Рішення № 75928787, 07.08.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1232/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ” про стягнення заборгованості в загальній сумі 935020,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яхт Клуб “ОСОБА_1” про стягнення заборгованості в загальній сумі 935020,29 грн., у т.ч.: основного боргу за договором № КД-4761 від 26.12.2003 р. – 275850,91 грн., пені – 43334,97 грн. та неустойки – 615834,41 грн., посилаючись на наступне.

26.12.2003 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Яхт Клуб “Одеса-2009” (орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна №КД-4761, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, що перебуває на балансі орендодавця.

Наразі позивач вказує, що відповідно до Закону України “Про морські порти України”, що набрав чинності 13.06.2013 р., розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 державні підприємства морського транспорту були реорганізовані шляхом виділу стратегічних об’єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов’язань щодо них відповідно до розподільчих балансів. Так, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” було утворено на виконання вищезазначених нормативно-правових актів внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов’язків відповідно до розподільчих балансів.

Як зазначає позивач, в результаті реорганізації Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” стратегічні об’єкти портової інфраструктури, частина іншого майна, прав та обов’язків щодо них були передані до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” відповідно до розподільчого балансу, підписаного між зазначеними юридичними особами станом на 13.06.2013 р. Наказом №17 від 13.06.2013 р. Адміністрація наділила Одеську філію Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) відповідним майном, правами та зобов’язаннями, що перешли до неї від ДП “ОМТП”, яке було передано адміністрації Одеського морського порту за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов’язань №19 від 13.06.2013 р. для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та в інтересах Адміністрації, а тому адміністрація Одеського морського порту є уповноваженим відособленим підрозділом, що представляє юридичну особу – ДП “Адміністрація морських портів України”.

Відтак, позивач стверджує, що з 13.06.2013 р. Адміністрація є правонаступником ДП “ОМТП” за договором оренди державного нерухомого майна від 26.12.2003 р. № КД-4761 з відповідними правами та зобов’язаннями.

Наразі позивач, посилаючись на п.п. 3.1., 3.2., 5.2. договору, стверджує про неналежне виконання відповідачем умов договору оренди державного рухомого майна №КД-4761 від 26.12.2003 р. щодо своєчасної сплати орендної плати, враховуючи, що на виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі №916/1878/15 сторонами договору оформлено та підписано 13.04.2016 р. акт прийому-передачі рухомого майна в оренду ТОВ “Яхт Клуб “Одеса-2009”, а тому починаючи з 13.04.2016 р. у відповідача виник обов’язок щодо сплати орендної плати за вказаним вище договором.

Так, за ствердженнями позивача, у зв’язку з несплатою відповідачем орендної плати у нього за період з вересня 2017 р. по 02 січня 2018 р. утворилась заборгованість в сумі 275850,91 грн. Також через невиконання відповідачем умов договору №КД-4761 від 26.12.2003 р. щодо своєчасного перерахування орендної плати позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 43334,97 грн. за період з 14.09.2017 р. по 18.06.2018 р., що заявлена до стягнення.

Поряд з цим позивач вказує, що рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2017 р. по справі №916/3478/15, яке набрало законної сили 02.01.2018 р., був розірваний договір оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р., та зобов’язано ТОВ “Яхт-Клуб Одеса-2009” повернути ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії ДП “Адміністрація морських портів України” рухоме майно, передане за договором оренди державного рухомого майна № КД-4761 згідно додатку № 1, що знаходиться на балансі Орендодавця, а саме: гребінкові яхт-пірси з колонками для подачі води та електроенергії (16 од.), пальчикові яхт-пірси (16 од.), 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії (2 частини по 5 понтонів (всього 10 од.). Однак, як стверджує позивач, вказане вище рухоме майно було передано балансоутримувачу лише 11.05.2018 р., що підтверджується актом державного виконавця про вилучення та передачу рухомого майна. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу як балансоутримувачу неустойку, передбачену ст. 785 ЦК України, у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки його повернення, що за період з 03.01.2018 р. по 11.05.2018 р. становить 615834,41 грн., яка заявлена також до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2018 р. позовну заяву ДП „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1232/18 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 11 липня 2018 р.

