Рішення № 77500463, 31.10.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/577/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові (нова редакція) ОСОБА_1, (позивач) просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДФС у Чернівецькій області, оформлену листами від 02.01.2018 року № 4/ФОП/24-13-05-14 та 05.06.2018 року № 400/Ф/24-13-05-13, про відмову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у призначенні та проведенні виплати одноразової грошової допомоги;

- зобов’язати Головне управління ДФС у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України “Про міліцію” та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 в розмірі 252600 (двісті п’ятдесят дві тисячі шістсот) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому при звільненні не відповідач не виплатив одноразову грошову допомогу, на яку він має право відповідно до чинного законодавства.

Вважає такі дії Головне управління ДФС у Чернівецькій області протиправними та такими, що порушують його права.

06.08.2018 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області подало відзив на позов, в якому вказується, що виплата одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції здійснювалась підрозділом, у якому працівник податкової міліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби і не належать до органів внутрішніх справ. Відповідно до закону України «Про національну поліцію» закон України «Про міліцію» втратив чинність, тому відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням групи інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції, таким чином позивач немає права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження. Крім того, надав письмове пояснення, обґрунтування, а також просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. (а.с. 76-82).

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що з 01.10.1997 року по 30.09.2017 року позивач - підполковник податкової міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції ГУ ДФС у Чернівецькій області. Крім того, позивач - підполковник податкової міліції ОСОБА_1 в період із червня 2016 року по лютий 2017 року проходив службу в зоні проведення АТО, є учасником бойових дій. (а.с. 24, 58, 61, 91, 110-114).

Наказом Головного управління ДФС у Чернівецькій області № 203-о від 04.10.2017 року (Про звільнення) Згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 наказано : звільнити з податкової міліції підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-109908) за пунктом 65 підпунктом «б» (через хворобу), у відставку (зі зняттям з військового обліку) з 04 жовтня 2017 року. Вислуга років позивача на день звільнення становить: календарна – 21 рік 04 місяці, 20 діб, пільгова – 22 роки 08 місяців 18 діб. (а. с. 23, 88, 115).

Підставою звільнення: рапорт ОСОБА_1, свідоцтво про хворобу № 288 від 11 серпня 2017 року. (а. с. 22,85).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 916826 від 21.08.2017 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності захворювання, так пов’язане з проходженням військової служби. Інвалідність встановлена на строк до 01.09.2018 року. Дата чергового перегляду 21.08.2018 року. (а. с. 21, 55).

За результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40%, що підтверджується довідкою серії 10 ААА № 007547 виданої на підставі акту № 106/2 огляду МСЕК від 29.08.2017 року. (а. с. 85).

28.12.2017 року позивач звернувся з письмовою заявою (рапортом) до відповідача, в якій просив розглянути питання, щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв’язку з тим, що йому встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (податкова міліція). (а. с. 29, 63).

02.01.2018 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області листом № 4/ФОП/24-13-05-14 повідомило, що виплата одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції здійснювалась підрозділом, у якому проходив службу працівник податкової міліції. Крім того, зазначено, що працівники податкової міліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ. Відповідно до закону України «Про Національну поліцію» закон України «Про міліцію» втратив чинність, тому відсутні підстави для призначення та виплати одноразової допомоги, у зв’язку з встановленням групи інвалідності та втратою працездатності колишнім працівником податкової міліції (а. с. 30, 95)

05.02.2018 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області надало довідку про те, що позивач дійсно проходив службу в податковій міліції з 01.10.1997 року по 04.10.2017 року. За час служби в податковій міліції в період з 16.06.2016 року по 15.02.2017 року проходив службу в зоні проведення АТО в підрозділах податкової міліції Головного управління ДФС у Донецькій області. (а. с. 28).

23.05.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги. (а. с. 31-32)

05.06.2018 Головне управління ДФС у Чернівецькій області листом № 400/Ф/24-13-05-13 зазначило, що відповідь надана була листом від 02.01.2018 року, а також, що відповідними органами влади не були внесені зміни до чинного законодавства, яке б регулювало виплату одноразової допомоги працівникам податкової міліції. (а. с. 33).

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_2 та законами України.

При вирішенні наведеного спору слід застосовувати приписи ОСОБА_2 України, Податкового кодексу України та Закону України «Про міліцію», які були чинними на момент виникнення відносин.

