Рішення № 76299496, 06.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2510/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Панькіної А.С.

представника позивача – ОСОБА_2,

представника третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п. 20 протоколу №65 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22.06.2018 щодо відмови у призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги; зобов'язання прийняти рішення про призначення ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, передбаченої п. "б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України №2004-VIII від 06.04.2017, постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду 2 групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та вжити заходів до її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у 1987 році під час виконання службових обов`язків отримав осколкові поранення голови та правого колінного суглобу. Вказував, що згідно з довідкою МСЕК №0384388 з 04.10.2012 була призначена 2 група інвалідності, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Згідно п. 20 протоколу №65 від 22.06.2018 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що нова редакція ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014 року. Вважає, що відмова відповідача у призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги є протиправною у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат.

Від ОСОБА_1 обласного військового комісаріату надішли пояснення на адміністративний позов, у в яких вказано про необхідність відмови в задоволенні позову за безпідставністю. Зазначено, що у разі поранення (контузії, травм або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивач проходив військову службу, з часу звільнення з якої минуло понад 3 місяці та інвалідність йому встановлена 04.10.2012 в силу дії ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пп.2 п. 2 Порядку №499 ОСОБА_4 не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, вказував, що відповідно до п. 8 ст. 1633 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Згідно з довідкою МСЕК №0384388 позивачу вперше встановлено з 04.10.2012 другу групу інвалідності, до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 звернувся лише 20.12.2017, тобто з пропуском строку передбаченого законом.

08.08.2018 відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на пропущення позивачем строку реалізації свого права на призначення одноразової грошової допомоги. Вказував на те, що позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок травми, пов‘язаної з виконанням обов’язків військової служби, у жовтні 2012 року, а ОСОБА_4 звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги лише у грудні 2017 року, тобто більше ніж через п'ять років, то право на виплату такої допомоги відповідно до ч. 8 ст. 1633 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач не має.

29.08.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи, у яких позивач вказував на безпідставність посилання відповідачем на п. 8 ст. 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки на момент набуття права на отримання одноразової грошової допомоги позивачем (04.10.2012) Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не містив такого обмеження, а тому воно не може бути поширене на спірний випадок. Зазначав, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, не з`явився, попередньо направивши відзив на позовну заяву, в задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю та розглядати справу за відсутності представника Міністерства оборони України.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши доводи позивача та представника третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 у період з 31.05.1982 по 16.04.1984 проходив дійсну строкову військову службу у лавах Збройних Сил Союзу РСР, а з 02.06.1986 по 11.12.1998 проходив військову службу. З 11.12.1998 позивач звільнений зі Збройних Сил України у запас за станом здоров’я.

До матеріалів справи залучено копію акта судово-медичного обстеження від 27.06.2012 №247, за змістом якого виявлені за результатами судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 рубці правого колінного суглоба, лоба, голови є наслідком загоювання осколкових ран, отриманих позивачем від розриву міни під час проходження служби у Демократичній Республіці Афганістан (1987 рік).

Зі змісту копії витягу із протоколу від 16.08.2012 №1635 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв судом встановлено, що зазначені вище поранення пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

09.10.2012 ОСОБА_1 обласною МСЕК №1 позивачу з 04.10.2012 встановлено другу групу інвалідності на три роки, причина інвалідності - виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено наданою позивачем копією довідки серії МСЕ №0384388.

03.11.2015 ОСОБА_1 обласною МСЕК №1 позивачу з 22.10.2015 встановлено другу групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено наданою позивачем копією довідки серії АВ №0493047.

20.12.2017 позивач звернувся до ОСОБА_1 ОВК із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Листом від 26.12.2017 вих. №10/2604 позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги.

Не погодившись з даною відповіддю суб’єкта владних повноважень, позивач звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, у якому просив: визнати протиправною відмову у складанні висновку про наявність у ОСОБА_4 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи з 04 жовтня 2012 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України; зобов'язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат скласти висновок про наявність у ОСОБА_4 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 та статей 16-163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни ІІ групи з 04 жовтня 2012 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 08.02.2018, яка набрала законної сили 16.04.2018, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову ОСОБА_1 обласного військового комісаріату скласти висновок щодо можливості виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, викладену у листі від 26.12.2017 вих. №10/2604. Зобов’язано ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07851296) скласти висновок щодо можливості виплати ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" та подати його до Міністерства оборони України разом із наданими позивачем документами. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

26.04.2018 ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом висновок з усіма належними документами стосовно призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Згідно з рішенням від 22 червня 2018 року, оформленим протоколом №65, розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З даною відмовою позивач не згоден, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 3 ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що ОСОБА_4 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У справі встановлено, що позивачу встановлено інвалідність другої групи з 04.10.2012 на три роки, а з 22.10.2015 встановлено другу групу інвалідності безстроково.

Станом на дату встановлення позивачу інвалідності (04.10.2012 року) редакція статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачала, з-поміж іншого, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов’язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (частини друга статті 16 Закону).

На виконання положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 (Постанова № 499) затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

За пунктом другим Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується: 2) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Станом на дату звернення позивача із заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у грудні 2017 року статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції (згідно із Законом № 5040-VI, який набрав чинності з 1 січня 2014 року).

Так, частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 162 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з частиною шостою статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок №975).

Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2012 № 5040-УІ "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01.01. 2014, тобто Постанова Кабінету Міністрів України № 975 набрала чинності з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01.01.2014.

Пунктом 2 Порядку № 975 передбачено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права такої допомоги.

При цьому вказана постанова не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014.

Згідно п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Відповідно до пункту 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження незалежно від часу настання інвалідності.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дія вищенаведеного Порядку поширюється на позивача, оскільки судом встановлено, що ІІ групу інвалідності він отримав з 04.10.2012, постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року, якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24 січня 2014 року, одноразову грошову допомогу позивач не отримував.

Право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Стосовно посилання третьої особи на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у разі поранення (контузії, травм або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, оскільки така допомога виплачується не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, то суд виходить з такого.

Частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в редакції, чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, слід розуміти види військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Як підтверджується матеріалами справи позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил позивач з 27.05.1982 по 18.04.1984, та звільнено в запас 29.03.1984 на підставі наказу МО СРСР № 311 від 29.03.1984, а згідно із послужного списку особової справи ОСОБА_4 дійсно брав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 30.10.1987 по 11.02.1989, тобто під час проходження військової служби.

За таких обставин, позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Проте, згідно п. 8 ст. 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особа, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, може його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення такого права.

В свою чергу, таке право виникло у ОСОБА_4 у 2012 році, а до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, позивач звернувся лише у грудні 2017 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 39625 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78 а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 7 вересня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5