Рішення № 77745554, 08.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3446/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №1640/3446/18 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач, Полтавське ОУПФ) , в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії з 01.04.2017 та зобов'язати поновити нарахування і виплату пенсії з дня припинення виплат.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач, за відсутності законних підстав, з 01.04.2017 припинив виплату йому пенсії як внутрішньо переміщеній особі. Зауважував, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання пенсії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

24.10.2018 відповідач надав відзив на позов, в якому вказує на правомірність власних дій щодо припинення виплати пенсії на підставі рішення про тимчасове припинення виплати пенсії з 01.04.2017, прийнятого з урахуванням рішення Комісії управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 18.05.2017. Крім того вказував на наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивач просить визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01.01.2017, однак до суду звернувся лише 27.09.2018, тобто з порушенням шестимісячного строку (а.с. 19-20). Просив залучити до участі у справі в якості третьої особи - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради.

Підстав для залучення вказаної третьої особи суд не знаходить, оскільки відповідач не пояснив на які права та обов'язки вказаної особи може вплинути рішення у даній справі.

Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Суд розглядає дану справу на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 263 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), призначено пенсію за віком, з 01.07.2014 він перебуває на обліку в Полтавському ОУПФ, має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Згідно з довідкою від 26.11.2016 №1602000627 ОСОБА_1 взятий на облік Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради, як внутрішньо переміщена особа (а.с. 10), Ленінським РС у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області зареєстровано місце перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10, зі звороту).

З 01.04.2017 Полтавське ОУПФ припинило виплату пенсії ОСОБА_1

На адвокатський запит представника позивача заступник начальника Дєдова Н.В. листом від 03.10.2018 №20574/08-15 повідомила, що у зв'язку з надходженням на адресу управління рішення Комісії управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 18.05.2017 з 01.04.2017 виплату пенсії гр. ОСОБА_1 припинено (а.с. 11).

Не погоджуючись із фактом припинення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (надалі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Проте згідно з наявною в матеріалах справи копією листа Полтавського ОУПФ від 03.09.2017 №20574/05-15, виплату пенсії позивачу з 01.04.2017 припинено у зв'язку з надходженням на адресу управління рішення Комісії управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 18.05.2017.

Відповідно до рішення Комісії управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 18.05.2017, на підставі подання управління соціального захисту населення (№4 від 26.04.2017), акту обстеження та інших поданих документів Комісія вирішила припинити виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання пункту 3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання/перебування (а.с. 28).

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Тобто, фактично позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з відсутністю його за місцем обліку перебування.

Водночас Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51- 54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Саме таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 по справі №805/402/18 за результатами розгляду зразкової справи (номер рішення ЄДРСР 76945461).

Як зазначив відповідач у відзиві на позов, рішення про тимчасове припинення виплати пенсії з 01.04.2017 прийняте у зв'язку з тим, що на адресу Полтавського ОУПФ надійшло рішення Комісії управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 18.05.2017.

Проте, відповідач не надав самого рішення про тимчасове припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017, що дає суду підстави вважати про його фактичну відсутність.

З аналізу дій Полтавського ОУПФ щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017, з урахуванням положень частини другої статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про те, що це відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. При цьому такі дії не відповідають вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності, права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Полтавського ОУПФ щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017 та зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії за віком з 01.04.2017 підлягають задоволенню.

В ході судового розгляду суду стало відомо, що позивач звертався до Полтавського ОУПФ із заявою про поновлення виплати пенсії.

Так, службовою запискою начальника відділу з питань призначення та перерахунків пенсій Полтавського ОУПФ Подільського району від 18.10.2018 (а.с. 22) повідомлено, що ОСОБА_1 20.04.2017 подав до пенсійного органу заяву про відновлення виплати пенсії, в ході розгляду якої відділом прийому громадян Полтавського району в м. Полтаві направлено запит про правомірність та надання підтвердження до УСЗН Подільської районної у м. Полтаві ради та отримано рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 18.05.2017 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі акту обстеження та подання УСЗН №4 від 26.04.2017.

Відтак, рішенням Полтавського ОУПФ (Подільського району) від 25.05.2017 №282 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв'язку з відсутністю підтвердженого в установленому законодавством порядку права на відновлення виплати пенсії та посиланням на рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 18.05.2017 (а.с. 29).

Враховуючи те, що в рамках даного провадження судом надавалася правова оцінка правомірності дій Полтавського ОУПФ щодо припинення виплати пенсії, задля повного та ефективного захисту порушено права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського ОУПФ (Подільського району) від 25.05.2017 №282 щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1

Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду через пропущення строку звернення до адміністративного суду, суд встановив наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач вказує, що ОСОБА_1 звернувшись до суду з адміністративним позовом 27.09.2018, просить суд визнати протиправними дії Полтавського ОУПФ щодо припинення виплати пенсії з 01.04.2017. При цьому, позивач та його представник не надали жодних даних та пояснень з посиланням на поважність причин пропущення строку звернення до суду (тривале перебування за кордоном, захворювання, що не давало можливості звернутися з позовом, інші причини, які не залежали від волі позивача).

Однак, вказане твердження відповідача суд відхиляє з огляду на таке.

За приписами абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними дії Полтавського ОУПФ щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз даної норми дає підстави стверджувати, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб'єкта владних повноважень - Полтавського ОУПФ, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

У свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2018 по справі №646/6250/17 (номер рішення ЄДРСР 73634676).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії з 01.04.2017.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Подільського району) від 25.05.2017 №282 щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) поновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) виплату пенсії з 01.04.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун