Постанова № 79183240, 11.01.2019, Франківський районний суд м. Львова

463/3603/13-к

1-в/465/94/19

УХВАЛА

іменем України

11.01.2019 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду міста Львова Кузь В.Я., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1 прокурора Яцишина Т.М., адвоката ОСОБА_2, представника закладу лікаря – психіатра ОСОБА_3 та самого хворого ОСОБА_4, розглянувши заяву виконуючого обов"язків заступника головного лікаря з експертизи Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_5 на предмет продовження застосування примусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Виконуючий обов"язків заступника головного лікаря з експертизи Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_5 звернувся в суд із письмовою заявою на предмет продовження застосування примусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

В обгрунтування заяви посилається на те, що 17.09.2018р. гр. ОСОБА_4 був доставлений до приймального відділення Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня» та госпіталізований до стаціонарного чоловічого відділення № 23 для примусового лікування психічно хворих на підставі та для виконання Ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 26.07.2018р. про зміну примусових заходів медичного характеру з амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку на примусове лікування у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

12.06.2013р. у період з часу з 15:00 год. до 16:00 год. гр. ОСОБА_4 за попередньою змовою з гр. ОСОБА_6 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення перебуваючи за адресою м. Львів вул. Черемшини, 44 переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрали металеву огорожу «Ботанічого саду Львівського національного університету ім. І.Франка вартістю 832 грн. 61 коп.

Згідно амбулаторної судово-психіатричної експертизи (ОСОБА_5 № 416 від 01.07.2013р.) за висновком якої: «ОСОБА_4 на даний час страждає хронічним психічним захворюванням у формі паранодїдної шизофренії з вираженим дефектом особи в емоційно-вольовій сфері та алкогольним обтяженням, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій, ОСОБА_4 також перебував у хворобливому стані і не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом».

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26.12.2013р. до ОСОБА_4 було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.04.2014р. ОСОБА_4 було змінено застосування примусових заходів медичного характеру з госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Перебуваючи на примусових заходах медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку неодноразово був оглянутий комісією лікарів-психіатрів психоневрологічного диспансеру, що приходили до висновків про необхідність продовження вищезгаданих примусових заходів медичного характеру. Ухвалами Личаківського районного суду м. Львова примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку було декілька разово продовжено.

Згідно комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру № 82 від 14.12.2017р. відомо, що: «Враховуючи те, що хворий за час спостереження лікарем-психіатром жодного разу не прийшов на огляд в ПНД, і, зловживаючи алкогольними напоями, спостерігалося погіршення його психічного стану, не отримував психофармакологічного лікування, його лікування в ЛОКПЛ з 18.08.2017р. по даний час лікарська комісія вважає, що хворому необхідно зміни застосування примусових примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку на примусове лікування у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом».

18.12.2017р. КЗ ОСОБА_7 звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з відповідною заявою про зміну примусових заходів медичного характеру з амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку на примусове лікування у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

01.06.2018р. пацієнт був повторно оглянутий комісією лікарів-психіатрів . Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру № 30 від 01.06.2018р.: "хворий за час спостереження лікарем-психіатром тричі приходив на огляд в ПНД, зловживає алкогольними напоями, нерегулярно отримує психофармакологічне лікування. Лікарська комісія вважає, що хворому необхідно змінити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку на госпіталізацію в психіатричний заклад із звичайним наглядом».

01.06.2018р. даний висновок було долучено до попередньої заяви КЗ ОСОБА_7 від 18.12.2017р.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26.07.2018р. ОСОБА_4 було змінено із надання амбулаторної допомоги в примусовому порядку на примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

З 17.09.2018р. (з моменту госпіталізації) до даного часу до пацієнта застосовуються примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, що виконуються на базі 23-го відділення закладу.

