Рішення № 76312591, 05.09.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12668/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді Кучиної Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку, у зв’язку з порушенням термінів її виплати, -

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі ОСОБА_2 «Рівнеазот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 «Рівнеазот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 72244,12 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 3264,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що працювала на ПАТ «Рівнеазот» (на теперішній час ОСОБА_2 «Рівнеазот»). Наказом № 748-ВК від 21.03.2017 року була звільнена з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю.

При звільненні з роботи їй був проведений розрахунок, згідно якого заборгованість перед позивачем становила 39476,25 грн., який вона отримала 23 листопада 2017 року, відтак відповідач зобов’язаний відшкодувати їй середній заробіток за час затримки розрахунку та компенсувати втрату заробітку у зв’язку із порушенням строків її виплати, у зв"язку з чим вона звернулася до суду із позовом.

Посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 72244,12 грн.

Крім того, покликаючись на ЗУ « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків її виплати» від 19.10.2000 № НОМЕР_1, просить стягнути 3264,69 грн. компенсації доходів за весь час затримки проведення розрахунку.

Позивач одночасно з позовною заявою подала клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду з позовом.

Представник ОСОБА_2 «Рівнеазот» ОСОБА_3 подав суду відзив на позовну заяву, вказавши, що позовну заяву ОСОБА_1 вважає необґрунтованою і позов не визнає з підстав, наведених у відзиві, в якому посилається на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов"язань перед позивачем по виплаті заробітної плати. Вказує на те, що ОСОБА_2 «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, що обумовлюється наявністю заборгованості РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед ОСОБА_2 «Рівнеазот» за утримання очисних споруд, призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо.

Також представник відповідача щодо компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати зазначив, що позивачем не вірно взято в розрахунок компенсації втрати частини доходів індекс інфляції за листопад 2017 – 100,9%.

Тобто компенсація втрати частини заробітної плати за січень 2017 року – 376,85 грн., за лютий 2017 року – 392,66 грн., за березень 2017 року – 2304,89 грн., що становить за січень – березень 2017 року 3074,40 грн., а не 3264,69 грн.

Крім того, представник відповідача посилається на те, відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ПрАТ «Рівнеазот» є платником єдиного внеску, що разом із нормами п. 1 ст. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачають можливість звернення позивача до органів зайнятості населення звільнення для отримання грошової допомоги по безробіттю.

До того ж представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду з позовом, оскільки вважає пропущений тримісячний строк звернення до суду з вини позивача. Вказавши, що фактичний розрахунок всіх належних сум при звільненні ОСОБА_2 «Рівнеазот» проведений - 23.11.2017 року, так перебіг тримісячного строку починається з 24.11.2017 року і закінчується – 24.02.2018 року, а позивач звернувся до суду з позов тільки – 06.07.2018 року.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку - відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, у зв'язку з пропущенням позивачем тримісячного строку звернення до суду у справах щодо стягнення середнього заробітку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на ПАТ «Рівнеазот» (на теперішній час ОСОБА_2 «Рівнеазот»).

Наказом № 748-ВК від 21.03.2017 року позивач була звільнена з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи їй не було виплачено вчасно заробітну плату та на день звільнення їй належало до виплати 39476,25 грн., однак гроші позивачу були перераховані 23 листопада 2017 року.

Згідно із ч.ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Доводи позивача щодо пропуску звернення до суду, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку входить до структури заробітної плати судом не приймаються до уваги, оскільки Конституційний Суд України у резолютивній частині свого Рішення №4-рп/2012 від 22.02.2012 року постановив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку із положеннями ст.ст. 116, 117, 237-1цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних сум при звільненні, фактично з ним розрахувався.

Судом також ураховується, що пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудового спору" роз"яснено, що встановлені ст.ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Крім того, в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової падати цивільного суду №61-590св17 (справа №446/509/16-ц) від 16.01.2018 року встановлено, що до правовідносин про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен застосовуватись тримісячний строк для звернення до суду з таким позовом і обчислення такого тримісячного строку має здійснюватися з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

При цьому суд зважає, що під середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні не можна розуміти заробітну плату і ця матеріально-правова категорія не входить в структуру трудової оплати відповідно до Закону України "Про оплату праці". Тобто вона є відповідальністю за несвоєчасну виплату роботодавцем заробітної плати, а тому правила ч. 2 ст. 233 КЗпП України щодо відсутності обмежень у строках для звернення до суду за стягненням заробітної плати на ці правовідносини не поширюються.

Оскільки фактичний розрахунок із позивачем ОСОБА_2 "Рівнеазот" було проведено 23.11.2017 року, тому право на звернення до суду за стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло наступного дня з 24.11.2017 року. Перебіг даного строку закінчився 24.02.2018 року (24.11.2017 року + 3 місяці). Натомість позивач звернувся в суд із відповідним позовом 06 липня 2018 року, тобто після пропуску строку на звернення.

Судом не взято до уваги покликання позивача на ту обставину, що остання зверталася до Рівненського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення середнього заробітку, і таким чином вважає, що було перервано перебіг строк звернення з позовом до суду, оскільки з оглянутих матеріалів справи № 569/7142/18 вбачається, що позивач звернулася з заявою про видачу судового наказу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку 17 квітня 2018 року, а розрахунок всіх належних сум при звільненні був проведений 23.11.2017 року, тобто до суду ОСОБА_1 про видачу судового наказу мала б звернутися не пізніше 24.02.2018 року. З вищевикладених підстав судовий наказ №569/7142/18 від 23.04.2018 року ухвалою Рівненського міського суду від 29 травня 2018 року було скасовано.

Відтак будь-яких поважних причин пропуску ОСОБА_1 не навела, а судом їх здобуто не було.

Таким чином, суд визнає, що вимоги є обгрунтованими, однак позивачем пропущено без поважних причин тримісячний строк, що встановлений законом для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Отже, у задоволенні позовних вимог до відповідача слід відмовити з цих підстав.

Керуючись статями 3,12,13,81,259,263-265,354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити, у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. 140, 141.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ", місцезнаходження: м. Рівне-17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємства і організацій України 05607824.

Суддя Н.Г. Кучина