Відповідач під час підготовчого провадження надав відзив на позовну заяву (а.с. 85-142 т. 1), в якому зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Зокрема, відповідач вказує, що діяльність державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” до цього часу не припинено, і позивачем не доведено факт правонаступництва в частині майна, майнових прав та зобов’язань за договором оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р., у позивача не виникло права на звернення до суду з даним позовом. Також відповідач додає, що згідно преамбули, пунктів 2.1. та 2.4. договору від 26.12.2003р. об’єкт оренди перебуває на балансі ДП “ОМТП”. Так, відповідач зазначає, що розмір орендних платежів за період з вересня 2017 р. по січень 2018 р. розраховано позивачем на власний розсуд, виходячи з того, що розмір щомісячної орендної плати нібито становить від 55633,77 грн. за вересень 2017 р. до 58236,78 грн. за січень 2018 р., з чим відповідач не погоджується, оскільки позивач не є стороною договору, а також вважає протиправним застосування позивачем сукупного індексу інфляції при обрахуванні суми орендної плати, а також обрахування розміру щомісячної орендної плати наростаючим способом. До того ж відповідач зазначає, що пункт 9 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2016 рік” призупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в частині індексації орендної плати, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, з підстав того, що з 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2017 рік” від 21.12.2016р. №1801-VIII, який у даному випадку на думку відповідача, підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, які виникли в період з січня по серпень 2017 року (включно) та не містить вищевказаних положень. Крім того, відповідач не погоджується з доводами позивача стосовно того, що з 13.04.2016 р. у відповідача виникло зобов’язання щодо сплати орендної плати за договором оренди від 26.12.2003 р., оскільки вважає, що набув та зберіг майно без достатньої правової підстави. А тому, на думку відповідача, неможливо щодо нього застосувати неустойку зважаючи на те, що положення про зобов’язання у зв’язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави врегульовані ст. 1212 ЦК України, яка не передбачає такої штрафної санкції як сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення його балансоутримувачу. Наразі відповідач не погоджується з доводами позивача, що враховуючи рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі № 916/1878/15 Адміністрацією та Товариством підписано акт прийому-передачі майна в оренду від 13.04.2016 р., оскільки акт прийому-передачі майна від 13.04.2016 . не містить жодних зауважень, застережень чи посилань на врахування сторонами під час його підписання вказаного судового рішення від 20.07.2015р. у справі № 916/1878/15, а відтак відсутні підстави вважати його підписаним саме із врахуванням вищевказаного судового рішення. Поряд з вказаним як додаток до відзиву відповідачем долучено письмове опитування Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” як свідка. Зокрема, відповідач зазначає, що згідно змісту заявленого предмету позову під час вирішення даної справи встановленню та дослідженню підлягають обставини, що пов’язані з можливістю набуття позивачем прав правонаступництва особи орендодавця за договором та передачі йому на підставі складених та затверджених розподільчих балансів. Тому, посилаючись на ст. 90 ГПК України відповідач просив суд зобов’язати Райвиса Вецкаганса, який є керівником Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” як свідка надати вичерпну відповідь окремо на кожне запитання, зазначене у вказаному опитуванні.

У підготовчому засіданні господарського суду 11 липня 2018 року по справі № 916/1232/18 було протокольно оголошено перерву до 26 липня 2018 року, про що під розписку повідомлено представників сторін.

23.07.2018 р. ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) надало до суду заперечення на опитування. В обґрунтування вказаних заперечень позивач вказує, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості, пені та неустойки у розмірі 935020,29 грн. за договором оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. саме зважаючи на несплату товариством орендної плати, а тому предметом доказування у вказаній справі є наявність або відсутність заборгованості відповідача з орендних платежів за договором. Відтак, позивач вважає, що запропоновані відповідачем питання щодо процедури та порядку правонаступництва та створення ДП “Адміністрація морських портів України” не входять до предмету доказування у даній справі, а тому не можуть стосуватися встановлення обставин у даній справі.

Вказане клопотання відповідача щодо опитування судом залишено без задоволення.

Також 23.07.2018 р. від ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) до суду надійшла відповідь на відзив відповідача по справі, в якій позивач вважає розрахунок суми заборгованості та штрафних санкцій правильним, нормативно обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та договору.

