Рішення № 78809244, 13.12.2018, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4429/18

Провадження № 2/577/1599/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Галяна С.В.,

при секретарі Кучер Л.П.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 міської ради, Комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: секретар Конотопської міської ради ОСОБА_7 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 міської ради та КП «ОСОБА_6 трамвайне управління», в якому просить визнати противоправними і скасувати розпорядження міського голови № 66-КПК від 11.09.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1Г.», поновити його на посаді керівника комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління», стягнути з ОСОБА_6 міської ради на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути з ОСОБА_6 міської ради на його користь моральну шкоду у розмірі 1 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він підписав контракт з ОСОБА_6 міською радою про призначення його на посаду керівника комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління». Контракт укладався терміном на 5 років і діє з 16 серпня 2018 року до 15 серпня 2023 року включно. Уклавши вищезазначений трудовий договір, він прийняв на себе зобовязання забезпечити діяльність підприємства згідно з законодавством України, статутом підприємства та цим контрактом в інтересах власника підприємства. Він працював на посаді директора КП «КТУ» з 16 серпня 2018 року до 11 вересня 2018 року. 11 вересня 2018 року, приблизно о 17:10 год., заступником міського голови ОСОБА_8 без пояснення причин та обставин йому було вручено розпорядження про звільнення його з займаної посади на підставі п.1 ст.41 КЗпП, пункт 2.3, підпункти б), г) пункту 5.2 контракту з керівником комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління», службова записка начальника управління економіки ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_9, лист філії «Конотопський район електричних мереж» від 10.09.2018 року №74-06/4285, пояснення ОСОБА_1 від 11.09.2018 року №294. Відповідно до пункту 1 ст.41 КЗпП України підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обовязків, а не тривалого, зокрема неналежного керівництва роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо. Крім того, звільнення за цією підставою передбачає наявність вини керівника у грубому порушенні трудових обовязків. Своєї вини він не вбачає в тому, що протягом 3-х робочих днів не було здійснено фінансові платежі філії «ОСОБА_6 РЕМ» ПАТ «Сумиобленерго», так як: договір «Про закупівлю електричної енергії за державні кошти» №121314 від 27 березня 2018 року відповідно до якого повинні здійснюватися платежі у пункті 12.5 «Істотні умови» має помилку, а саме, термін дії визначено з 01.03.2017 року і діє до 31.12.2017 року, потребує виправлення терміну дії, так-як ця помилка унеможливлює проведення фінансових операцій казначейства. Цей договір підписали 27.03.2018 року, від учасника в.о. директора філії «ОСОБА_6 РЕМ» ПАТ «Сумиобленерго» ОСОБА_10 та замовника директор КП «ОСОБА_6 трамвайне управління» ОСОБА_11, на той час директор КП «ОСОБА_6 трамвайне управління». Про це інформовано 06.09.2018 року секретаря Конотопської міської ради ОСОБА_7 письмово, вихідний №288 від 6 вересня 2018 року та директора філії «ОСОБА_6 РЕМ» ПАТ «Сумиобленерго» ОСОБА_12, вихідний №287 від 06.09.2018 року. Письмової та усної відповіді на інформування від секретаря Конотопської міської ради ОСОБА_7 йому не було надано. Для розгляду варіантів по вирішенню питання по суті начальник відділу економіки міської ради ОСОБА_9, заступник начальника відділу економіки міської ради ОСОБА_13 та він з головним економістом КП «ОСОБА_6 трамвайне управління» ОСОБА_14 і старшим касиром підприємства прибули до керівника казначейства. Керівник казначейства рекомендувала провести нову процедуру заключения тендерного договору, щоб не допустити порушення ст. 36 Закону України «Про державні закупівлі», на чому наполягав і він, але начальник відділу економіки міської ради ОСОБА_9 заборонила їм проведення процедури нового тендерного договору і наполягала вирішити питання тільки через внесення змін п.12-5 термін дії договору з зазначенням з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року та пригрозила йому, що в разі незгоди вирішувати питання так, як рекомендує вона, на нього буде написана службова записка. Відповідно до вимог начальника відділу економіки міської ради ОСОБА_9 він звернувся до філії «ОСОБА_6 РЕМ» ПАТ «Сумиобленерго» з проханням надати комунальному підприємству «ОСОБА_6 трамвайне управління» додаткову угоду зі змінами в п. 12.5 термін дії договору з зазначенням з 01.01.2018 року до 31.12.2018 року, яку і отримав 11.09.2018 року. Після чого з працівниками КП «ОСОБА_6 трамвайне управління», маючи цю додаткову угоду, прибули до казначейства та надали документи юристу Конотопського управління Державної казначейської