Постанова № 76526698, 11.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6087/18

Номер справи місцевого суду: 521/14260/17

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Калараша А.А., Погорєлової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Держави України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області про стягнення грошових коштів, про зобов'язання здійснити виплату грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Держави України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області, в якому просив суд стягнути з Держави Україна на його користь грошові кошти у сумі 72918 гривень, зобов'язати Головне управління Державної Казначейської служби України в Одеській області у день одержання рішення суду, яке набрало чинності виплатити ОСОБА_2 72918 гривень 84 копійки.

Позов обґрунтовано тим, що в 2016 році виконавча служба і Головне управління державної казначейської служби передали виконавчий лист Київського р/суду м. Одеси для виконання до Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, як то передбачено Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою КМ України від 03.09.2014 року № 440. Проте, до цього часу ОСОБА_2 стягнутих за рішенням суду від 20.12.2010 року з пенсійного фонду коштів не одержав, у зв"язку з чим він вимушений звернутися до суду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи позивач ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 11.09.2018 року о 14-00 г. не з'явився. До апеляційного суду надіслані письмові пояснення позивача, в яких він допускає свою неявку в судове засідання та просить задовольнити свою апеляційну скаргу, скасувати рішення суду та ухвалите нове судове рішення про задовлення завлених ним вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав та законних можливостей стягнення з Держави Україна на користь позивача грошових коштів у сумі 72918 гривень та про зобов'язання Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області виплатити ОСОБА_2 72918 гривень 84 копійки. Крім того, суд звернув увагу, що у разі присудження до стягнення грошової суми, яку вказує позивач фактично відбудеться подвійне стягнення грошових коштів, присуджених на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2010 року у справі № 2-А-1289/2010/1512.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та заснований на законодавстві.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- постановою Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управлення пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси щодо нарахування і виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 квітня 2010 року. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси виконати перерахунок та виплату ОСОБА_2 основної пенсії у розмірі 8 мінімальних за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 1 квітня 2010 року (а. с. 5-7);

-згідно з копією виконавчого листа виданого Київським районним судом міста Одеси по вищезазначеній Постанові, не вбачається коли виданий виконавчий лист по справі № 2-а-1289/10/1512 , однак в виконавчому листі зазначено, що постанова від 20.12.2010 року набрала чинності 10.07.2012 року, а виконавчий лист може бути пред'явлено до виконання протягом трьох років (а. с. 4);

- згідно з копією виконавчого листа по справі № 2-А-1289/2010/1512 виданого Київським районним судом м. Одеси від 30.07.2012 року вбачається, що стягувачем за даним документом вказано ОСОБА_2, боржником - Управління пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси (а. с. 97);

- з пояснення позивача, встановлено, що Управління пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси частково виконало вимоги виконавчого листа, а саме здійснило перерахунок основної та додаткової пенсії, однак виплата пенсії здійснена не була. Оскільки виконавче провадження за цим листом було закрито, але грошові кошти не виплачені, позивач звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа;

- ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.01.2016 року заяву ОСОБА_2 - задоволено. Визнано поважною причину пропуску строку та поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа № 2-а-1289/10/1512 для виконання. Видано ОСОБА_2 дублікат виконавчого листа № 2-а-1289/10/1512 для подальшого примусового виконання (а. с. 99, 101);

-11.02.2016 року ОСОБА_2 на підставі ухвали суду від 21.01.2016 року видано дублікат виконавчого листа № 2-а-1289/10/1512;

-листом № П-203009 в.о. заступника начальника з питань державної виконавчої служби - начальника Управління адресованого ОСОБА_2, повідомлено, що до управління 06.04.2016 року надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття до виконання виконавчого листа Київського районного суду міста Одеси від 11.02.2016 року № 2-А-1289/10/1512 боржником за яким визначено Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси. Відповідні відомості внесено до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою. Листом УПФУ у Київському районі м. Одеси від 08.07.2016 року № 1680/03 повідомлено управління про нарахування ОСОБА_2 суми у розмірі 72918,84 гривень за період з 09.04.2010 року по 22.07.2011 року, що не відповідає рішенню Київського районного суду м. Одеси, в якому період нарахування починається з 01.04.2010 року;

- управлінням повторно спрямовано на адресу УПФУ у Київському районі м. Одеси лист довідки за період з 01.04.2010 року по 22.07.2011, як зазначено у рішенні Київського районного суду м. Одеси;

- відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення заборгованості;

- листом № 16-08/319-1140 від 03.03.2017 року Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 06.02.2017 року стосовно стану виконання судового рішення Київського районного суду міста Одеси від 20.12.2010 року повідомило позивача, що Головним управлінням з метою виконання Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 за № 440, було забезпечено організацію прийняття рішень за III квартал 2016 року від відповідальної особи Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі акту приймання - передавання за III квартал 2016 року, серед яких, зокрема, був пакет документів ОСОБА_2;

