Рішення № 77855642, 15.11.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3067/18

РІШЕННЯ

іменем України

15 листопада 2018 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д., розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, відповідач), в якому просить :

- визнати протиправною відмову від 16 березня 2018 року № К-20580/0-2758/0/95-18 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8355 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8355 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.

Свій позов позивач мотивує тим, що підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8355 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області, які обрані відповідачем не відповідають вичерпному переліку викладеному в частині 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України).

Вказує, що відповідачем затягнуто розгляд клопотання (заяви) до закінчення чинності договору оренди землі і відмовлено з посиланням на закінчення строку цього договору.

Зазначає, що законодавством не передбачена норма щодо обов'язкової умови перебування в оренді фермерського господарства земельної ділянки, яку особа бажає отримати для фермерства. Тобто, ділянку у власність для такої мети можна отримати і при відсутності договору оренди чи закінчення строку його дії. Саме це відповідатиме пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України відповідно до якого, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Наголошує, що вона, як позивач, діяла добросовісно, виконувала вчасно, до закінчення договору оренди і в строк встановлений законом для розгляду її клопотання усі вимоги.

03.10.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що безоплатно передати земельну ділянку із земель державної власності для ведення фермерського господарства можливо лише у разі перебування такої земельної ділянки в користуванні члена фермерського господарства або юридичної особи - фермерського господарства.

Вказує, що у спірних правовідносинах позивач надав лише договір оренди земельних ділянок від 03.10.2007 загальною площею 25,47 га, укладений між Старокостянтинівською районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_4 Однак, цей договір не міг підтверджувати право позивача чи фермерського господарства "Демковецьке" на користування земельною ділянкою площею 3,8355 га

Враховуючи те, що ОСОБА_1 будь - яких відомостей про її право користування вказаною земельною ділянкою або про право користування вказаною земельною ділянкою фермерського господарства "Демковецьке", надано не було, підстави для задоволення клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою - відсутні.

10.10.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач підтримує позовні вимоги викладені у поданому адміністративному позові.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 є членом фермерського господарства "Демковецьке".

Відповідно до договору оренди земельних ділянок від 03.10.2007 року фермерське господарство "Демковецьке" орендувало дві земельні ділянки загальною площею 25,47 га.

15.05.2017 загальними зборами фермерського господарства "Демковецьке" прийняте рішення про розпаювання рівними частками між членами цього фермерського господарства земельних ділянок площею 25,47 га, розташованих за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" позивач зверталася до відповідача із заявою від 19.05.2017 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, з кадастровим номером НОМЕР_2, без зміни її цільового призначення, яка перебувала в користуванні фермерського господарства "Демковецьке" та оренді члена цього господарства.

Листом від 12.07.2017 № К-12989/0-9588/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовило позивачу у наданні такого дозволу з підстав не надходження до відповідача технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок. Зазначило, що питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації може бути розглянуте відповідачем лише після погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок у встановленому законодавством порядку.

Після отримання цього листа, позивач надав відповідачу виготовлену технічну документацію із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки з матеріалами про зміну площі.

Наказом відповідача № 22-15771-05 від 03.08.2017 було затверджено вищевказану документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 17,4491 га, кадастровий номер НОМЕР_3, в результаті поділу якої утворено шість земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_4 площею 2,2216 га; НОМЕР_5 площею 3,4147 га; НОМЕР_2 площею 3,8355 га; НОМЕР_6 площею 3,6335 га.

08.08.2017 року позивач повторно звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. До заяви додала копії протоколу зборів членів ФГ "Демковецьке", копію паспорту громадянина України, графічний матеріал на якому зображено місце розташування земельної ділянки, копію витягу ДЗК, копію договору оренди землі, копію наказу ГУД "Про надання згоди на поділ земельної ділянки", копію статуту ФГ "Демковецьке", копію рішення зборів, копію відмови та копію наказу "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки".

Листом №К-20580/0-11946/6-17 від 17.08.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації, з підстав неподання відповідних документів.

Вказану відмову позивач було оскаржила в судовому порядку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 по справі №822/69/18, яке набрало законної сили 22.03.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною відмову від 17.08.2017 року Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2017 року.