26.07.2018 р. від ТОВ „Морський клуб ТЦФ” до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Наразі у вказаних запереченнях заявник вказує, що відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Яхт Клуб «ОСОБА_1» 18.07.2018 р. змінило найменування на ТОВ „Морський клуб ТЦФ”, про що свідчить доданий до заперечень витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому у вказаних запереченнях заявник вказує, що у своїй відповіді на відзив позивач помилково послався на правову оцінку обставин, яку надано господарським судом Одеської області у інших справах: № 916/3478/16, № 916/2430/16, № 916/3091/16, № 916/341/17 як на обставини, що мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, оскільки вказаними рішеннями було встановлено інші обставини, які можуть мати преюдиціальне значення в розумінні ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.) та ч. 4 ст. 75 ГПК України (в редакції після 15.12.2017 р.) для правильного вирішення даної справи.

З огляду на зміну найменування відповідача по справі, суд дійшов висновку про необхідність здійснення зміни найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт Клуб «ОСОБА_1» на Товариство з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2018 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1232/18 за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ” про стягнення заборгованості в загальній сумі 935020,29 грн., при цьому справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 07 серпня 2018 р.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, а відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

26 грудня 2003 р. між Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Морський клуб ТЦФ” (орендар) був укладений договір оренди державного рухомого майна № КД-4761, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно згідно додатку № 1 до цього договору, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно використовується для надання послуг по сервісному обслуговуванню моторних катерів та яхт. Вартість майна щодо експертної оцінки на 09.07.2003 р. становить 1173077 грн.

В п. 2.1. договору передбачено, що вступ орендаря у користування майном настає після підписання сторонами договору і акту приймання-передачі вказаного майна (додаток № 2), що є невід’ємною частиною договору .

Згідно п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі ОСОБА_3 розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р. Орендна плата за базовий (липень 2003 р.) місяць оренди визначена у відповідності з Методикою, Звітом експертної оцінки і складає 9775,64 грн. (без ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно діючого законодавства. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за період з липня 2003 р. до дати укладання цього договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За умовами п. 3.2. договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

За положеннями пункту 3.4. договору сторони визначили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.9., 5.10. договору орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату. У разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Припинення (або розірвання) договору не звільняє орендаря від погашення заборгованості з орендної плати в разі її виникнення.

В п. 7.1. договору передбачено, що орендодавець зобов’язується передати орендарю в оренду державне рухоме майно згідно з розділом 1 цього договору по акту приймання-передачі майна згідно чинного законодавства України.

Згідно п. 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань згідно з цим договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим договором.

За умовами пунктів 10.1. та 10.2. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2006р. Зміна умов договору може мати місце за взаємним письмовим погодженням сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Одностороння необґрунтована відмова від виконання умов цього договору або внесення змін не допускається.

За положеннями пункту 10.3. договору сторони визначили, що договір може бути розірваний достроково: за згодою сторін; при наявності заборгованості по орендній платі понад 3-х місяців від встановленого строку її внесення з письмовим повідомленням про це за два тижні до дати його розірвання; за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Сторонами до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. підписано додаток № 1 – перелік рухомого майна, що передається в оренду ТОВ „Морський клуб ТЦФ”.

01.01.2004 р. Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Морський клуб ТЦФ” підписано акт прийому-передачі рухомого майна, що передається в оренду ТОВ “Морський клуб ТЦФ”.

Додатковою угодою №КД-4761/1 від 01.12.2008 р. преамбулу договору від 26.12.2003р. було викладено у новій редакції у зв'язку із перереєстрацією та зміною назви орендаря, а саме: орендодавцем визначено - Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” в особі начальника порту ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, а орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю „Яхт-Клуб “ОСОБА_1” в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, з другої сторони. Інші умови договору залишилися без змін та сторони підтвердили свої зобов’язання по них.

Додатковою угодою №КД-4761/02 від 01.01.2010 р. преамбулу договору від 26.12.2003 р. було викладено у новій редакції у зв'язку із перереєстрацією та зміною назви орендаря, а саме: орендодавцем визначено - Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” в особі начальника порту ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, а орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю „Яхт-Клуб “Одеса-2009” в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту, з другої сторони. Інші умови договору залишилися без змін та сторони підтвердили свої зобов’язання по них.

