Ухвала суду № 76339335, 05.09.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/5968/15-ц

4-с/465/14/18

У Х В А Л А

судового засідання

05.09.2018 року м. Львів

Франківський районний суд міста Львова в складі :

головуючої судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря - Потюк В.М.

скаржника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шестака О.В.про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.05.2016 року,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шестака О.В.про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.05.2016 року.

В обґрунтування скарги покликаються на те, що 15 березня 2016 року ухвалою Франківського районного суд м.Львова було задоволено заяву про забезпечення позову по справі №465/5968/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання недійсним одностороннього правочину, усунення перешкод у користуванні горищем та зобов'язання привести у попередній стан горище.

05.05.2016 року дану ухвалу було подано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області для її виконання.

18.06.2016 року її було вручено рекомендований лист у поштовому відділенні №18 м.Львова, в якому містилась оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.05.2016 року.

Вважає, що дана постанова є незаконною та безпідставною, а тому просить скаргу задовольнити у повному обсязі.

Скаржник та її представник у судовому засіданні скаргу підтримали в повному обсязі та просили суд задоволити її з підстав, наведених в такій скарзі.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській областів судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, не з'явився. В письмових запереченнях на скаргу проти такої заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, оскільки підстав для задоволення такої не має та просить справу слухати без його участі.

Заслухавши пояснення скаржника та її представника, дослідивши матеріали справи №465/5968/15-ц, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні скарги, з наступних підстав.

Судами встановлено, що ухвалою Франківського районного суд м.Львова від 15 березня 2016 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.Забезпечено позов шляхом заборони відповідачу: ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, та особам, з яким ОСОБА_3 уклала угоду на виконання будівельних робіт, здійснювати будь-які будівельні роботи в будинку АДРЕСА_1.

Заборонено Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції здійснювати дії по реєстрації права власності (в тому числі права власності на незавершене будівництво) по об'єкту будівництва за адресою АДРЕСА_1 (реконструкція гр.ОСОБА_3 частини горища під квартиру з підняттям даху та частковою надбудовою зі сторони дворового фасаду в житловому будинку АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.

05.05.2016 року ОСОБА_1 звернулася до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з заявою про прийняття до примусового виконання ухвали Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року про забезпечення позову.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом (ч.2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі-виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Отже, закон відмежовує виконавчі провадження, що підвідомчі відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України, від інших, 1) за суб'єктним складом; 2) за сумою зобов'язання.

18.05.2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шестак О.В. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Як вбачається із ухвали Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року, що в такій не зазначено місцезнаходження одного з боржників, місце проживання чи перебування стягувача, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника та індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» не надає державному виконавцю повноважень змінювати вимоги виконавчого документа, інтерпретувати на власний розсуд ті чи інші відомості, встановлювати відсутні відомості з інших джерел (зокрема, місцезнаходження боржника та місце проживання чи перебування стягувача, тощо).

Таким чином, порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем при винесенні постанови від 18.05.2016 року не було.

Інших доводів незаконності вказаних дій державного виконавця ні в самій скарзі не стягувачем не зазначено.

Окрім цього, ухвала Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року скасована ухвалою колегії судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 14.07.2016 року, а тому така не може бути прийнята до виконання.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі наданих суду доказів, суд прийшов до висновку, що постанова державного виконавця відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а дії вчинені в межах наданих їм повноважень, та те, що ухвала Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року скасована, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги, тому слід відмовити у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 258-261, 450, 451, 452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шестака О.В.про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.05.2016 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 10.09.2018 року.

Суддя Мартинишин М.О.