Рішення № 79308574, 22.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3894/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Староаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі – ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач), третя особа - Староаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.09.2018 №8027/0/26-18;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3894/18. Вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

29 листопада 2018 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з тих міркувань, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати в подальшому у власність, перебувала у користуванні ТОВ Агрофірма "Хорольська" на підставі договору оренди, а на сьогоднішній день в господарському суді Полтавської області знаходиться справа стосовно поновлення договору оренди землі, а отже надання дозволу на розробку проекту землеустрою третім особам є неможливим. Позовну вимогу про зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідач вважає безпідставною з огляду на наявність у нього дискреційних повноважень (а.с.36-38).

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без особистої участі представника.

Згідно із частиною дев’ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

21.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (зареєстрована 21.09.2018 за №М-13751/0/25-18) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області за межами населеного пункту, додавши до заяви необхідні документи (а.с.39-40).

26.09.2018 заступник начальника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_2 надав відповідь на звернення позивача, оформивши її листом №8027/0/26-18, у якому зазначив, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність перебуває в користуванні ТОВ Агрофірма "Хорольська" на підставі договору оренди. На сьогоднішній день в Господарському суді Полтавської області знаходиться справа стосовно поновлення договору оренди землі. Враховуючи вищевикладене, Головне управління вважає за неможливе надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.41).

Позивач, розцінюючи таке рішення протиправним, звернувся до суду за правовим захистом порушеного права.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу положень частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

За правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 14.08.2018 у справі №816/1050/17 (номер в ЄДРСР - 75906527) законодавством України не встановлено вимог до форми висновків уповноважених органів за результатами розгляду клопотань осіб, зацікавлених в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зокрема відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Єдина вимога до такої відмови, передбачена Земельним кодексом України, - це її належна мотивація.

Надаючи оцінку мотивам відмови, викладеним у листі відповідача від 26.09.2018 №8027/0/26-18, які зводяться до обставин колишнього перебування земельної ділянки в користуванні ТОВ Агрофірма "Хорольська" на підставі договору оренди та наявності спору щодо земельної ділянки в Господарському суді Полтавської області, суд виходить з наступного.

На переконання відповідача, вказана ним підстава перешкоджає наданню дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо такої земельної ділянки третім особам.

У зв'язку з цим суд зазначає, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади (стаття 123 Земельного кодексу України). Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними правовим наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише вказує на фактичну відсутність речових прав та обтяжень щодо обраної земельної ділянки.

Відтак, спірне рішення відповідача прийняте без врахування таких обставин:

1) до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб'єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною;

2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 №21-358а13, від 07.06.2016 №21-1391а16, постанові Верховного Суду від 27.03.2018 №463/3375/15-а.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог даної статті, відповідач не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.09.2018 № 8027/0/26-18.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням дискреційних повноважень, суд визнає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву позивача з прийняттям відповідного рішення, тобто рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 02.11.2018 № 0.0.1175389720.1 (а.с.3).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у сумі пропорційній до задоволеної частини позовних вимог - 352,40 грн.

З приводу вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження факту витрат на професійну правничу допомогу позивач подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, що включає: юридичну консультацію з земельного законодавства - 1 година, вартість - 300 грн; юридичну консультацію з адміністративного судочинства - 1 година, вартість - 300 грн; складання адміністративного позову ОСОБА_1 - 3 години, вартість 900 грн, довіреність на представництво інтересів (а.с.8, 9).

Проте, позивач не надав суду платіжних документів, що свідчать про сам факт оплати послуг на правничу допомогу, як то платіжні доручення, касові чеки або інші банківські документи, які б підтверджували факт понесенням ним таких витрат у сумі 1500 грн.

Відтак у задоволенні вимог позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; рнокпп НОМЕР_1; вул. 50-річчя СРСР, 27, кв. 51, м. Кременчук, Полтавська область, 39630) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36039), третя особа - Староаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 37137609; вул.Леніна, 18, Хорольський район, Полтавська область), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.09.2018 №8027/0/26-18 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вхідний номер М-13751/0/25-18 від 21.09.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області за межами населеного пункту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352 грн. 40 коп. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного адміністративного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Полтавський окружний адміністративний суд.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Головуючий суддя ОСОБА_4