служби України Сумської області для вивчення. Юрист казначейства сказала про те, що цією додатковою угодою вносяться суттєві зміни у договір, а це робити заборонено, тобто це є порушення ст. 36 Закону України «Про державні закупівлі», і відповідно не можливо провести фінансові операції. Після цього інформування та не сприйняття системою «Прозоро» додаткової угоди №2 від 11.09.2018 року, він відкликав свій підпис з неї. Приблизно о 17 годині 10 хвилин цього ж дня 11.09.2018 року заступником міського голови ОСОБА_15 йому було доведено розпорядження міського голови №66-КПК від 11.09.2018 року « Про звільнення ОСОБА_1 ...». Вважає, що розірванню договору за п. 1 ст. 41 передбачає умови зазначені п.3 ст. 40, які були відсутні. До цього ж, колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України ухвалою від 21.05.2018 року визначила, що при звільненні працівника з підстав передбачених п. З ст. 40 КЗпП України, організація повинна навести конкретні факти порушеного ним невиконання обовязків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення. Згідно ч. 3 ст. 149 КЗпП України, роботодавець при обранні виду дисциплінарного стягнення має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок, та попередню роботу працівника. Таким чином він вважає, що його абсолютно безпідставно звільнили з посади. За таких умов згідно частини 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. В звязку з наведеними вище обставинами, у відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за 1 рік. Крім того, йому внаслідок незаконного звільнення було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сімї. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сімю тримали його в постійній нервовій та психологічній напрузі, оскільки звільнення відбулося раптово, більш того без будь-яких законних підстав, що спричинило значні моральні страждання, принизили честь і гідність та його ділову репутацію перед іншими працівниками підприємства. Тому, вважає, що внаслідок незаконного звільнення, йому було завдано значної моральної шкоди, яка повинна бути компенсована.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, кожен окремо, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та пояснили, що ОСОБА_1 підписав контракт з ОСОБА_6 міською радою про призначення його на посаду керівника комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління». Контракт укладався терміном на 5 років і діяв з 16 серпня 2018 до 15 серпня 2023 року включно. Міським головою ОСОБА_16 дане рішення було прийнято з метою приведення підприємства в робочий режим в найкоротший термін, виведення колективу з стану страйку та приведення технічного стану трамваїв у відповідність до встановлених норм, так як трамваї простоювали з часів правління директора ОСОБА_11, погашення заборгованості по заробітній платі, заборгованості за використання електричної енергії та інших видів заборгованості, які мало підприємство на той час. Загальна сума боргу сягнула більше 8 000 000 гривень. З них за електричну енергію більше 3 000 000 грн. ОСОБА_1 працював на посаді директора КП «КТУ» з 16 серпня 2018 року до 11 вересня 2018 року. За цей час було налагоджено роботу підприємства, а саме: підприємство з режиму простою було переведено в підготовчий до робочого режиму, і в подальшому було переведено в робочий режим, припинено страйк на підприємстві, трамваї були приведені в належний технічний стан та 24 серпня 2018 року розпочали рух по трамвайних маршрутах міста, організовані роботи з технічного обслуговування ТО-1; ТО-2 трамваїв. Договір на закупівлю електричної енергії знаходився у прокуратурі і був виданий ОСОБА_1 під особисту відповідальність, тільки тому що на казначейський рахунок надійшли кошти призначені для сплати боргу за електричну енергію. Цей борг за електричну енергію накопився на підприємстві із-за несвоєчасності прийняття бюджету на 2018 рік і відповідно нарахування пені, інфляційних та 3% річних в період зазначений в довідці стався по цій причині. Бюджет на 2018 рік був прийнятий 28.08.2018 року і відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування" та регламенту ОСОБА_6 міської ради розпорядчі документи підлягають підпису протягом 5 днів, кошти призначені на сплату боргу електричної енергії спожиту КП КТУ надійшли на рахунок управління економіки ОСОБА_6 міської ради 06.09.2018 року. В ситуації що склалася, ОСОБА_1 і здійснив ті дії, які були необхідні для вирішення питання по суті в правовому полі та наполегливо пропонував вирішити питання по погашенню заборгованості за електричну енергію шляхом проведення нової процедури, а не шляхом підміни понять через протокол виправлення механічної помилки, а саме п. 2.9 прийняти рішення через оформлення відповідного протоколу комітету, щодо необхідності виправлення технічних( механічних, формальних) помилок. Строк дії договору є істотною умовою договору, зміна якої заборонена. Тому необхідності скасування переговорної