 30.11.2009 року.

Зазначене рішення отримано відповідачем 07.12.2009 року, рішення не оскаржене, сума санкцій не сплачена.

Частиною 13 ст. 106 Закону № 1058-IV визначено, що суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 і ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 13290 грн. 93 коп.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі «Закон № 1788-XII» ) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до пункту «а» цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. П унктами «б» та «з» зазначеної статті Закону визначено, що до цих категорій також належать: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.

Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі Закон №400/97-ВР) п латниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього ж Закону.

В абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР визначена ставка збору на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 статті 2 цього Закону.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (ст. 3 Закону № 400/97-ВР).

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у пп. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, - також 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 -IV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на викладені норми Законів та Інструкції, суд приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам.

На обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області перебуває 9 осіб, як колишні працівники відповідача, що отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону № 1788-XII та 13 осіб, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст. 13 Закону № 1788-XII, як колишні працівники відповідача.

Згідно наданих відповідачу розрахунків фактичні витрати позивача на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за грудень 2009 року склали 13290 грн. 93 коп.

Відповідач загальну суму заборгованості в розмірі 133685 грн. 93 коп. добровільно не сплатив.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І.Лепсе», (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 01374406) на користь управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області, (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 6, код ЄДРПОУ 21366610) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад 2009 року в розмірі 98073 грн. 10 коп., відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 13290 грн. 93 коп., штрафних санкцій в розмірі 7184 грн. 68 коп. та пені в сумі 15137 грн. 22 коп., а всього 133685 (сто тридцять три тисячі шістсот вісімдесят пять) грн. 93 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови з дня складення та підписання її повного тексту. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Гаращенко