Рішення № 77168481, 05.10.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1502/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2018 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі - Василенко О.Г., Семиволос І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

представника третьої особи ОСББ ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Черкаська міська рада, Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петровськаого 277» про усунення перешкод у користування приміщенням, зобов»язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом (в подальшому уточнений в редакції від 17.05.2018 року) до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування приміщенням, зобов»язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу частини приміщень блоку від 04.08.2004 року, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 (реєстр №11844) позивач придбала у власність 51/100 частин приміщень житлового блоку №209-216, а саме, - блок №213-216, який складається з приміщень, які зазначені у технічному паспорті КП ЧООБТІ під номерами з №20 по №№33, 36, 37, з №41 по №49, загальною площею 106,0кв.м., житловою прощею 44,2кв.м., які розташовані по вул. Нарбутівська (Петровського), 277 в м. Черкаси.

Зазначений договір зареєстровано в КП ЧООБТІ, на підставі чого позивачеві видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4453158 та довідку №1732о від 05.04.2018 року.

Відповідно до акту приймання-передачі у власність територіальної громади міста Черкаси та на баланс об»єднання співвласників гуртожитку «Петровського 277» по вул. Нарбутівська, (петровського, 277 від 10.07.2015 року №720 гуртожиток передано в комунальну власність міста Черкаси та передано на баланс вказаного ОСГ.

Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку №19 від 13.03.2018 року ОСГ «Петровського 277» змінено на об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петровського 277), керівником якого є ОСОБА_5

Позивач вказує, що відповідач за власним бажанням незаконно користується частиною приватного нерухомого майна, належного саме позивачеві, а саме, - кухнею, яка в техпаспорті позначена за №20, по причині того, що, зі слів відповідача, начебто, їй це необхідно для поліпшення її умов проживання в квартирі №212 в будинку №277, що по вул. Нарбутівська, в м. Черкаси. На даний час позивач, як власник приміщення та всі її члени родини змушені не використовувати в повному обсязі свої права власності на приміщення кухні та не мають можливості вільно готувати їжу по причині розташування меблів та особистих речей відповідача та того, що вона постійно користується кухнею. Також вказує, що позбавлена можливості закласти дверний пройом, який знаходиться між її кухнею №20 та приміщенням коридору відповідача №34.

Факт незаконного користування відповідачем приватним майно – кухнею №20 (по даних тех.паспорту) підтверджується даними актів від 12.01.2018р., від 09.02.2018р., які складені та підписані головою ОСТ ОСОБА_5 Вважає, що дії відповідача призводять до фактичного утворення комунальної квартири, що суперечить вимоги законодавства та спричиняє позивачеві та її родині істотну моральну шкоду. На всі неодноразові зауваження, письмові вимоги від 15.01.2018р. та від 03.02.2018р. та посилання на норми чинного законодавства, відповідач не реагує, добровільно звільнити приміщення кухні під №20 не бажає.

Відповідно до акту від 03.02.2018 року, який складений головою ОСГ та підписаний членами комісії – сусідами ОСОБА_7 ОСОБА_8, відповідач отримала примірник повторного звернення від позивача та після ознайомлення з його текстом, відмовилася його підписувати.

Крім того, позивач вказує, що у відповідача відсутні будь-які докази законності її перебування у приватній кухні під №20 і, таким чином, вона порушує право власності позивача на нерухоме майно.

Посилаючись на ст.ст. 319, 321, 383, 391 ЦК України, Конституції України, ст..ст. 64, 65, 150, 155 ЖК України, позивач просить суд, - усунути перешкоди у користуванні приміщенням кухні в квартирі №216 будинку №277, що по вул. Нарбутівська, в м. Черкаси, шляхом звільнення ОСОБА_3 зазначеного приміщення; зобов»язати відповідача звільнити приміщення кухні під №20 у вказаній квартирі; зобов»язати ОСОБА_3 не чинити позивачеві перешкоди у користуванні приміщенням кухні під №20, стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 14.03.2018 року прийнято та відкрито провадження у справі і її призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року залучено для участі по справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору – Черкаську міську раду та Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петровського 277».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги в редакції від 17.05.2018 року підтримали повністю та просили їх задовольнити. Зазначили, що позивач, як власник нерухомого майна, не може вільно користуватися та розпоряджатися ним, оскільки відповідач незаконно користується приміщенням кухні під №20. Позивач не може встановити двері, поставити свої замки на двері до приміщення кухні. На кухні розміщена одна газова плита з трьома конфорками та меблі; вхід до кухні один через коридор під №34. На усні претензії та письмові звернення щодо звільнення приміщення кухні, які мали місце починаючи з 2004 року, відповідач не реагує. Просили стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 704грн. 80коп. Письмову відповідь на відзив подано не було.