процедури закупівлі при цьому забезпечивши законність, вважають, що це єдиний вірний шлях, так як по договору №121314 укладеного 27.03.2018 року не здійснювалась жодна оплата за спожиту електроенергію, тому ОСОБА_1 і наполягав на проведенні нової процедури. На його думку, іншого законного способу вирішення даного питання не існує. Дійсно 10.09.2018 року КП «КТУ» отримано попередження про припинення електропостачання з 10:00 год. в 21 вересня 2018 року. Усунення помилки в законний спосіб через скасування договору та проведення нової процедури дозволяло вчасно, не порушуючи законність сплатити борг до 21 вересня 2018 року, як зазначено в попередженні від 10.09.2018 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_3 проти позову заперечувала та пояснила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав: згідно із п.1, ст. 41 КЗпП України та підпункту б) п.5.2 Контракту з керівником комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління» від 15.08.2018 року, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності. Контракт було розірвано, оскільки, невжиття заходів директором для оплати рахунків за спожиту електроенергію, спричинило те, що підприємство фактично не працювало на повну потужність, оскільки, з 10 трамваїв по маршруту курсувало лише 5; а отже, склалася ситуація де КТУ мало втрачену вигоду, (з 29.08.2018 року до 11.09. 2018 року дохід підприємства за курсування трамваїв склав 162 242.28 грн.) Щоденно КП КТУ недоотримувало дохід за роботу ще 5 трамваїв разом з тим, за III квартал 2018 року за електроенергію підприємству було нараховано штрафів, пені та інфляційних нарахувань па суму 260438 грн. У зв'язку з чим, керівник підприємства знав, що кожен день зволікання з виплати рахунків електроенергії приносить для КТУ збитки. З питання оплати заборгованості КП КТУ за спожиту електроенергію: відповідно до пункту 2.5. Контракту, керівник КТУ укладає договори від імені підприємства, а відповідно до п. 4.1 Керівник несе особисту відповідальність за діяльність підприємства. Однак, керівником не було забезпечено належну підготовку пакету документів для сплати боргів за електроенергією, через що, несвоєчасно було виявлено друкарську помилку в договорі. В розумінні законодавства Про публічні закупівлі ця помилка є механічною, у зв'язку з тим, що зі змісту договору зрозуміло, що укладаючи його в березні 2018 року, період постачання електричної енергії та її споживання не міг стосуватися попереднього 2017 року, для владнання ситуації, що склалася, тендерному комітету, що здійснює закупівлі, персональний склад якого призначається керівником, необхідно було підготувати протокол виправлення механічної помилки, як це передбачено п.2.9. Примірного Положення про тендерний комітет або уповноважену особу (осіб) затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.03.2016 №557. Натомість, ОСОБА_1 спочатку 11.09.2018 року підписав додаткову угоду з ОСОБА_6 РЕМ з метою виправлення помилково зазначеного періоду, а пізніше, того самого дня відкликав свій підпис і запропонував анулювати діючу тендерну переговорну процедуру і провести нову. Однак, чинним законодавством не передбачено ануляцію закупівельної процедури, тим більше, що процедуру здійснено згідно всіх вимог, основний Договір підписаний 27 березня 2018 року, а Постачальник сумлінно виконував свої зобов'язання. Чим свідомо мав намір завдати підприємству ще більші збитки, оскільки відповідно до вимог ЗУ Про публічні закупівлі, а саме п.3 ст. 12 та п.3. ч.8 ст.35 укладення договору про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури не раніше, ніж через 5 днів після проведення переговорів, у разі застосування скороченої переговорної процедури. Станом на 11.09.2018 року директор КП КТУ ОСОБА_1 не виконав зобовязання та не забезпечив оплату заборгованості за спожиту електроенергію. Тобто, дії керівника КП КТУ призвели до того, що робота підприємства залишилася частково заблокованою. Оскільки, підпис з додаткової угоди ОСОБА_1 відкликав, новому керівнику підприємства вдалося укласти додаткову угоду №1 до договору закупівлі електричної енергії за державні кошти №121314 від 27 березня 2018 року тільки 14.09.2018 року, а кошти за спожиту електроенергію перераховано лише 17.09.2018 року. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні вимог позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача КП «ОСОБА_6 трамвайне управління» ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: секретар Конотопської міської ради ОСОБА_7 ОСОБА_5 проти позовних вимог заперечував та пояснив, що ОСОБА_1 відкликавши підпис з додатковї угоди №2 від 11.09.2018 року до договору про закупівлю електричної енергії за державні кошти №121314 від 27.03.2018 року, правомірно був звільнений згідно п.1, ст.41 КЗпП, пункт 2.3, підпункти б), г) пункту 5.2 контракту з керівником комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління», оскільки його діями було завдано збитки підприємству.

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.10.2018 року відкрито провадження по справі та по справі призначено судове засідання на 08.11.2018 року в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.25).

Протокольною ухвалою головуючого Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08.11.2018 року у звязку з клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 про надання часу для надання відповіді на відзив судовий розгляд відкладено на 13.11.2018 року (а.с.65).

Протокольною ухвалою головуючого Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.11.2018 року у звязку з клопотанням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору про надання можливості реалізувати своє право на отримання належної правової допомоги та укладення угоди на її надання з адвокатом, судовий розгляд відкладено на 27.11.2018 року (а.с. 92,93).

Протокольною ухвалою головуючого Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.11.2018 року у звязку з клопотанням позивача про надання можливості реалізувати своє право на отримання належної правової допомоги та укладення угоди на її надання з адвокатом, судовий розгляд відкладено на 13.12.2018 року (а.с. 117).

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Також, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 51 КЗпП України закріпленні гарантії забезпечення права громадян на працю та передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Звільнення ж працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

В судовому засіданні встановлено, що 15 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 міською радою був укладений контракт з керівником комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління». Контракт укладався терміном на 5 років і діє з 16 серпня 2018 року до 15 серпня 2023 року включно (а.с.6-8). Згідно даного контракту, з 16.08.2018 року ОСОБА_1 розпорядженням міського голови м. Конотопа від 15.08.2018 року № 63-КПК, за підписом призначено на посаду директора КП «ОСОБА_6 трамвайне управління» (а.с.9).

За розпорядженням міського голови м. Конотоп № 66-КПК від 11.09.2018 року, за підписом секретаря міської ради ОСОБА_7, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, підстава: п.1 ст.41 КЗпП, пункт 2.3, підпункти б), г) пункту 5.2 контракту з керівником комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління», службова записка начальника управління економіки ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_9, лист філії «Конотопський район електричних мереж» від 10.09.2018 року №74-06/4285, пояснення ОСОБА_1 від 11.09.2018 року №294 (а.с.13).

Як вбачається з оскарженого розпорядження міського голови м. Конотоп № 66-КПК від 11.09.2018 року, позивача звільнено з посади директора КП «ОСОБА_6 трамвайне управління» на підставі п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення, а саме за порушення вимог пункту 2.3, підпункти б), г) пункту 5.2 контракту з керівником комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління».

Стаття 40 КЗпП України визначає підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а стаття 41 цього Кодексу - додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що важливим елементом застосування пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості порушення трудових обов'язків, а не про триваюче, що може потягти за собою застосування дисциплінарних стягнень і звільнення з інших підстав. Разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність).

Рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення, бажано, конкретних трудових обов'язків.

Також, п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р. роз'яснено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Таким чином, суд вважає, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому, суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Суд зазначає, що оскаржене розпорядження про звільнення позивача не містить чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов'язків, за що саме був звільнений позивач. Як встановлено, в провину позивача ставиться порушення загальних пунктів контракту з керівником комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління» від 15.08.2018 року, а саме пункту 2.3, який визначає зобовязання керівника; підпункти б), г) пункту 5.2 контракту, які визначають підстави звільнення з посади та підстави розірвання контракту за ініціативою Засновника до закінчення строку його дії. При цьому пункт 2.3 містить 2 підпункти, а пункти 5.2. містить 4 підпункти, тобто посилання в оскарженому наказі на порушення трудових обов'язків є загальними.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків, та виконання роботодавцем при прийнятті рішення про його звільнення, вимог статті 149 КЗпП України, а саме, як видно із підстав звільнення, при визначенні позивачу дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких вони ним скоєні, його попередня поведінка та ставлення до виконання службових обов'язків тощо.

При визначенні міри дисциплінарного стягнення та при прийнятті оскаржуваного розпорядження, відповідачем також не вказано мотивів надання переваги обраного виду дисциплінарного стягнення (звільнення з посади) і неможливості застосування більш м`якого виду дисциплінарної відповідальності враховуючи обставини справи.

