Вирок № 77319192, 23.10.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1830/15-к

Номер провадження 1-кп/404/8/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Бурко Р.В.,

при секретарі Мороковій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР за № 12015120000000009, про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, українця, розлученого, освіта середня, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, раніше судимого: 06.03.2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 355 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Суворова О.Л.,

захисника Нікішова Г.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

17.01.2015 року близько 19 год. ОСОБА_1 в порушення вимог п. п. 31.4.та 31.4.7 (в) Правил дорожнього руху України (ПДР), згідно яких:

31.4. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.7 Інші елементи конструкції:

в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

керуючи автобусом БАЗ 2215, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, здійснюючи перевезення пасажирів за міським маршрутом № 6, достовірно знаючи про встановлення на правій нижній частині лобового скла таблички з номером маршруту розміром 50 см на 25 см, яка обмежує оглядовість з місця водія, що відповідно п.п. 31.4.7 (в) ПДР України забороняло експлуатацію транспортного засобу, рухаючись по вул. Волкова, зі сторони вул. Академіка Корольова, на перехресті з проспектом Правди, грубо порушив вимоги ПДР України, а саме п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 10.1, 16.2 та 18.2, згідно яких:

п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

п. 16.2 На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

п. 18.2. На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

під час здійснення повороту на право, не вибрав безпечну швидкість руху, проявив власну необережність і недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, виїжджаючи на регульований пішохідний перехід не впевнився у відсутності пішоходів, які здійснювали перехід проїзної частини на дозволений сигнал світлофора, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка переходила проїзну частину по пішохідному переходу з права на ліво по ходу руху автобусу, на дозволений сигнал світлофора.

Після наїзду на пішохода ОСОБА_1 зупинився оглянув місце пригоди, сів до автобусу та продовжив рух у напрямку маршруту, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.10 (а, б, в, г, ґ, д, є) ПДР України, згідно яких:

п. 2.10 У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

г) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;

є) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми голови: перелом кісток зводу черепа, садно, рана скроневої області голови справа; тупої травми грудної клітки: поперечний перелом лівої лопатки з крововиливом в м'які тканини, перелом ребер зліва - 4,5 по передньопідпахвової лінії, 6, 7, 8, 9 по біляхребтової, справа - 4, 5, 6 по передньопідпахвової лінії з крововиливом в місцях перелому, крововилив в легенях, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 6 від 05.02.2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті ОСОБА_5 і знаходяться в прямому причинному зв'язку з отриманими в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину не визнав повністю та показав суду, що 17.01.2015 року близько 19 год., у темну пору доби, при штучному освітленні, коли накрапав дощ, він керуючи автобусом БАЗ 2215, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, маючи досвід керування транспортним засобами приблизно 10 років, здійснював перевезення пасажирів за міським маршрутом № 6. Рухаючись в м. Кіровограді з сторони вул. Ак. Корольова в напрямку пр. Університетського, де на перехресті зупинився на червоний сигнал світлофору. Після чого повернув праворуч, при цьому пішоходів на дорозі не було. На відстані приблизно 2-х метрів, на початку заїзного карману для зупинки громадського транспорту, стояла ОСОБА_5, яка дивилась на маршрутне таксі. Потім ОСОБА_5 відвернулась і пішла. В цей час він побачив, що штовхнув ОСОБА_5, а тому почав різко гальмувати. При цьому рухався він зі швидкістю приблизно 5 км/год. Зіткнення відбулося через декілька метрів від перехрестя, не в зоні дії пішохідного переходу, а в районі заїзного карману, передньою правою стороною автомобіля. Так проїхавши приблизно 1 метр, він зупинився, вийшов з автомобілю, побачив потерпілу, яка лежала перед автомобілем, при цьому частково ногами під автомобілем. При цьому ушкоджень він не бачив, однак ознак життя вона не подавала. ОСОБА_5 лежала обличчям вверх, головою до зупинки, ближче до центру автомобіля. Ні працівників поліції, ні швидку він не виклав та нікого це зробити не просив. Потерпілу він не чіпав та не переміщував. Потім він повернувся до автомобілю, де на нього чекали 5-6 пасажирів, здав назад, об'їхав потерпілу та поїхав далі по маршруту. Після чого, розвізши пасажирів, він приїхав на кінцеву зупинки, де заспокоївшись, сів до автомобілю та повернувся на місце події, де на той час були працівники поліції.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав, його вина в скоєнні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними по справі та перевіреними у судовому засіданні доказами:

