Рішення № 78020294, 22.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5264/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовної заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 6514 від 30.08.2018 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ГУ ДФС в Одеській області їй направлено запит щодо надання письмових пояснень з обов’язковим наданням завірених належним чином копій первинних документів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. У зв’язку із тим, що запит складений з порушенням Порядку періодичного подання органами державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 № 1245, позивач на підставі п.73.3 ст.73 ПК України залишила останній без відповіді. Зокрема, в запиті не були зазначені підстави для його направлення, передбачені законодавством та конкретні норми податкового законодавства, які були порушені підприємцем. Наказом заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 № 6514 від 30.08.2018 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. Підставою для перевірки вказано доповідну записку начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 від 22.08.2018 № 803/11/15-32-13-05, в які зазначено про ненадання підприємцем письмових пояснень з копіями первинної документації на запит та про наявність ризиків при цьому щодо завищення валових витрат та заниження оподатковуваного доходу. Отже на думку позивача, призначення перевірки відбулося без додержання вимог ПК України та за відсутністю підстав для цього. Зважаючи на невідповідність складення спірного наказу вимогам чинного законодавства, позивач звернулась за судовим захистом.

Ухвалою судді від 12.10.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 08.11.2018 о 10:00 год.

29.10.2018 до суду від ГУ ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити зважаючи на те, що за результатами наявної податкової інформації виявлено невідповідність рівня витрат, які беруть участь у визначенні оподатковуваного доходу, загальній сумі задекларованого доходу. У свою чергу, низьке податкове навантаження обумовлює ризики заниження оподатковуваного доходу, у зв’язку із чим з метою контролю повноти сплати належних сум податків і зборів від підприємницької діяльності у запиті містився перелік документів, наявність яких могла б слугувати підтвердженням підприємницької діяльності. Відповідач наголошує, що запит містив всі необхідні реквізити та повністю відповідав вимогам ПК України.

Судове засідання, призначене на 08.11.2018 о 10:00 год., відкладено для надання додаткових доказів на 21.11.2018 о 10:00 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник ГУ ДФС в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В останнє судове засіданні представник відповідача не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що ГУ ДФС в Одеській області на адресу ФОП ОСОБА_4 направлено запит від 11.07.2018 № 5728/В/15-32-13-05-09, згідно якого відповідно до пп.20.11.1, 20.1.14 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 та пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.61.1 ст.61, пп.61.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України за результатами аналізу податкової інформації, з метою контролю повноти сплати належних сум податків і зборів від підприємницької діяльності та руйнування схем ухилення від оподаткування при здійсненні підприємницької діяльності, ГУ ДФС в Одеській області просить ФОП ОСОБА_1 надати письмове пояснення з обов’язковим наданням завірених належним чином копій первинних документів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

У запиті звернуто увагу адресата, що ненадання вищезазначених пояснень та документального підтвердження є підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки відповідно до ст.78 ПК України.

На виконання вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 видано наказ від 30.08.2018 № 65/4 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4Л.», який позивач вважає неправомірним, що зумовило її звернутись до суду із даним позовом.

За усталеною судовою практикою видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому позивач контролюючий орган до вказаної перевірки не допустила, у зв’язку із чим призначену спірним наказом перевірку проведено не було, а тому оскаржуваний наказ не реалізований та не вичерпав свою дію.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначений наказ необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

У постанові по справі № 21-2749а15 від 16.02.2016 Верховний Суд України зазначив, що нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Фактичною підставою для видання оскаржуваного наказу від 30.08.2018 № 65/4 зазначено доповідну запису начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5 від 22.08.2018 № 803/11/15-32-13-05; а правовою підставою вказано пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України.

