Рішення № 78428011, 07.11.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3586/18

№ 2/183/2522/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

19 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Новомосковський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18 серпня 2017 року № 12081, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості у розмірі 167 760,41 грн. з ОСОБА_1.

Свій позов ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що 05 червня 2017 року, отримавши довідку з Єдиного реєстру боржників, вона дізналася, що являється боржником у виконавчому провадженні № 55049173. 11 червня 2018 року позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену державним виконавцем Новомосковського міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4, з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №12081 від 18.08.2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, а також постанову про арешт майна боржника. Стягувачем у виконавчому написі вказано ПАТ КБ «Приватбанк», сума боргу, яка підлягає стягненню за кредитним договором б/н від 11.10.2013року становить 167 760,41 грн.

Між тим, позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений незаконно, оскільки нотаріусом при його вчиненні не був встановлений факт безспірності заборгованості.

Так, дійсно в жовтні 2013 року позивач отримала у Новомосковському відділенні «Приватбанку» кредитну картку «Голд» з лімітом, який станом на 16.04.2014 року не перевищував 16000 грн. Однак, 16 квітня 2014 року невідомі їй особи, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, шляхом знання кредитних коштів з банкоматів, розташованих на території м. Дніпрорудне Васильківського району Запорізької області заволоділи коштами за вказаним кредитом на суму 14500 грн., тим самим завдали їй матеріальну шкоду. У цей же день позивач звернулася до Новомосковського ВП ГУНП у Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, у зв’язку з чим було розпочато кримінальне провадження №12014040350001317, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. У даному кримінальному провадженні позивача було допитано та визнано потерпілою. На даний час досудове розслідування здійснюється за територіальністю слідчим відділом Васильківського ВП ГУНП в Запорізькій області. 16 квітня 2014 року про вчинений злочин позивач повідомила службу безпеки Приватбанку, у зв’язку з чим кредитну карту одразу було заблоковано. Також, 17 та 18 квітня 2014 року позивачем було направлено до Приватбанку письмові заяви з проханням вжити відповідні заходи реагування щодо вчиненого шахрайства. Даними зверненнями, на які банк та і не надав відповіді, позивач мала за мету повідомити відповідача, що буде оскаржувати кредитну заборгованість, у разі їх нарахування на її ім’я, оскільки до 16 квітня 2014 року у неї не існувало боргу по вказаній кредитній картці.

Таким чином, на час звернення до нотаріуса ПАТ КБ «Приватбанк» володіло інформацією про те, що кредитними коштами позивач не користувалася, а кредитні зобов’язання в сумі 167760, 41 грн. матимуть спірних характер. Крім того, після 16 квітня 2014 року банк жодного разу не звертався до позивача з письмовими повідомленнями про виникнення заборгованості, яка б була нею визнана.

В свою чергу, нотаріус на час вчинення виконавчого напису повинен був упевнитися в розумінні боржником пред’явлених до нього вимог і визнання їх. Однак, нотаріус не переконався щодо отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень. Крім того, на спірність заборгованості зазначеної у виконавчому написі від 18.08.2017 року вказують також вимоги про стягнення з боржника заборгованості по пені та комісії в розмірі 3526,06 грн. та штрафи у розмірі 7964,78 грн., яка нарахована за період з 11.10.2013 року по 19.07.2017 року, тобто за межами річної позовної давності, встановленої ч.2 ст. 258 ЦК України. У зв’язку з вищевикладеним, позивач наполягає, що розмір заборгованості, пред’явлений банком для вчинення виконавчого напису, являється оспорюваним, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 19 червня 2018 року відкрито провадження у справі. За результатами підготовчого провадження відповідною ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті.

На виконання ухвали суду від 03.07.2018 року про витребування доказів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надано до суду копії документів на підставі яких був вчинений виконавчий напис №12081 від 18.08.2018 року.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні не з’явився, подавши відзив на позов у якому зазначив, що відповідно до приписів ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ від 29.06.199 року №1172, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безпідставність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПУ України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Виконавчий напис був вчинений з дотриманням чинного законодавства на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Крім того, позивач безпідставно вважає, що виконавчий напис вчинений поза межами строків позовної давності, оскільки відповідно до умов та правил кредитного договору, позичальник зобов’язався погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки, комісію та неустойку, не пізніше дати, зазначеною в повідомленні банку. Банк звернувся до позивача з повідомлення про наявність боргу, однак позивачем не надано жодного доказу про виконання такого повідомлення. Враховуючи викладене, представник АТ КБ «Приватбанк» просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с.56-58).

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, були повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору допустимості та належності, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію виконавчого напису від 18 серпня 2017 року, у відповідності до якого приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, запропонував стягнути заборгованість у розмірі 167 760,41 грн. з ОСОБА_3, несплачену в строк за кредитним договором № б/н, від 11.10.2013 року, укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (а.с. 45).

Виконавчий напис нотаріусом було вчинено на підставі заяви стягувача, датованою 08.08.2017 року (а.с.46), до якої подано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором (а.с.50). Однак, така вимога не містить а ні дати, а ні вихідного номеру, при цьому банк вимагає від боржника сплатити суму боргу протягом 5 (п’яти) календарних днів з дати відправлення письмової вимоги.

З копій поштових документів (списку згрупованих відправлень, опису вкладень, фіскального чеку) вбачається, що вищевказана вимога банку була направлена на адресу позивача 07.08.2018 року, наступного ж дня, тобто 08.08.2017 року, банк направив нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису. Поряд з цим, відомостей про отримання письмової вимоги ОСОБА_1 суду не подано, що суперечить вимогам закону, а саме п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року, у відповідності до якої вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем або боржником, письмової вимоги про усунення порушень.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права, а саме.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, ст. 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В порушення вимог вказаного пункту, в переліку додатків у заяві стягувача про вчинення виконавчого напису, зазначено про направлення нотаріусу копії кредитного договору (а.с.46).

При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз наведених норм законів дає суду дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як зазначає у своєму позові ОСОБА_3, в 2013 році остання дійсно отримала в ПАТ КБ «Приватбанк» кредитну карту «Голод» з лімітом 16000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2014 року Новомосковським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_1, до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами в сумі 14500 грн. невідомою особою, чим завдала збиток ОСОБА_1 (а.с.15), у зв’язку з чим було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014040350001317, де ОСОБА_3 визнано потерпілою.

Прийнятого рішення у зазначеному кримінальному провадженні станом на день розгляду даної справи немає, однак зазначені обставини свідчать про те, що заявлена банком заборгованість не є безспірною, подані докази свідчать про недоведеність суми заборгованість, яка не може бути розцінена, як безспірна.

Посилання позивача на застосування позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами, заслуговує на увагу, однак не може бути предметом розгляду цієї справи.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису триває досудове розслідування за фактом шахрайського заволодіння грошовими коштами з кредитної картки ОСОБА_1, підтверджує посилання позивача про наявність спору щодо загального розміру кредитної заборгованості.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчинений 18 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за номером 12081 про стягнення з ОСОБА_1 користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в розмірі 167760,41 грн., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви розмірі 704,80 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчинений 18 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за номером 12081 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 167760 (сто шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят) гривен 41 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.