В судовому засіданні третя особа ОСББ «Петровського 277» в особі керівника ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав. Зазначив, що коли мешканці будівлі купували (придбавали) приміщення, то їм доводили до відому, що є інші приміщення з підведеними комунікаціями, де можливо обладнати приміщення кухні. Між тим, відповідач не погоджується здійснити відповідні роботи щодо переобладнання іншого приміщення, де є технічна можливість обладнати кухню. Майже всі мешканці будинку обладнали до своїх квартир кухні. Письмові пояснення проти позову не надані.

В судове засідання третя особа Черкаська міська рада в особі представника за довіреністю ОСОБА_9 не з»явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Також письмові пояснення не були надані.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 повністю заперечували проти позову в редакції від 17.05.2018 року і просили відмовити у його задоволенні. Зазначили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20.11.2007 року, відповідачеві належить 49/100 частин блоку №№209-261, тобто ідеальна частка, а позивачеві належить 51/100. Блок складається з житлових кімнат, підсобних приміщень та однієї кухні. Отже, вважають, що сторони мають право спільно користуватися кухнею під №20. У договорі від 20.11.2007 року не вказано перелік приміщень, які відносяться до 49/100 частин, а тому, як на їхню думку, у відповідача є частка у всіх приміщеннях блоку. Кухня під №20 – є єдиною невід»ємною частиною для цього блоку. Будь-яких рішень щодо встановлення порядку користування приміщеннями, в т.ч. кухнею чи встановлених сервітутів, немає. Вважають, що позивач не може бути єдиним власником всієї кухні, що під №20, як і не може користуватися своїми приміщеннями відповідач без кухні. Крім того, відповідач та позивач сплачують кошти за користування в т.ч. кухнею, порівну. Відповідач вважає, що вона тривалий час проживає у будівлі (гуртожитку-багатоквартирному будинку) і має право користуватися кухнею під №20, а тому у неї немає необхідності переобладнувати інші приміщення у будівлі для обладнання під кухню. Також подано відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову; позов вважає надуманим; вважає, що в договорі купівлі-продажу частини блоку на ім.»я позивача помилково вказано, що вона придбала кухню, а не 51/100 її частину, оскільки нею було придбано лише 51/100 частину від усіх приміщень.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в редакції від 17.05.2018 року підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу частини приміщень блоку, посвідченого 04.08.2004 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 (реєстр №11844) ОСОБА_1 придбала у власність у Дочірнього підприємства «Дім-К» ВАТ «Комплекс» 51/100 частину приміщень жилого блоку №209-216, а саме, - блок №213-216: приміщення з №20 по №33, 36, 37, з №41 по №49, загальною площею 106,0кв.м., житловою – 44,2кв.м., що знаходиться по вул.. Петровського (Нарбутівська), 277 в м. Черкаси (частина приміщень блоку). Ця частина приміщень блоку належить продавцеві на підставі свідоцтва від 04.03.2004 року. Крім того, у п.4 договору зазначено, що до укладення цього договору частина приміщень блоку іншим особам не відчужена; особи, які проживають і (або) зареєстровані в частині приміщень блоку на момент укладення цього договору, не заперечують проти виселення (зняття з реєстрації) з частини приміщень блоку; внаслідок продажу частини приміщень блоку не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких продавець зобов»язаний утримувати за законом чи договором; частина приміщень частини приміщень блоку не надана в користування наймачам (орендарям) тощо.

Право власності на вказані приміщення зареєстровано за ОСОБА_1, що вбачається з витягу

про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП ЧООБТІ 16.08.2004 року.

Як вбачається з технічного паспорту, виданого КП ЧООБТІ, під номером 20 значиться кухня, загальною площею 9,9кв.м. При цьому, вхід ОСОБА_1 до кухні мається з приміщення вітальні під №33 через приміщення під №34 (коридор).