- у листі звернуто увагу позивача, що відповідно до абзацу другого підпункту І пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України, зокрема, за черговістю надходження таких рішень. Оскільки законодавством встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету повинно здійснюватися за черговістю надходження рішень суду на виконання, тому з метою формування черговості, Головним управлінням були внесені відомості по вищевказаним судовим рішенням до Програмного забезпечення «Формування інформації про виконання судових рішень», введеного в експлуатацію у Державній казначейській службі України та її територіальних органах наказом ДКСУ від 15.08.2014 № 233. Звернуто Увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на поточний рік за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено 500 млн. гривень. Крім того, Міністерством фінансів України затверджене помісячний розпис асигнувань на 2017 рік за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», а саме січень - 5 млн. грн.; лютий - 25 млн. грн.; березень - 25 млн. гривень, квітень -25 млн. грн.; травень - 35 млн. грн.; червень - 35 млн. гривень липень - 40млн. грн.; серпень - 50млн. грн.; вересень - 60млн. гривень, жовтень - 60 млн. грн.; листопад - 60 млн. грн.; грудень - 80 млн. гривень. Станом на теперішній час Головним управлінням з метою виконання Порядку № 440 забезпечено облік та зберігання судових рішень за VI квартал 2014 (34 судових рішення), І квартал 2015 року ( 8 судових рішень) , II квартал 2015 року ( 968 судових рішень), III квартал 2015 року (560) судових рішень, IV квартал 2015 року ( 391 судове рішення) І квартал 2016 року ( 262) судових рішення, II квартал 2016 року ( 258 судових рішень), III квартал 2016 року (169 судових рішень), VI квартал 2016 року ( 83 судових рішення) прийнятих від відповідальної особи Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актів приймання - передавання за відповідну періоди. Враховуючи вищевикладене після виконання рішень суду, що надійшли на виконання раніше судового рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2010 року по справі № 2-А-1289/2010/1512, Державною казначейською службою України будуть здійсненні заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_2 за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Згідно зі ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування.

Позивач посилається у позові та в апеляційній скарзі в контексті поданих ним додаткових письмових пояснень на те, що присуджена йому судом та нарахована органами пенсійного фонду в порядку виконання судового рішення пенсія, є його власністю. Невиконання або несвоєчасне виконання рішення суду щодо виплати присудженої та нарахованої йому пенсії, є втручанням держави в його права власності.

Судова колегія погоджується з тим, що присуджена судом та нарахована органами пенсійного фонду в порядку виконання судового рішення пенсія, є власністю позивача. Проте будь-які обмеження права власника вчиняти дії щодо свого майна можуть установлюватися лише законом.

В розумінні Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», гарантуючи виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, держава в особі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень здійснює це шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до абз. 2 п.п. 1 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за черговістю надходження таких рішень.

Таким чином, держава у спеціальному законі передбачила механізм виконання рішення суду - за рахунок коштів бюджетної програми, а у Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України передбачила порядок виконання такого рішення - безспірне зписання Державною казначейською службою України за черговістю надходження таких рішень.

При таких обставинах районний суд набув правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_2 вимог про стягнення грошових коштів (пенсії), про зобов'язання здійснити виплату грошових коштів (пенсії).

Також заслуговує не увагу висновок районного суду про подвійне стягнення у разі задоволення заявлених вимог ОСОБА_3, оскільки за рішенням суду від 20.12.2010 року про стягнення пенсії з урахуванням проведженого органами пенсійного фонду розрахунку в розмірі 72918 гривень вже прийнято ДКС України для виконання на користь ОСОБА_3 в порядку черговості за рахунок коштів бюджетної програми і цю ж суму ОСОБА_3М повторно просить стягнути знову звернувшись до суду з відповідним позовом.

Доводи апеляційної скарги, що Наказ Дерказначейської служби від 15.08.2014 року № 233 та на бюджетну програму КВКП 3504040 «Заходи виконання рішень суду, що гарантовані державою», на які послався суд не є актами цивільного законодавства, не можуть бути взятими до уваги, оскільки не спростовують висновку суду першої інстанції і зведені до переоцінки доказів, які належним чином оцінені районним судом на підставі вірно встановлених обставин. Вказаний наказ не суперечить Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Бюджетномуо Кодексу України, а бюджетна програма прямо передачена Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» для забезпечення виконання рішення суду у випадках відсутності у боржника (державного органу, державного підприємства, установи, організації тощо) відповідних призначень і не можливості у зв'язку з цим списання коштів з рахунків такого державного органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування (зміни) рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний

суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.09.2018 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.А. Калараш

С.О. Погорєлова