Рішення № 78747869, 12.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 Справа №914/508/17

За позовом: приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,до відповідача:публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів,про: стягнення 231704,11 грн. – пені.Головуючий суддя Березяк Н.Є., суддя Бортник О.Ю., суддя Запотічняк О.Д., секретар судового засідання Кравець О.І.За участю представників:позивача:ОСОБА_1 – представник,відповідача:ОСОБА_2 – представник.Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення заборгованості 459838,67 грн. (з яких 237704,11 грн. – пеня, 53983,04 грн. – три проценти річних та 168151,52 грн. – інфляційні втрати).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» 216281,18 грн. - пені, 168151,52 грн. - інфляційних втрат, 53983,04 грн. – трьох процентів річних та 6576,24 грн. витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог – відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 залишено без змін.

20 серпня 2018 року постановою Верховного суду у справі №914/508/17 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 скасовано в частині стягнення з відповідача пені. Справу у скасовані частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 залишено без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2018 справу №914/508/17 в частині стягнення пені передано для розгляд головуючому судді Березяк Н.Є.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2018 справу прийнято до провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 29.10.2018. В підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 28.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.12.2018.

Рух справи відображається у матеріалах справи.

В судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги в частині, які скеровано на новий розгляд справи підтримав в повному обсязі та надав усні пояснення по суті справи.

В судове засідання представник відповідача з’явився, проти позовних вимог в частині, які скеровано на новий розгляд заперечив в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем при здійсненні відповідних нарахувань пені, не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. А крім того, ПАТ «Львівобленерго» при поданні позову пропущено строки спеціальної позовної давності при зверненні до суду із позовами про стягнення пені, зокрема, після виникнення основної заборгованості пройшов один рік, зі спливом якого відсутні підстави для нарахування такого виду неустойки.

В судовому засіданні 12.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

10 травня 2007 року між ВАТ «Львівобленерго» (правонаступником якого є ПАТ «Львівобленерго») та ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» укладено договір про постачання електричної енергії №90059 (надалі - Договір).

Договір набрав чинності з дня його підписання і укладався на строк до 31.12.2007. Договір вважався щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі – ПКЕЕ).

Пунктом 2.2.2 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язуєтеся постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього.

За умовами пунктів 2.3.3. та 2.3.4. Договору споживач зобов’язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Згідно з пунктом 1 Додатку №2 до Договору «Порядок розрахунків» сторони погодили, що розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.

Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа поточного місяця до 30 (31) числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. (п. 2 Додатку №2).

За умовами п. 3 Додатку, величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. (п. 5 Додатку №2).

Згідно з п. 6 додатку, плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводяться споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі.

Відповідно до п. 7 Додатку №2 до Договору, рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Так, як встановлено з матеріалів справи, у період з листопада 2014 року по серпень 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію на умовах, що передбачені Договором.

Згідно з умовами Договору позивачем виставлялись рахунки за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року та направлялись відповідачу для оплати. Як встановлено із долучених до матеріалів справи документів, а зокрема, рішень Господарського суду Львівської області:

- рахунок за листопад 2014 року відповідач отримав 09.12.2014 ( том 1 а.с. 65);

- рахунок за грудень 2014 року скеровано відповідачу 08.01.2015 (том 1 а.с. 67);

- рахунок за січень 2015 року скеровано відповідачу 03.02.2015 (том 1 а.с. 76);

- рахунок за лютий 2015 року скеровано рахунок 03.03.2015 (том 1 а.с. 70);

- рахунок за березень 2015 року скеровано відповідачу 01.04.2015 (том 1 а.с. 73);

- рахунок за квітень 2015 року скеровано відповідачу 05.05.2015 (том 1 а.с. 82);

- щодо рахунків за травень, червень, липень 2015 року то в матеріалах справи відсутні докази направлення/ отримання відповідачем таких, проте відповідачем не оспорюється факт отримання електричної енергії у вказані періоди;

- рахунок за серпень 2015 року скеровано відповідачу 04.09.2015 (том 1 а.с. 89).

Пунктом 7 Додатку №2 до Договору «Порядок розрахунків» сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Як установлено сторонами в п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відтак, позивач при новому розгляді справи в частині стягнення пені підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у даній частині.

Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві та просив застосувати строк позовної давності до вимог що стосуються стягнення пені.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли відносини з приводу електропостачання, які регулюються нормами Конституції України, Господарського кодекск України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про електроенергетику», Договору та інших нормативно-правових актів.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні права та обов’язки на підставі Договору про постачання електричної енергії №90059 від 10.05.2007.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

У силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З аналізу положень Додатку №2 до Договору «Порядок розрахунків», колегією суддів встановлено, що «Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, …» (п. 5 Додатку №2); рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (абз. 1, 2 п. 7 Додатку №2).

Відтак, враховуючи те, що позивачем не доведено суду точної дати початку виникнення заборгованості по кожному конкретному рахунку, то при визначенні дати прострочення з оплати колегія суддів керується наступним.

За отриману електроенергію у серпні 2015 року позивачем направлено відповідачу рахунок 04.09.2015. Даний факт встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2015 у справі №914/3757/15.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Підпунктом 2 пункту 1 Розділу II Нормативів і Нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» встановлено, що Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об’єкті поштового зв’язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Пунктом 2 Розділу II Нормативів і Нормативних строків пересилання поштових відправлень передбачається, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Так, беручи до уваги наведене та у зв’язку із відсутністю у матеріалах справи доказів скерування рахунку простою чи рекомендованою кореспонденціє, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказаний рахунок за серпень 2015 року, який направлено 04.09.2015, відповідач міг отримати не швидше ніж через три днів, тобто 07.09.2015. Відповідно до положень Додатку №2 до Договору, отриманий рахунок повинен бути оплачений не пізніше ніж 5 операційних днів.

Відтак, отримавши рахунок за серпень 2015 року 07.09.2015 (понеділок), такий мав бути оплачений протягом 5 операційних днів. Отже, останнім днем виконання зобов’язань щодо оплати електричної енергії поставленої у серпні 2015 року є 12.09.2015, а з 13.09.2015 починається прострочення зобов’язання з оплати.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 4.2.1 Договору сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Як було зазначено вище, відповідач у даній справі заявив про застосування позовної давності до вимог про нарахування пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до суду з даним позовом, в тому числі про стягнення пені, 14.03.2017, здійснивши нарахування пені за період з 01.03.2016 по 31.08.2016 на загальну суму боргу, яка було неоплаченою за період з листопада 2014 по серпень 2015.

Колегія судів при новому розгляді справи в частині стягнення 231704,11 грн. пені, розглянувши заявлені вимоги, перевіривши наданий розрахунок, зазначає наступне. Наданий позивачем розрахунок здійснено не вірно. При здійсненні вказаних нарахуваннь, позивач нараховує пені на всю суму боргу, а не конкретно на кожен прострочений платіж, як це встановлюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Також, під час нарахування позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України. А крім того, у даному розрахунку не враховано вимог закону про спеціальну позовну давність, згідно з ст. 258 ЦК України.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вказує, що за зобов’язаннями з оплати що виникли за поставлену електричну енергію у період з листопада 2014 року по липень 2015 року, позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування кого просить відповідач.

За зобов’язаннями з оплати, що виникли за поставлену електроенергію у серпні 2015 року перебіг позовної давності починається з 13.09.2015.

Відповідно до часини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи наведене, суд погоджується із доводами відповідача, щодо неправомірно не застосування вказаних положень закону, та зазначає таке. Зобов’язання з оплати поставленої електроенергії за серпень 2015 року мало бути виконаним 12.09.2015, відтак, з 13.09.2015 почалось прострочення виконання такого зобов’язання. Законом встановлено, строк протягом якого може нараховуватись пеня, у подібних правовідносинах. Так, у даному випадку пеня може нараховуватись до 13.03.2016, і лише на суму боргу, що існує за невиконане зобов’язання з поставки електричної енергії за серпень 2015, а не на загальну суму боргу за період з листопада 2014 по серпень 2015.

Отже, колегія судів беручи до уваги вище наведене, подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, наданий позивачем неналежний розрахунок, згідно з яким у суду відсутні можливості самостійно встановити наявність існування боргу по кожному із заявлених місяців наданих послуг, зазначає, що за вимогами, що виникли за поставку електричної енергії протягом листопада 2014 – липня 2015 позивачем пропущено строк позовної давності, для звернення до суду із вимогами про стягнення пені, а заявлені вимоги та наданий розрахунок свідчать про необґрунтованість таких нарахувань.

Щодо вимог, що виникли за поставку електроенергії у серпні 2015 року, то суд зазначає, що беручи обраний позивачем період з 01.03.2016 по 31.08.2016 на загальну суму боргу за поставку активної електричної енергії 1260625,14 грн., та за аналогічний період на загальну суму боргу за поставлену реактивну електроенергію на суму 12230,80 грн., підставними можуть бути лише нарахування за період з 01.03.2016 по 13.03.2016, (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), але лише на суму боргу за конкретний місяць і на конкретну дату. Однак для такого нарахування позивачем ненадано належних доказів наявності боргу конкретно за серпень 2015 року, а тому суд обмежений у можливості здійснити власний розрахунок пені за зазначений період. В решті, з 14.03.2016 по 31.08.2018 розрахунок є невірним, а крім того здійснений з пропуском позовної давності.

Враховуючи наведене, колегія суддів розглянувши при новому розгляді заявлені вимоги про стягнення пені, вважає їх частково обґрунтованими, однак заявленими з пропуском позовної давності, в іншій частині необґрунтованими, а в загальному такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.12.2018.

Суддя Березяк Н.Є.

Суддя Бортник О.Ю.

Суддя Запотічняк О.Д.