У свою чергу, з доданої до відзиву копії зазначеної доповідної записки вбачається, що при аналізі наявної інформації (даний карток особових рахунків, поданої звітності) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Біляївському відділенні Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з 22.01.2008. Господарську діяльність здійснює на загальній системі оподаткування, з використанням одного реєстратора розрахункових операцій за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Верхня,2а (крамниця). Використовує працю найманих осіб не використовує. Дохід у 2015-2017 роках відповідно податкових декларацій про майновий стан і доходи складає: 2015 рік - 74 930,00 грн.; 2016 рік - 83 601,96 грн.; 2017 рік - 95 092,00 грн. Витрати у 2015 - 2017 роках відповідно податкових декларацій про майновий стан і доходи складають: 2015 рік - 69 685,00грн.; 2016 рік - 62 318-,95грн.; 2017 рік - 66 564,00грн. З метою контролю повноти сплати належних сум податків і зборів від підприємницької діяльності та руйнування схем ухилення від оподаткування при здійсненні підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 було надано запит ГУ ДФС в Одеській області № 5728/Г/15-32-13-05-09 від і 1.07.2018 щодо надання письмових пояснень з обов‘язковим наданням завірених належним чином копій первинних документів стосовно здійснення фінансово-господарської діяльності протягом 2015-2017 років. Запит отримано особисто ФОП ОСОБА_1 17 липня 2018 року, але по теперішній час ФОП ОСОБА_1 письмове пояснення та копії первинних документів до ГУ ДФС в Одеській області не надала. Враховуючи викладене та на підставі ст.78 ПК України в доповідній записці порушено питання на проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства в цьому періоді.

Відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється в разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 зазначеної статті визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Вирішуючи спір, суд враховує, що якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки, то такий наказ в цілому відповідає вимогам законодавства, навіть у разі відсутність або неповноти посилань на конкретні пункти Кодексу.

За обставин справи, фактичною підставою для призначення позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання нею пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит, який сформований податкових органом на підставі інформації з інформаційних систем автоматизованого моніторингу.

Процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб'єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації визначає Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1245.

Пунктами 9 та 10 вищевказаного Порядку визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Пунктом 16 цього Порядку передбачено, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Крім того, відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що саме вищевказаним пунктом 16 Порядку № 1245 та ст.73 ПК України скористалася позивач, не надавши пояснень із документальним підтвердженням на запит від 11.07.2018 № 5728/В/15-32-13-05-09, так як в останньому не було зазначено підстави для надіслання запиту.

Зі змісту вказаного запиту вбачається, що в останньому наявні посилання на норми закону, зокрема на пп.20.11.1, 20.1.14 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 та пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.61.1 ст.61, пп.61.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України, та перелік документів на підтвердження інформації, що запитується. Однак в запиті не зазначено підстави для надіслання запиту, чим не дотримано вимоги пункту п.73.3 ст.73 ПК України та 10 Порядку № 1245, що дозволяло платнику податків діяти в порядку п.16 цього Порядку.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідні підстави для надіслання запиту зазначені у доповідній записці начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 від 22.08.2018 № 803/11/15-32-13-05, проте суд визнає ці посилання представника ГУ ДФС в Одеській області неспроможними, оскільки зазначені обставини жодним чином не впливають на відповідність запиту, який передував прийняттю оскаржуваного наказу та слугував підставою для його прийняття, вимогам законодавства, зокрема в частині наявності обов’язкових елементів такого запиту.

Таким чином, запит контролюючого органу не містить обґрунтованих підстав для його надіслання: в ньому не зазначено порушення, які були допущені позивачем, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, що є порушенням вимог п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України та п.12 Порядку № 1245, у зв’язку із чим ненадання ФОП ОСОБА_1 протягом 15 робочих днів, наступного за днем отримання запиту (гарантованим законодавством правом, яким позивач скористалась), не утворює законну підставу для призначення документальної позапланової виїзної перевірки згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року по справі №826/12244/14 20 лютого 2018 року, в якій Суд зазначив, що у разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Принцип рівності сторін у процесі є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).

За обставин справи, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів проти адміністративного позову, які б доводили правомірність оскаржуваного наказу № 6514 від 30.08.2018 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1».

На підставі встановлених фактів суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного наказу діяв у непередбачений Конституцією та законами України спосіб, необґрунтовано та без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку із чим останній підлягає скасуванню, а позов – задоволенню.

Також, позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області судові витрати в розмірі, що підлягав оплаті за подання даного адміністративного позову відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 704,80 грн., за подання фізичною особою адміністративного позову із однією вимогою немайнового характеру (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Повідомити позивача, що надміру сплачена сума решти судового збору підлягає поверненню в порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» від 3.09.2013 №787.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Кірова, 15-А; НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; 39398646) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області № 6514 від 30.08.2018 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1».

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.11.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.