Рішення № 77984359, 19.11.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6295/18

Провадження № 2/161/3514/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.

за участю секретаря судового засідання - Новаковської В.В.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

24 квітня 2018 року на адресу суд надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі – позивач, АТ КБ «Приватбанк) до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 116 998,90 грн. за кредитним договором №б/н від 29 грудня 2007 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 грудня 2007 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором.

Станом на 20.03.2018 року заборгованість за кредитним договором становить – 116 998,90 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 5 948,08 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 111 050,82 грн.

З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі – 116 998,90 грн. за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2007 року та понесені судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні та в письмовому відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що банком було невірно розраховано суму процентів за користування кредитними коштами.

Також представник відповідача зробив заяву про застосування строку позовної давності.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 грудня 2007 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв’язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу є правомірними і їх слід задовольнити в цій частині.

Наявність заборгованості стосовно основної суми боргу не заперечував і представник відповідача у судовому засіданні.

Однак, суд не може погодитися із обґрунтованістю зробленого позивачем розрахунку позовних вимог в частині процентів річних за користування кредитними коштами.

Зі змісту письмових пояснень представника позивача слідує, що банк розраховує проценти за користування кредитними коштами використовуючи не прості відсотки, при яких сума відсотків не капіталізується, а нараховується за кожен місяць окремо, а складні відсотки, відповідно до яких, сума відсотків капіталізується до загальної суми заборгованості, і в подальшому проценти нараховується на загальну суму заборгованості (основна сума боргу + нараховані проценти за попередні періоди).

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до статті 1048 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тобто, за загальним правилом, проценти за користування позикою, в тому числі у формі кредиту, нараховуються як прості відсотки, якщо сторони не визначили у договорі інше.

Позивач стверджує, що нарахування процентів як складних відсотків передбачено у тарифах банку, однак позивач не надає ці тарифи, а також не надав суду докази ознайомлення з ними відповідача у справі.

Вказана у позові веб-сторінка http://privatbank.ua/terms/pages/70/ також не містить у собі тарифів банку, які були чинні на момент укладення кредитного договору (29.12.2007р).

У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду правильність своїх дій щодо нарахування процентів за користування кредитом у формі складних відсотків, а тому суд здійснює такий розрахунок самостійно.

Як слідує з матеріалів позову, сторони обумовили проценти за користування кредитними коштами у розмірі 3% на місяць, що становить 36% річних.

Основна сума боргу за кредитним договором у розмірі 5 948,08 грн. виникла 26 квітня 2014 року, що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с.8).

Проценти за користування кредитними коштами встановлювалися між сторонами у такому розмірі:

1) у період з 26.04.2014 по 31.08.2014 – 2,5% на місяць, що становить 30% річних;

2) у період з 01.09.2014 по 31.03.2015 – 2,9% на місяць, що становить 34,8% річних;

3) у період з 01.04.2015 по 20.03.2018 – 3,6% на місяць, що становить 43,2% річних.

Позивач просить суд стягнути суму боргу станом на 20 березня 2018 року.

Тому суд розраховує суму процентів річних у такому порядку та за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів]

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки26.04.201431.08.20141285 948.0830625.7701.09.201431.03.20152125 948.0834.81 202.2601.04.201520.03.201810855 948.0843.27 631.27

Отже, належним до стягнення є сума процентів річних у розмірі 9 459,30 грн., і саме цю суму суд стягує з відповідача на користь позивача.

Стосовно зробленої представником відповідача заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року №6-127цс14 сформована правова позиція, відповідно до якої, за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного ПАТ КБ “ПриватБанк” і позивачем, кінцевий термін виконання кредитного зобов’язання відповідає строку дії картки. Строк останньої виданої картки за укладеним договором становить до серпня 2016 року, що слідує з наданої банком довідки банку, а також відповідачем не спростовано.

Оскільки банк звернувся до суду з даним позовом у квітні 2018 року, тобто в межах трьох років після закінчення строку дії карти, суд дійшов висновку, що ним не пропущено строку позовної давності.

Підсумовуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2007 року у загальному розмірі 15 407,38 грн. з яких:

1) 5 948,08 грн. – основна сума боргу;

2) 9 459,30 грн. – проценти за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» платіжним дорученням сплатило судовий збір у розмірі 1 7620,00 грн. (а.с.1).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково в сумі 15 407,38 грн., тому на користь позивача слід присудити у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 232,06 грн. ((15 407,38 / 116 998,90) * 1 762)).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 13, 141, 265ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (м. Луцьк, вул. Вереснева, 19, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2007 року в розмірі 15 407,38 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста сім гривень тридцять вісім копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (м. Луцьк, вул. Вереснева, 19, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 232,06 грн. (двісті тридцять дві гривні шість копійок).

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19.11.2018 року.

Суддя Черняк В.В.