- показами свідка ОСОБА_6, згідно з якими, в 2015 році, в холодну пору року, близько 19 год. суботнього вечору, в темну пору доби, він йшов до Кіровоградської обласної лікарні на процедуру з гемодіалізу, на третю зміну, в напрямку з вул. Родімцева в сторону Обласної лікарні, де він вийшов з маршрутного таксі та стояв на зупинці. В цей час з вул. Волкова виїхало маршрутне таксі № 6, «Дельфін» жовтого кольору, яке повертало в сторону Кіровоградської обласної лікарні, при цьому збивши передньою правою частиною автомобілю жінку похилого віку, яка переходила дорогу по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору. Після чого не зупиняючись поїхав далі. В подальшому приїхали працівники міліції, якім він повідомив номер маршрутного таксі, а також дві перші цифри номерного знаку 01 або 02, який складався з чотирьох цифр та вони поїхали далі. В цей час крім нього на зупинці були також інші люди, які кричали та викликали карету швидкої медичної допомоги. Водія маршрутного таксі він не бачив.

- показами свідка ОСОБА_7, згідно з якими, у 2015 році, близько 19 год., вона на зупинці біля Обласної лікарні, що знаходиться на перехресті вул. Волкова з пр. Університетським, вийшла з маршрутного таксі № 77 та почала переходити дорогу в сторону Обласної лікарні, по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору, і в цей час на зустріч їй переходила дорогу жінка похилого віку, яку при повороті збило передньою правою частиною автомобілю маршрутне таксі № 6, жовтого кольору, при цьому протягнувши близько 10-15 метрів. Після чого вона викликали швидку медичну допомогу, а водій маршрутного таксі в цей час зупинився, вийшов з автомобілю, подивився, що накоїв, присів, схватився за голову, після чого сів до автомобілю, здав назад та поїхав. Однак вона водія не запам'ятала, оскільки перебувала в метрах 15 від нього. В подальшому приблизно через 3 хвилини приїхали працівники міліції, які майже одразу поїхали за ним. Дорожня розмітка пішохідного переходу на дорозі була.

- допитаний в судовому засіданні, за клопотанням сторони захисту, експерт ОСОБА_8, показав суду, що вихідні дані для проведення експертизи брав з постанови та з матеріалів кримінального провадження наданих слідчим, інших додаткових матеріалів він не отримував. При проведенні експертизи безпосередньо керувався схемою, яка міститься в матеріалах кримінального провадження. З матеріалами справи він ознайомився, а перевірка вихідних даних наданих слідством до його компетенції не входить. В даному випадку пішохід створював перешкоду для руху, оскільки він знаходився в русі. Факт обмеження оглядовості, у зв'язку з наявністю таблички встановлений слідчим, до його компетенції перевірка цього факту не входить. Зона дії пішохідного переходу є в межах зони дії встановлених відповідних знаків, згідно п. 16.2 ПДР України, згідно яких повертаючи праворуч чи ліворуч необхідно надати дорогу пішоходам, які здійснюють рух, не залежно від наявності дорожньої розмітки.

Аналізуючи свідчення свідків, які були допитані під час судового слідства, суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою, були стабільні протягом усього слідства, останні були попереджені про кримінальну відповідальність. Крім того, їх свідчення та пояснення узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи, а саме протоколами огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, висновком експертизи, які в свою чергу свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені злочину за ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

витягом з ЄРДР, згідно якого вбачається, що 17.01.2015 року було внесено відомості відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (Т.1 а.п. 1);

рапортом від 17.01.2015 р., зі змісту якого вбачається, що 17.01.2015 р. близько 19 год. 35 хв. до чергової частини Кіровоградського МВ УМВС України в області на лінію «102» надійшло повідомлення від аноніму про те, що по пр. Університетському біля Кіровоградської обласної лікарні водій маршрутного таксі № 6 збив жінку. (Т.1 а.п. 2);

рапортом від 17.01.2015 р., зі змісту якого вбачається, що 17.01.2015 р. близько 20 год. 40 хв. до чергової частини Кіровоградського МВ УМВС України в області на лінію «102» надійшло повідомлення від Кіровоградської обласної лікарні про те, що до них каретою швидкої медичної допомоги з вул. Волкова доставили ОСОБА_5, близько 80 років, без ознак життя, яка стало учасником ДТП. (Т.1 а.п. 3);

протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 17.01.2015 р., та схемою до нього в яких зафіксовано факт даного ДТП (Т.1 а.п.4-15);

актом прийому - передачі та огляду транспортного засобу від 17.01.2015 р., згідно якого в ході проведення огляду транспортного засобу БАЗ 2215, державний номер НОМЕР_2, було виявлено деформовану декоративну накладку капоту з правого боку. Після чого автомобіль опечатано та зачинено (Т.1 а.п. 22);

висновком КЗ «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер» № 59 від 17.01.2015 р., згідно з яким у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не виявлено (Т.1 а.п. 23);

протоколом огляду місця події від 17.01.2015 р., згідно з яким оглянуто приміщення приймального відділення Кіровоградської обласної лікарні, що розташована по пр. Університетський в м. Кіровограді, та в ході огляду виявлено та вилучено: пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_5, шкіряний гаманець з грошима у сумі 88 грн. 30 коп., каблуку, хрестик, підвіску, пальто, шарф та бурки (Т.1 а.п. 24-27);

свідоцтвом про смерть від 24.01.2015 року, свідоцтвом про поховання від 24.01.2015 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання та договором - замовленням № 012, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла гр. ОСОБА_5 у віці 78 років, яку поховано 26.01.2015 року (Т.1 а.п. 28-31);

лікарським свідоцтвом про смерть № 71 від 24.01.2015 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_5 стали травми отриманні внаслідок не уточнених транспортних нещасних випадків. До смерті призвели: шок, закрита тупа травма грудної клітини з переломами ребер та лопатки. (Т.1 а.п. 32);

розпискою від 27.01.2015 року, згідно якої гр. ОСОБА_3 отримав від слідчого належний йому автомобіль БАЗ 2215, державний номер НОМЕР_2 (Т.1 а.п. 68);

висновком експерта № 73 від 20.01.2015 р., згідно до якого, встановлено, що групова належність в зразку рідкої крові трупа ОСОБА_5 за ізосерологічною системою АВ0 не встановлена, виявлено тільки антиген В. Подальше дослідження зразка крові, висушеного на марлі, буде проводитись в разі призначення експертизи речових доказів. (Т.1 а.п. 72-73);

висновком експерта № 6 від 05.02.2015 р., згідно до якого, у трупа ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми голови: перелом кісток зводу черепа, садно, рана скроневої області голови справа; тупої травми грудної клітки: поперечний перелом лівої лопатки з крововиливом в м'які тканини, перелом ребер зліва - 4,5 по передньопідпахвової лінії, 6, 7, 8, 9 по біляхребтової, справа - 4, 5, 6 по передньопідпахвової лінії з крововиливом в місцях перелому, крововилив в легенях, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, в даному випадку призвели до смерті ОСОБА_5 і могли утворитись при обставинах зазначених у постанові. (Т.1 а.п. 75-79);

висновком експерта № 26 від 23.01.2015 р., відповідно до якого, на момент експертного огляду та на момент ДТП, з технічної точки зору рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автобуса «БАЗ 2215», р.н. НОМЕР_2, знаходилися в працездатному стані. (Т.1 а.п. 85-89);

висновком експерта № 62 від 26.02.2015 р., відповідно до якого в дорожній обстановці, яка склалась на момент ДТП, водій автобуса «БАЗ 2215» р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_1 повинен був, для забезпечення безпеки дорожнього руху, діяти у відповідності до вимог п.п. 2.3.б, 10.1, 16.2, 18.2, 31.4, 31.4.7в ПДР України. В дорожній обстановці, яка склалась на час пригоди, виконуючи вимоги п.п. 2.3.б, 10.1, 16.2, 18.2, 31.4, 31.4.7в ПДР України, які наведені при дослідженні питання № 1, водій автобуса «БАЗ 2215» р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_1 з технічної точки зору мав технічну можливість уникнути ДТП, в даній дорожній обстановці. В дорожній обстановці, яка склалась на момент пригоди, та при обставинах, які викладені в «Постанові про призначення експертизи та матеріалах провадження», з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, знаходились невідповідності дій водія автобуса «БАЗ 2215» р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_1, а саме не виконання вимог п.п. 2.3.б, 10.1, 16.2, 18.2, 31.4, 31.4.7в ПДР України. (Т.1 а.п. 96-98).