Суд констатує, що у спірному розпорядженні відповідачем не зазначено, яка шкода була заподіяна позивачем внаслідок допущеного ним порушення та чим це підтверджується, не вказано, що саме характеризує проступок позивача з найтяжчої сторони, враховуючи те, що звільнення як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В судовому засіданні встановлено та це підтвердили представник ОСОБА_6 міської ради, і представник третьої особи, що заборгованість КП «КТУ» за спожиту електроенергію виникла в результаті не прийняття депутатами ОСОБА_6 міською радою бюджету на 2018 рік. Тому суд приходить висновку, що нарахування пені, інфляційних та 3% річних ПАТ «Сумиобленерго» за не своєчасну сплату за електроенергію за липень-вересень 2018 року в сумі 260439,74 грн. (а.с.60) утворилося в результаті не прийняття депутатами ОСОБА_6 міською радою бюджету на 2018 рік, а не з вини ОСОБА_1, який на посаді директора КП «КТУ» пропрацював з 16.08.2018 року по 11.09.2018 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17, яка є начальником ОСОБА_6 управління державної казначейської служби України, пояснила, що ОСОБА_1 до КУД КСУ були передані для вивчення пакет документів для здійснення оплати КП «КТУ» заборгованості за спожиту електроенергію. При вивченні було виявлено, що договір №121314 про закупівлю електричної енергії за державні кошти від 27.03.2018 року не відповідав сумі та строку дії, тому ОСОБА_1Г було запропоновано укласти додаткову угоду або провести нову процедуру заключення тендерного договору.

При цьому, суд вважає, що відповідач безпідставно не взяв до уваги обставини, що ОСОБА_1 як керівник, згідно контракту, здійснює поточне керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, вжив заходи, які передбачені Законом України «Про публічні закупівлі», щодо погашення КП «КТУ» заборгованості за спожиту електроенергію, а саме 07 вересня 2018 року розпочав нову процедуру з конкурсних торгів (а.с.76), а також не звернув увагу на те, що позивач, під час знаходження на посаді директора КП «КТУ» до дисциплінарної відповідальності не притягувався та недоліків роботи позивача, як до керівника виявлено не було.

Службова записка начальника управління економіки ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_9 (а.с.36), висновки якого стали підставою для прийняття розпорядження про звільнення, не містять даних про одноразове грубе порушення позивачем трудових обов'язків.

Підсумовуючи усе викладене, суд вважає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків, та наявність причинного зв'язку між невиконанням ним трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення та стали підставою для звільнення з займаної посади відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України. Отже, звільнення позивача відбулося без законної підстави, що свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Згідно ч.3 ст. 13 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час судового розгляду справи відповідач, не довів належними засобами доказування правомірність оскаржуваного розпорядження, прийнятого відносно позивача, а тому вказане розпорядження є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

Згідно із п. 2 та 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України негайно виконується рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та про поновлення на роботі незаконно звільненого.

Враховуючи висновок суду про протиправність та скасування оскаржуваного наказу, а також беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 235 КЗпП України, позивача необхідно поновити на посаді директора комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління», допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Оскільки судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 12.09.2018 року по 13.12.2018 року (66 робочих днів) є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно довідки КП «КТУ» №416 від 07.11.2018 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 13883,31 грн., а середньоденна 661,11 грн. (а.с. 58).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення із ОСОБА_6 міської ради на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.09.2018 року по 13.12.2018 року в сумі 43633,26 грн. (66 робочих днів Х 661,11 грн. = 43633,26 грн.).

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови м. Конотоп від 11 вересня 2018 року № 66-КПК «про звільнення ОСОБА_1Г.», поновлення позивача на займаній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 1 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не надано суду доказів спричинення йому моральної шкоди, в чому вона полягає, не доведено причинних звязків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача. Тому, в цій частині позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 147, 149, 221, 228, 231, 232, 237 КЗпП України, ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови м. Конотоп від 11 вересня 2018 року № 66-КПК «про звільнення ОСОБА_1Г.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління».

Стягнути з ОСОБА_6 міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2018 року по 13.12.2018 року в сумі 43633,26 грн. (сорок три тисячі шістсот тридцять три грн. 26 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «ОСОБА_6 трамвайне управління» та стягнення з ОСОБА_6 міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 13883,31 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Конотопський міськрайонний суд Сумської області.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2018 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_6 міська рада (місцезнаходження: Сумська область, м. Конотоп, пр. Миру, 8, ЄДРПОУ: 24006881).

Відповідач: Комунальне підприємство «ОСОБА_6 трамвайне управління» (місцезнаходження: Сумська область, м. Конотоп, вул. Усп. Троїцька, 120, ЄДРПОУ: 03328557).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: секретар Конотопської міської ради ОСОБА_7 (місцезнаходження: м. Конотоп, пр. Миру, 8).

Суддя Галян С. В.