Рішення № 78314641, 28.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 листопада 2018 р. Справа № 0240/3749/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Могиль Т.О., Циркун Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №0110655006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 14.11.2017 отримав вимогу Ф-3512-17 від 06.11.2017 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 9 168,25 грн. та 7623,34 грн. У десятиденний строк у дати отримання вимоги ОСОБА_1 на зазначені у вимозі рахунки органів доходів і зборів 23.11.2017 перераховано кошти в сумі 9 168,25 грн. та 7623,34 грн. в рахунок погашення заборгованості з ЄСВ, що підтверджується банківськими квитанціями. Крім того, отримавши в усному порядку від податкового органу інформацію про розмір штрафу та пені, позивачем у грудні було погашено пеню в сумі 13 205,97 грн. та штраф в розмірі 2 731,89 грн. Враховуючи наведене останнім у повному обсязі здійснено сплату податкового боргу та виконано вимогу №Ф-3512-17 від 06.2017.

Разом з тим, 02.10.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" винесено рішення №0110655006, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано штраф у розмірі 1 489,17 грн. за період з 23.07.2018 по 23.11.2017, штраф у розмірі 663,37 грн. за період з 21.01.2015 до 23.11.2017 та нараховано пеню у розмірі 11 897,59 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Ухвалою суду від 23.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

12.11.2018 представником ГУ ДФС у Вінницькій області подано відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вказав, що відповідач не визнає позовні вимоги та обставини викладені позивачем у позовній заяві. Відповідно ч. 2 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При застосуванні штрафних санкцій підрозділ адміністрування єдиного внеску користується законом №2464 та наказом Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469 зареєстрованим в Міністерстві юстиції 30.05.2018 №645/32097 затверджена "Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно п.1 розділу VII Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. В силу п.п.2 п.2 Інструкції згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

На підставі вищезазначеного та згідно даних ІКП 71010000 до ФОП ОСОБА_1 було сформоване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0110655006 від 02.10.2018, оскільки платником порушено строки сплати по єдиному внеску, що відображено в ІКП.

28.11.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив, вказав, що відповідачем не надано доказів на підтвердження законності нарахування пені та штрафів, а також доказів на підтвердження факту порушення закону позивачем щодо сплати ЄВ за період визначений оскаржуваним рішенням. Крім того, на переконання позивача, податковим органом не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 допустив порушення законодавства щодо несплати (неперахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, зокрема відповідного акта, в якому викладено зміст порушення та відповідних даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

В судовому засіданні позивач та його представник надали пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, відповіді на відзив. Просили задовольнити заявлений позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення даного адміністративного позову з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши представників сторін, розглянувши наявні матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі та п.2 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) відповідач прийняв рішення від 02 жовтня 2018 року №0110655006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 14050,13 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2464).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування(п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464 ).

Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ст.8 Закону № 2464).

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абз. 1 ч. 5 ст. 9 Закону № 2464).

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (ст. 6 Закону № 2464).

Згідно цього Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (ч. 8, 11 ст. 9 Закону № 2464).

"Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі - Інструкція).

Відповідно п.п.2. п.2 Розділу VII Інструкції згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, визначальним для вирішення даної справи є факт зарахування сплачених коштів саме до рахунків органів доходів і зборів, оскільки в такому випадку відсутні ознаки складу правопорушення у вигляді несплати єдиного внеску, а зокрема, наслідки, що можуть проявлятися у недотриманні системою загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідних коштів.

Під час розгляду даної адміністративної справи, судом встановлено, що до 01.10.2013 органом який адміністрував єдиний соціальний внесок ОСОБА_1 як платника єдиного внеску був Пенсійний фонд. Після цього періоду позивач як платник єдиного внеску адмініструвався у податковому органі.

Станом на 01.10.2013 за ОСОБА_1 рахувався борг по єдиному соціальному внеску по найманих працівниках у сумі 1388,79 грн. Позивач після 01.10.2013 щомісячно подавав звіт по найманих працівниках до податкового органу, в яких самостійно вказував суми ЄСВ по найманих працівниках. Даний факт не заперечувався сторонами.

Судом встановлено, що 06.11.2017 ГУ ДФС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3512-17, з якої вбачається, що станом на 31.10.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 (НОМЕР_1) становила 16 791,59 грн. Згідно даної вимоги податковий орган вимагав сплатити на рахунок №37197201010228 - недоїмку у розмірі 9168,25 грн., на рахунок №37194204010228 недоїмку у розмірі 7623,34 грн.

23.11.2018 згідно квитанції № 0.0.901032772.1 позивачем на рахунок №37197201010228 перераховано 9168,25 грн., згідно квитанції №0.0.901034421.1 на рахунок №37194204010228 перераховано 7623,34 грн., тобто погашено податкову вимогу №Ф-3512-17 від 06.11.2017.

Як зазначив позивач, отримавши в усному порядку від податкового органу інформацію про розмір штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, ним 18.12.2017 на рахунок №37194204010228 перераховано 13205,97 грн. пені та на рахунок №37194204010228 перераховано 2 731,89 грн. штрафу.

Представник відповідача пояснив, що вимога про сплату боргу була погашена, разом з тим суми єдиного внеску сплачені несвоєчасно, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції відповідно Інструкції, які відображені у розрахунку штрафної санкції доданому до рішення. Зокрема у колонці 4 розрахунку вказана кількість днів, за які несвоєчасно сплачено єдиний внесок, у колонці 6 - сума, на яку нарахована штрафна санкція.

В контексті даної спірної ситуації, з пояснень наданих представником відповідача у судовому засіданні та дослідженого розрахунку штрафних санкцій, суд зауважує, що позивачем сплачено штраф та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску на рахунок №37194204010228 (ЄВ за себе особисто), разом з тим заборгованість штраф та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску на рахунок №37197201010228 (за таким видом платежу: єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності інші доходи (ЄВ за найманих працівників) ОСОБА_1 не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Частиною 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Як визначено пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

При цьому, як свідчить інтегрована картка (картка особового рахунку) позивача за таким видом платежу: єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності інші доходи (код платежу 71010000) у станом на день винесення оскаржуваного рішення №00110655006 у позивача була наявна недоїмка, у зв'язку з чим податковим органом, на переконання суду, цілком правомірно відповідно до розрахунку штрафної санкції (який не заперечувався позивачем), прийнято рішення від 02.10.2018 №0110655006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В спростування позиції позивача щодо не складення податковим органом відповідного акта, в якому викладено зміст порушення та відповідних даних інформаційної системи органу доходів і зборів, суд зауважує, що відповідно положень п.п.2. п.2 Розділу VII Інструкції передбачений лише розрахунок фінансової санкції, який здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Крім того, відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення №0110655006 від 02.10.2018, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1)

Вілповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текст рішення суду складено 05.12.2018

Суддя Томчук Андрій Валерійович