Аналізуючи зібрані по справі та перевірені у судовому засіданні докази у їх сукупності, законність отримання та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, суд, розглядаючи справу в межах пред'явленого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною у повному обсязі, а тому кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що потерпіла різко вийшла на дорогу не на пішохідному переході, і він застосував міри гальмування, однак не встиг зупинити автомобіль, у зв'язку з чим у нього не було можливості уникнути ДТП та він скоїв наїзд на останню, є необґрунтованими припущенням та не підтверджуються жодним доказом. Так, термін пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами.

Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюєш світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу;

п. 18.2 на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частиш відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно обставин ДТП, слідує що пішохід ОСОБА_5 переходила проїзну частину по пішохідному переходу на дозволений сигнал світлофора для пішоходів, місце наїзду на пішохода знаходиться в зоні дії пішохідного переходу. Автобус рухався із мінімальною швидкістю, тому водію автобуса «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 з технічної точки зору, застосовувати екстрене гальмування для уникнення наїзду на пішохода, було недоцільно, так як в даній дорожній обстановці, перед виконанням маневру правого повороту, водій автобуса «БАЗ 2215», повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, тому в дорожній обстановці, яка склалася на час пригоди, виконуючи вимоги п.п. 2.3.«б», 10.1., 16.2., 18.2., 31.4., 31.4.7.«в» Правил дорожнього руху України, водій автобуса «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 з технічної точки зору мав технічну можливість уникнути ДТП, в даній дорожній обстановці.

Суд виходить з тих підстав, що водій оцінює дорожню обстановку самостійно, керуючись суб'єктивними факторами сприйняття.

При цьому, обвинуваченим ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувався той факт і він є безсумнівним, що останній, керуючи автобусом БАЗ 2215, реєстраційний номер НОМЕР_2, під час здійснення повороту на право, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Нікішова Г.І. про визнання висновку експерту № 62 від 26.02.2015 року недопустимим доказом, судом встановлено наступне:

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. (ст. 85 КПК України)

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. (ст. 86 КПК України)

Захисник просить визнати недопустимим доказ наданий стороною обвинувачення, а саме: висновку експерту № 62 від 26.02.2015 року, посилаючись нате, що він зроблений на недостовірних вихідних даних.

При цьому в ході судового розгляду з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_5 переходила проїжджу частину в зоні дії пішохідного переходу.

Разом з тим, зазначений висновок експерта відповідає вимогам ст.ст. 101, 102 КПК України, будь-які заперечення відносно них сторонами кримінального провадження під час досудового слідства кримінального провадження - не подавалися, так само як і були відсутні клопотання від сторін про проведення додаткової, повторної чи комісійної експертиз. Висновки експертів відповідають встановленим під час судового засідання об'єктивним обставинам кримінального провадження, а тому піддавати їх сумнівів чи вважати недопустимими доказами - у суду немає підстав.

Таким чином доводи захисника обвинуваченого щодо недопустимості доказу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що даний доказ отриманий в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України і є допустимими.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акта визнається судом доведеним.

У зв'язку з цим суд, розглядаючи справу в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 вчинив злочин, віднесений до категорії тяжких.

Як особа ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, осудний, на обліках у лікарнях не перебуває, раніше судимий.

Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Із врахуванням всіх обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням на строк, необхідний для можливого перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, з застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що цілком відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, оскільки він раніше судимий, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий тяжкий злочин під час іспитового строку, внаслідок якого настала смерть людини, до того ж з січня 2015 року ухилявся від суду, перешкоджав розгляду вказаного кримінальному провадженню, а тому за глибоким переконанням суду його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. За вказаних обставин суд вважає, що підстави до застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання відсутні.

Враховуючи ту обставину, що вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.03.2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 355 КК України до 4 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, і він вчинив новий злочин протягом іспитового строку, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст.78 КК України призначити йому покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати у справі за проведення судових експертиз у розмірі 773 грн. 64 коп. відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь держави.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п»ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.03.2014 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити той же - утримання під вартою.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 15.06.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 773 грн. 64 коп.

Речовий доказ: автобус «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_2, який передано на зберігання ОСОБА_3, залишити останньому, як власнику.

На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Р. В. Бурко