Статтею 6 ОСОБА_2 України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією ОСОБА_2 межах і відповідно до законів України.

Згідно статті 8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

У статті 24 ОСОБА_2 України зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Статтею 46 ОСОБА_2 України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 19 ОСОБА_2 України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Також, суд звертає увагу й на те, що відповідно до частини 1 статті 58 ОСОБА_2 України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року за № 1/99-рп, частину першу статті 58 ОСОБА_2 України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 356.1 ст. 356 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно з ст. 357 цього Кодексу форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюється КМ України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як передбачено ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12. 1990 року за № 565-XII (в редакції від 13.02.2015 року, який набрав чинності 12.03.2015 року), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015 року в зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року за № 580-VIII.

Разом з тим, норми абз. 3 п. 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачають, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідності до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 565), уразі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства..

Отже, ст. 23 Закону № 565 передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника податкової міліції виникає, зокрема у разі виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Закон № 565 втратив чинність 07.11.2015 року, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580).

Відповідно до абзацу 3 п. 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580 (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом № 565, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580.

За змістом статті 23 Закону №565 порядок та умови призначення і виплати особі одноразової грошової допомоги у зв’язку виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах податкової міліції, визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання статті 23 Закону №565, Кабінет Міністрів України постановою від 12.05.2007 №707 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі Порядок №707). Вказана постанова набрала чинності 23.05.2007 року.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 Порядку №707, одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У зв’язку з прийняттям Закону України від "Про внесення змін до ст. 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" від 13.02.2015 року №208-VIII, Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 року № 850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі Порядок № 850).

Вказана постанова набрала чинності 31.10.2015 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Отже, на час установлення позивачу інвалідності, чинними є обидва Порядки (№707 та № 850), які регулюють одно предметні правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, отриманої під час виконання ним службових обов’язків, передбаченої ст. 23 Закону № 565.

При цьому, Порядок № 850 прийнятий у зв’язку із внесенням Законом України від 13.02.2015 року № 208-VIII змін до ст. 23 Закону № 565 в частині розміру одноразової грошової допомоги.

Конституційний Суд України у п. 3 рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності ОСОБА_2 України) зазначив, що звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

Дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, якою затверджений Порядок № 850, встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 року № 208-VIII "Про внесення змін до ст. 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707.

Відповідності до п.п. 2 п. 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, призначення та виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону № 565, здійснюється відповідно до Порядку, під час дії якого встановлена інвалідність.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №707 можливе лише за умови, що особа мала право на отримання такої допомоги до 12.03.2015 року, тобто до дня набуття чинності Законом України від 13.02.2015 року №208-VIII.

Позивач набув таке право у серпня 2017 року, тобто після 12.03.2015 року, а тому розмір допомоги має бути визначений у відповідності з нормами Порядку № 850.

На переконання суду, відсутність у Порядку № 850 вказівки на поширення його дії на працівників податкової міліції, призначення допомоги яким здійснюється відповідно до ст. 23 Закону № 565, не є підставою для позбавлення їх права на отримання одноразової допомоги у розмірі, визначеному діючим на дату установленням ступеня втрати працездатності Порядком № 850.

Таким чином, суд вважає, що позивач, як працівник органів податкової міліції, має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із установлення позивачеві інвалідності, під час виконання ним службових обов’язків, відповідно до статті 23 Закону №565 у розмірі, визначеному Порядком №850.

З огляду на вказане, твердження відповідача щодо відсутності законодавчо встановленого механізму розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам податкової міліції, втрату працездатності яким встановлено після втрати чинності Законом № 565, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Стаття 19 ОСОБА_2 України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Згідно із ст. 129 ОСОБА_2 України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З метою належного виконання рішення суду суд вважає за доцільне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДФС у Чернівецькій області, оформлену листами від 02.01.2018 року № 4/ФОП/24-13-05-14 та 05.06.2018 року № 400/Ф/24-13-05-13, про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, у призначенні та проведенні виплати одноразової грошової допомоги”.

3. Зобов’язати Головне управління ДФС у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України “Про міліцію” та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

4. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління ДФС у Чернівецькій області подати у місячний строк з моменту набрання рішення законної сили звіт про виконання рішення суду.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя П.Д. Дембіцький