Відповідно до договору купівлі-продажу частини блоку, посвідченого 20.11.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_10 (реєстр №7723) ОСОБА_3 придбала у власність у Дочірнього підприємства «дім-К» ВАТ «Комплекс» 49/100 частини блоку №209-216, розташована в м. Черкаси по вул. Петровського (Нарбутівська), 277. Частина блоку належить продавцеві на праві власності відповідно до свідоцтва від 04.03.2004 року. У п.6 договору зазначено, що до укладення цього договору частина блоку іншим особам не відчужена; відносно неї не укладено будьт-яких договорів щодо користування з іншими особами; треті особи не мають права на частину блоку, внаслідок продажу вказаної вище частини блоку не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб тощо.

Право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3, відповідно до даних витягу з Державного реєстру правочинів від 20.11.2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП ЧООБТІ від 10.01.2008 року.

Відповідно до плану-схеми приміщень за технічним паспортом, виданим КП ЧООБТІ, ОСОБА_3 потрапляє до кухні №20 з приміщення №7 (вітальня) через приміщення №34 (коридор).

Як вбачається з даних довідки КП ЧООБТІ №1732о від 05.04.2018 року, сторони по справі є власниками нерухомого майна на підставі вище вказаних договорів купівлі-продажу. Крім того, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частину приміщень блоку №209-216 – приміщення з №20 по №33, №36, 37, з №41 по №49, загальною площею 106,0кв.м. )з урахуванням площі лоджії 2,4кв.м. та площі балкону 0,7кв.м., житловою площею 44,2кв.м. Житлова проща частини приміщень блоку, належна ОСОБА_1 змінилася з 44,2кв.м. на 72,9кв.м. та змінилася житлова площа №209-216 з 88,1кв.м. на 145,2кв.м. (за даними інвентаризації станом на 03.11.2004р., 01.10.2007 року).

Також, право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13.04.2018 року (витяг від 18.04.2018 року).

Відповідно до рішення №720 від 10.07.2015 року виконавчого комітету Черкаської міської ради затверджено акт прийому-передачі у власність територіальної громади міста Черкаси та на баланс об»єднання співвласників гуртожитку «Петровського 277» Черкаської міської ради гуртожитку по вул.. Петровського, 277.

Відповідно до рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку (протокол №19) від 13.03.2018 року та за даними виписки з ЄДРПОУ від 22.03.2018р. змінено ОСГ «Петровського 277» на об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петровського 277» (ОСББ «Петровського 277»), керівником якого є ОСОБА_5

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач протягом 2018 року зверталася як усно, так і письмово (03.02.2018р.) до відповідача щодо звільнення кухні (під №20), але такі вимоги виконані не були. Дані обставини підтверджуються даними акту від 03.02.2018року та фактично визнаються самою відповідачем, яка вважає, що користується кухнею на законних підставах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017р. (справа №6-951цс), - суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб (позивача в даному випадку), і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема, - неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1)договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (ст. 11 ЦК).

Стаття 12 ЦК України визначає норми щодо здійснення цивільних прав.

За положеннями ст. 13 ЦК, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Як передбачено статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За положеннями ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Слід зазначити, що матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, полягає в з’ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та, чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Зокрема, порушення цивільних прав може проявлятися і в протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні (ст. 321 ЦК); безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК); створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК) тощо.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції”, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст.391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

В судовому засіданні встановлено, що цивільні права позивача ОСОБА_1 щодо користування нею нерухомим майном (кухня під номером 20), яке перебуває у її власності, порушені відповідачем ОСОБА_3, яка має доступ до кухні, користується цим приміщенням, де зберігає певні речі, користується газовою плитою та іншим приладдям. Доводи відповідача про те, що оскільки в договорі купівлі-продажу від 20.11.2007р. не вказано конкретні приміщення відповідно до 49/100 частини, якою володіє відповідач, а тому слід, як на її думку, вважати право сторін спільно користуватися кухнею №20, - є безпідставними. Так, станом на час укладення із ОСОБА_3 (покупець) договору купівлі-продажу від 20.11.2007 року, - ДП «Дім-К» ВАТ «Комплекс» (продавець) вже не було власником приміщення – спірної кухні №20, оскільки дане приміщення було ним відчужене позивачеві ОСОБА_1 ще 04.08.2004 року.