В процесі тривалого комплексного лікування психосоматичний стан пацієнта стабільний, з позитивною динамікою: у поведінці став впорядкованішим, більш активно проводить свій вільний час у відділенні; покращились комунікативні процеси: почав більше спілкуватися з іншими пацієнтами та лікуючим лікарем, став відкритішим у своїх висловлюваннях, відповіді на поставлені запитання стали більш продуктивнішими та інформативними. Почав більше приділяти часу своєму зовнішньому вигляду. Розлади сприйняття заперечує. На запитання відповідає по темі, після незначної паузи. Режиму не порушує, з іншими пацієнтами уживається мирно. Суїцидальні та антисоціальні думки заперечує. Вказівки та рекомендації мед. персоналу виконує без заперечень, з мед. персоналом в конфліктні ситуації не вступав та не створював. Однак мислення сповільнене за темпом, паралогічне, з елементами зісковзування, різноплановості. Незважаючи на те, що на даний час відбувається формування критики, ставлення пацієнта до власного захворювання є легковажним. Також легковажним є ставлення пацієнта до причин, які призвели до госпіталізації у лікарню, вважає себе «не винним» у тому, що пропускав огляди дільничного лікаря. Некритичний пацієнт і до антисоціального способу життя котре він вів, перебуваючи на амбулаторному лікуванні. Не завжди самостійно може відслідкувати час прийому ліків, а перебуваючи вдома жодного лікування не приймав. Разом з вищенаведеним, та беручи до уваги короткий термін перебування на примусовому лікуванні у психіатричній лікарні із звичайним наглядом, потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Також ще залишаються не вирішеними соціальні питання пацієнта (на даний час житло знаходиться в неналежних умовах для проживання, відсутній паспорт громадянина України, не отримує жодних соціальних допомог), що є важливим фактором у вирішенні питання про зміну застосування примусових заходів медичного характеру, оскільки житло пацієнта в поганих умовах, не матиме коштів на існування, відсутні особи, які могли б здійснювати догляд, нагляд та піклування за ним. Вищезгадані аспекти повинні бути враховані та вирішені, оскільки без всього вищенаведеного ризик здійснення повторних злочинів є достатньо високим.

На виконання ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, оглянутий комісією лікарів-психіатрів акт № 81 від 30.11.2018р., яка прийшла до висновку: «На момент огляду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервний перебіг з вираженим змішаним дефектом. У зв'язку з наявністю дефіцитарних змін мислення, емоцій, волі внаслідок шизофренічного процесу, коротким терміном спостереження у відділенні зі звичайним наглядом, відсутністю відновленої критики до свого захворювання, скоєного злочину, не вирішеними соціальними питаннями пацієнта, потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом».

Покликаючись на ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», заявник просить суд продовження застосування примусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Представник заявника в судовому засіданні- лікуючий лікар заяву підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у заяві. Просить продовжити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, мотивуючи тим, що у хворого відсутня критика до свого психічного стану та вчиненого ним суспільно – небезпечного діяння.

Хворий в судовому засіданні проти стаціонарного лікування не заперечив, адвлкат погодився із висновком лікарів.

Прокурор в судовому засіданні з доводами заявника та його представників погодився, просив суд задовольнити заяву.

Заслухавши доводи заявників думку інших учасників процесу, дослідивши матеріали судового провадження, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, оглянутий комісією лікарів-психіатрів акт № 81 від 30.11.2018р., яка прийшла до висновку: «На момент огляду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервний перебіг з вираженим змішаним дефектом. У зв'язку з наявністю дефіцитарних змін мислення, емоцій, волі внаслідок шизофренічного процесу, коротким терміном спостереження у відділенні зі звичайним наглядом, відсутністю відновленої критики до свого захворювання, скоєного злочину, не вирішеними соціальними питаннями пацієнта, потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом».

Суд враховує, думку хворого та захисника, обґрунтування представника заявника та лікуючого лікаря, про необхідність лікування в стаціонарних умовах та висновок прокурора.

Виходячи із змісту ст. 95 КК України та ст. ст.17, 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 (шість) місяців, здійснюється судом на підставі заяви психіатричної установи про продовження такої госпіталізації.

Дослідивши надані суду письмову заяву з додатками, з’ясувавши питання, передбачені ст. 512 -514 КПК України, заслухавши пояснення представника комунального закладу, лікуючого лікаря, пояснення хворого , думку адвоката та висновок прокурора, суд приходить до переконання, що заяву слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 390, 514 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву задовольнити.

Продовжити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом хворому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

На ухвалу може бути подано апеляцію протягом 15 днів з часу її проголошення до Львівського апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її дії.

Суддя В. Кузь