Рішення № 79196640, 14.01.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3083/18

2/214/498/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 січня 2019 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Хомініч С.В.,

секретар судового засідання Горбунова Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/3083/18

за позовною заявою ОСОБА_1

до Саксаганської районної у місті ОСОБА_2 ради

про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4

представники сторін:

від позивача – ОСОБА_3 (на підставі довіреності серії НМА 803740 від 05.04.2017)

від відповідача – ОСОБА_4 (на підставі довіреності №10/36-5071 від 07.12.2018).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 16.05.2018, в якій просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в 2004 році вона працювала двірником в КЖБ № 25. На той час у неї не було власного житла та вона не перебувала на квартирному обліку в жодній установі. 05.11.2004 вона написала заяву директору КЖБ № 25 щодо зарахування її на квартирний облік, так як власного житла в неї не було. Згідно резолюції директора КЖБ № 25 на заяві, її повинні були поставити на квартирний облік. На підставі вказаної заяви в 2004 році її вселили до квартири АДРЕСА_2. До її заселення у квартирі сталася пожежа, тому вона фактично не була придатна до експлуатації. Позивач за власні кошти зробила ремонт. На сьогоднішній день, тобто протягом останніх 13 років, вона продовжує проживати в цій квартирі, сплачувати комунальні послуги, за електроенергію, та ін. комунальні витрати. Вона добросовісно та відкрито володіє цим майном більше 10 років. Фактично вона не знає хто володів квартирою до моменту її вселення в неї. Позивач постійно проживає у вказаній квартирі, дбає про утримання, ремонт, оплачує комунальні послуги та ін. Фактично лише вона користується для проживання у цій квартирі більше 13 років.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав вказаних в ньому.

Представник відповідача по справі Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі заперечувала проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 18.05.2018 відкрито провадження та витребувано докази по справі (а.с. 68-69).

11.12.2018 ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судовоо розгляду та витребувано докази по справі (а.с. 104-106).

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 працювала двірником в КЖБ № 25. В зв’язку з тим, що не мала власного житла в м. Кривому Розі, вона 05.11.2004 звернулася до директора КЖБ № 25 із заявою в якій просила поставити її на квартирний облік (а.с. 6).

Згідно резолюції директора КЖБ № 25 на заяві, її повинні були поставити на квартирний облік. На підставі вказаної заяви в 2004 році позивача ОСОБА_1 вселили до квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до п. 1 ст. 8 вказаної Конвенція кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою цього житла.

Пункт 2 ст. 8 цієї Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим.

Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.

Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 р. N 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне: за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

При вирішенні спорів, пов'язаних із виникненням і припиненням права власності, судам слід мати на увазі, що норми статті 344 ЦК України про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Згідно п. 13 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п.п. 9, 10 Постанови, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідно до п. 11 Постанови, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 264 ЦПК).

Як видно із листа КП ДОР «Криворізьке БТІ» № 637 від 25.05.2018 станом на 31.12.2012 право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване на ім’я ОСОБА_5 (а.с. 83).

Сам власник нерухомого майна, яке є предметом судового розгляду, ОСОБА_5 помер 08.10.1999, що підтверджується актовим записом про смерть № 1655 (а.с. 152).

Як встановлено з листа завідувача Сьомої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за № 1293/01-16 від 21.12.2018 з заявами про прийняття або про відмову від спадщини у передбачений ст. 1270 ЦК України строк після смерті ОСОБА_5, ніхто не звертався. В архівних матеріалах Сьомої криворізької державної нотаріальної контори станом на 21.12.2018 не міститься даних щодо звернення будь-кого зі спадкоємців ОСОБА_5, померлого 08.10.1999, спадкова справа після його смерті не заводилася (а.с. 149).

З викладеного слідує, що власник майна ОСОБА_5 помер 08.10.1999. Ніхто з заявами про прийняття спадщини після його смерті до нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не заводилася. Позивач ОСОБА_1 вселилася до квартири АДРЕСА_3 в 2004 році. Жодних договорів оренди, чи то ордеру на користування службовим майном остання не укладала та не отримувала. Будь-яких договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо) щодо зазначеного житла у неї не виникало.

Наведені обставини, підтверджують доводи позивача, про добросовісніть заволодіння чужим майном, та те, що при заволодінні квартирою, вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Знайшли своє підтвердження і доводи позивача про давність та безперервність володіння квартирою. Так позивач ОСОБА_1 надала суду квитанцій про оплату комунальних послуг нарахованих на квартиру АДРЕСА_3. Серед яких є квитанції про оплату за кожен рік починаючи з 17.01.2007 по 21.01.2017 (а.с. 7-55). За таких обставин суд вважає доведеним факт добросовісного заволодіння чужим майном та відкритого і безперервного володіння спірним нерухомим майном позивачем протягом 10 років.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи є: законний об’єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому, добросовісність володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, для застосування набувальної давності володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Так ОСОБА_1 володіючи спірною квартирою вважала, що її заселили в неї в зв’язку з тим, що вона працює двірником в КЖБ № 25.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача засновані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч.1 ст.344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб’єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Встановлені судовим розглядом обставини свідчать про те, що позивач не була обізнані відносно того, що власником нерухомого майна, яке є предметом спору та на яке вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був ОСОБА_5 Тому можна вважати володіння позивачем квартирою добросовісним та правомірним.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач безперервно володіє вказаним вище нерухомим майном більше десяти років поспіль, а тому набула право власності на це майно за набувальною давністю, як це передбачено ст. 344 ЦК України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, ст.стт.280-284, 287, 354, 355, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Саксаганської районної у місті ОСОБА_2 ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності за набувальною давністю на двокімнатну квартиру, загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., що розташована на першому поверсі дев’ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання:, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представник позивача: ОСОБА_3, адреса місця знаходження: пр. Героїв-підпільників, буд. 34, прим. 16, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області.

Відповідач: Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті ради, код 34488635, місце знаходження: вул. В. Великого, 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області.

Повний текст рішення суду складено та підписано 16 січня 2019 року.

Суддя Хомініч С.В.