Постанова № 77310099, 17.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1703/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Чеснокова А.О.) від 15.06.2018 р. (повний текст рішення складений 19.06.2018 р.) по справі № 816/1703/18

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 24058,68 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018р. по справі № 816/1703/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) перебуває на обліку в Полтавському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів як фізична особа-підприємець, яка в своїй діяльності використовує найману працю.

Відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 14 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особу (а.с. 8).

Вважаючи, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році, позивачем застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 24058,68 грн., що стало підставою для його звернення до суду першої інстанції із вимогою про стягнення цієї суми.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач виконав обов'язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю та в установленому законом порядку повідомив про це державну службу зайнятості, що у свою чергу виключає допущення ФОП ОСОБА_3 порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а відтак, і обґрунтованість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що впродовж періоду з січня по березень 2017 року в трудових відносинах з відповідачем перебувало менше 8 осіб, що підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сума нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (а.с. 30-35), що свідчить про те, що впродовж цього періоду відповідач не мав обов'язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. В свою чергу, з квітня 2017 року по грудень 2017 року в трудових відносинах з відповідачем перебувало від 15 до 19 осіб, що зумовило створення ФОП ОСОБА_2 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, а також вжиття встановлених законодавством заходів для їх працевлаштування шляхом подання щомісячних звітів до державної служби зайнятості за формою 3-ПН (а.с. 36-53, 54-62).

Також судовим розглядом встановлено, що 15.06.2017 р. Полтавським міським центром зайнятості до ФОП ОСОБА_2 з метою працевлаштування особи з інвалідністю направлено ОСОБА_4 (а.с. 67), але відміткою на корінці направлення на працевлаштування, підтверджено, що ця особа відмовилась від запропонованої роботи у зв'язку з тим, що остання передбачає наявність нічних змін.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 р. (далі - Закон № 875-XII) Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Положеннями ч. 1 ст. 20 цього Закону встановлено, що Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII).

Діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для таких осіб.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З положень наведених вище норм права вбачається, що обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. При цьому, обов'язковим для роботодавця є створення робочого місця для особи з інвалідністю та подання до служби зайнятості щомісячних звітів за формою 3-ПН, що і було зроблено відповідачем по справі. Доказів того, що відповідачем створювалися перешкоди для працевлаштування осіб з інвалідністю чи вчинялися інші дії або бездіяльність, які б вказували на суб'єктивне невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування в матеріалах справи відсутні.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що у діях відповідача відсутня вина у вчиненні господарського правопорушення, оскільки ним вимоги Закону № 875-XII виконано, а отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач виконав обов'язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю та в установленому законом порядку повідомив про це державну службу зайнятості, що у свою чергу виключає допущення ФОП ОСОБА_3 порушення вимог Закону № 875-XII, а відтак, і обґрунтованість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018р. по справі № 816/1703/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018р. по справі № 816/1703/18 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018р. по справі № 816/1703/18 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складений 23.10.2018 року.