На виконання вказаного рішення суду, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянуло заяву позивача від 08.08.2017 та листом від 16.03.2018 № К-20580/0-2758/0/95-18 вдруге відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8355 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Крім того зазначило, що з поданих позивачем документів встановлено, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 зазначила на планово - картографічних матеріалах, перебувала у користуванні гр. ОСОБА_4 згідно із договором оренди до 03.10.2007. Вказана земельна ділянка не перебувала та не перебуває у оренді (користуванні) фермерського господарства "Демковецьке", оскільки гр. ОСОБА_4 не є засновником цього фермерського господарства, та не є власником земельної ділянки.

Також в листі зазначено, що оскільки земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача, підстави для задоволення його клопотання - відсутні.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно з частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 31 ЗК України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з частиною 1 статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Частиною 1 та 2 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи слідує, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 16.03.2018 № К-20580/0-2758/0/95-18 повторно відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8355 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

У листі зазначалось, що з поданих позивачем документів встановлено, що земельна ділянка, яку він має намір отримати у власність перебувала у користуванні гр. ОСОБА_4 згідно із договором оренди до 03.10.2007. Вказана земельна ділянка не перебувала та не перебуває у оренді (користуванні) фермерського господарства "Демковецьке", оскільки гр. ОСОБА_4 не є засновником цього фермерського господарства, та не є власником земельної ділянки.

Також в листі зазначено, що оскільки земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача, підстави для задоволення його клопотання - відсутні.

Суд критично оцінює таке обґрунтування вказаної відмови, оскільки позивач разом з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 є членами фермерського господарства "Демковецьке".

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-1244СТ від 24.01.2017 ОСОБА_4, як засновнику фермерського господарство "Демковецьке" надано дозвіл на поділ земельної ділянки на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району, що перебувала в оренді на підставі договору оренди від 03.10.2007.

Фактично фермерське господарство "Демковецьке" в особі ОСОБА_4 орендувало дві земельних ділянки площею 8,0153 га та 17,4547 га.

Земельна ділянка, на яку претендує позивач, входить до складу однієї із земельних ділянок. Крім того, позивач надав Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області виготовлену технічну документацію із землеустрою, щодо поділу вказаної земельної ділянки з матеріалами про зміну її площі.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-15771-05 від 03.08.2017 затверджено вищевказану документацію із землеустрою щодо поділу даної земельної ділянки державної власності площею 17,4547 га.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,4147 га, кадастровий номер НОМЕР_7 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, позивач подав вперше - 19.05.2017, у період дії договору оренди земельних ділянок від 3 жовтня 2007 року (строк дії до 17 серпня 2017 року).

Вказане у листі від 21.03.2018 №Ф-20575/0-2967/0/95-18 обґрунтування відповідача при наданні відмов позивачу в надані дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, на думку суду, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, в даному випадку, чіткої відповіді на подану позивачем заяву, де конкретно ставилось питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, позивачу надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 ЗК України.

У рішенні від 20.10.2011 року у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області визначений Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333).

За змістом пункту 8 Положення № 333 Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Згідно з пунктом 10 Положенням № 333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, тому такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відмовивши позивачу щодо надання дозволу без прийняття відповідного наказу відповідач порушив порядок надання таких дозволів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16 березня 2018 року № К-20580/0-2758/0/95-18 у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8355 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області, слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8355 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на наявність у суду права, за умови задоволення вимог адміністративного позову, прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також враховуючи триваючу протиправність дій відповідача, неодноразові звернення позивача до відповідача з одного і того ж питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та безпідставні відмови в його наданні, суд вважає, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, у зв'язку з чим вказана вимога також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення та встановити строк для виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

Виходячи з обставин цієї справи, суд приходить до висновку про безпідставність даної вимоги позивача, оскільки позивачем не наведено аргументованих доводів, а судом під час розгляду справи не встановлено доказів, що свідчили б про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказували б на те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення, відтак, суд не вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням прийнятого рішення.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову від 16 березня 2018 року № К-20580/0-2758/0/95-18 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8355 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8355 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні) грн 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39767479) Головуючий суддя Д.Д. Гнап