Дослідженими доказами, зокрема, даними договору від 04.08.2004 року, спростовуються й твердження сторони відповідача про те, що відповідач є власником ідеальної частки (49/100) блоку №209-216, а тому, відповідно її частка є у всіх приміщеннях блоку.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що у договорі від 04.08.2004 року помилково вказано, що ОСОБА_1 придбала приміщення кухні під №20.

Так, в судовому засіданні сторони погодились із тим, що жодних судових рішень чи інших справ на розгляді в інших судах про визнання договору від 04.08.2004 року та/чи договору від 20.11.2007 року, повністю чи частково недійсним, немає. Сторони не вирішували й питання щодо встановлення порядку користування приміщенням кухні ні добровільно, ні в судовому порядку. Також, відповідач не погодилась звільнити приміщення кухні ні досудовому порядку, ні під час розгляду даної справи.

В судовому засіданні третя особа ОСББ «Петровського 277» в особі керівника ОСОБА_5 зазначив, що на всіх поверхах будинку всі мешканці таких же житлових блоків мають затверджену технічну документацію і проводять, а дехто вже здійснив, - будівельні роботи щодо облаштування приміщень під кухню, оскільки такі приміщення мають відповідно підведену комунікацію. При цьому, відповідач не погоджується із таким варіантом вирішення спірного питання.

Слід зазначити, що під час розгляду справи, відповідачем не доведено неможливість облаштування нею місця для приготування їжі, чи окремого приміщення як кухня у житловому приміщенні, власником якого вона є.

Таким чином, за результатами розгляду даної цивільної справи в межах заявлених позовних вимог в редакції від 17.05.2018 року, судом встановлено факт порушення цивільних прав позивача ОСОБА_1 щодо користування нерухомим майном, яке перебуває у її власності, і які підлягають захисту в судовому порядку в обраний нею спосіб, а тому позовні вимоги слід задовольнити, а саме,- усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні приміщенням кухні №20, в квартирі №216 жилого блоку №№209-216, що вул. Нарбутівська, 277 в м. Черкаси, шляхом звільнення відповідачем ОСОБА_3 цього приміщення кухні, а також необхідно зобов»язати відповідача звільнити приміщення кухні №20. Позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача не чинити позивачеві перешкоди у користуванні вказаним приміщенням кухні не підлягають до задоволення, оскільки після виконання рішення суду і так будуть усунуті ті перешкоди, які позивач просить усунути.

Зміст судового рішення визначено у статті 265 ЦПК України. Як передбачено п.2 ч.7 ст. 265 цього Кодексу, у разі необхідності в резолютивній частині судового рішення також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Частиною 1 статті 267 ЦПК передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Оскільки судом задоволені позовні вимоги позивача в частині зобов»язання відповідача звільнити приміщення кухні №20, яке належить на праві власності ОСОБА_1, то відповідно, слід відстрочити виконання даного судового рішення на шість місяців з тим, щоб надати можливість відповідачеві ОСОБА_3 вирішити питання облаштування приміщення кухні у придбаному нею у власність житловому приміщенні.

Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, роблять його неможливим з часу набрання ним законної сили, оскільки, як на думку суду, відповідачеві протягом певного часу слід вжити ряд заходів, направлених на безпосереднє (фактичне) його виконання. В даному випадку, строк у шість місяців з дня набрання судового рішення законної сили є достатнім для облаштування власної кухні як окремого приміщення, так і місця для приготування їжі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений за подачу позову 27.02.2018року (квитанція №ПН3138) судовий збір в розмірі 704грн. 80коп.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 11, 12, 13, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 383, 379, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 4, 3, 5, 19, 76-84, 258, 259 ч.6, 263-265, 267 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 (м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 277/216, код відсутній, паспортні дані відсутні) у користування приміщенням кухні №20, в квартирі №216 жилого блоку №№209-216, що вул. Нарбутівська, 277 в м. Черкаси, шляхом звільнення ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 277 к.212, паспорт серія НЕ №012073) приміщення №20.

Зобов»язати ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 277 к.212, паспорт серія НЕ №012073) звільнити приміщення кухні №20, у квартирі №216 жилого блоку №№209-216, що по вул. Нарбутівська, 277 в м. Черкаси.

В іншій частині відмовити.

Відстрочити виконання даного судового рішення на шість місяців.

Стягнути з ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 277 к.212, НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 277/216, код відсутній, паспортні дані відсутні) судовий збір в розмірі 704грн. 80коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 16 жовтня 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_11