01.07.2010 р. ДП „Одеський морський торговельний порт” та ТОВ „Яхт-Клуб “Одеса-2009” підписано додаткову угоду №КД-4761/3 до договору від 26.12.2003р., якою сторони змінили пункти 3.1., 10.1. договору, виклавши їх в наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі ОСОБА_3 розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2010 р.): 25 557,80 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім гривень 80 копійок), виходячи з орендної ставки 11% (розрахунок орендної плати є додатком №1 до цієї додаткової угоди). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (травень 2010 р.) на індекси інфляції від базового до першого включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.”; „10.1. Цей Договір набуває чинності з дати підписання цього Договору, акту приймання-передачі та діє до 31.12.2015 р.”. Розрахунок орендної плати до Договору № КД-4761 від 26.12.2003 р. вважати таким, що втратив чинність. Інші умови договору залишилися без змін та сторони підтвердили свої зобов'язання по них. Додатком №1 до цієї додаткової угоди є розрахунок орендної плати.

В подальшому, як з’ясовано судом, Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт”, яке виступало орендодавцем за спірним договором, було реорганізовано.

Так, відповідно до Закону України “Про морські порти України”, що набрав чинності 13.06.2013 р., розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 державні підприємства морського транспорту були реорганізовані шляхом виділу стратегічних об’єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов’язань щодо них відповідно до розподільчих балансів. Так, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” було утворено на виконання вищезазначених нормативно-правових актів внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов’язків відповідно до розподільчих балансів.

Як з’ясовано судом, в результаті реорганізації Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” стратегічні об’єкти портової інфраструктури, частина іншого майна, прав та обов’язків щодо них були передані до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” відповідно до розподільчого балансу, підписаного між зазначеними юридичними особами станом на 13.06.2013 р.

Згідно наказу № 17 від 13.06.2013 р. на виконання наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 “Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства “Адміністрація морських портів України” Адміністрація передала Одеській філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) відповідні майно, права та зобов’язання, що перешли до неї від ДП “ОМТП”, яке було передано адміністрації Одеського морського порту за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов’язань №19 від 13.06.2013 р. згідно наведеному в акті переліку, зокрема, передано майнові права за договором № КД-4761 від 26.12.2003 р. Також між ДП „Адміністрація морських портів України” та ДП „Одеський морський торговельний порт” складено розподільчий баланс станом на 13.06.2013 р., а також підписано акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов’язань від 13.06.2013р., відповідно до якого ДП „Одеський морський торговельний порт” було передано позивачу державне рухоме майно, яке є предметом спірного договору оренди державного рухомого майна №КД-4761 від 26.12.2003 р.

Наразі додатковою угодою №КД-4761/4 від 13.06.2013р. у зв’язку із реорганізацією ДП „Одеський морський торговельний порт” згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №133-Р від 04.03.2013 р., наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163, а також переходом прав та обов’язків за цим договором до правонаступника - ДП „Адміністрація морських портів України” сторони внесли зміни до договору №КД-7786 від 26.12.2003р., а саме змінили Преамбулу договору, виклавши її в новій редакції, згідно з якою орендодавцем є Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі в.о. начальника Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 13.06.2013 р. № 87, а орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю „Яхт-Клуб “Одеса-2009” в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі статуту. Інші умови договору залишилися без змін та сторони підтвердили свої зобов’язання щодо них.

29 вересня 2014 р. Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” (орендодавець) в особі в.о. начальника Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) ОСОБА_8 (який діяв на підставі довіреності від 23.09.2014 р., посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованої в реєстрі за №2078) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Яхт-Клуб “Одеса-2009” (орендар) в особі Генерального директора ОСОБА_7 була укладена угода про розірвання договору № КД-4761 від 26.12.2003 р., яка набирає чинності з дати її підписання. Також 29.09.2014 р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі рухомого майна, що повертається з оренди „Яхт-Клуб “Одеса-2009”, з якого вбачається, що відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято наступне майно: гребінкові яхти-пірси з колонками для подачі води та електроенергії у кількості 16 одиниць, пальчикові яхти-пірси у кількості 16 одиниць, 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії у кількості 2 частини по 5 понтонів (всього 10 одиниць).

В подальшому рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. у справі № 916/1878/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р., було частково задоволено позов засновника ТОВ “Яхт-клуб “Одеса-2009” ОСОБА_4 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, ДП “Адміністрація морських портів України”, ТОВ “Яхт-клуб “Одеса-2009” про визнання недійсними угод та скасування актів прийому-передачі майна, а саме визнано недійсними угоди від 29.09.2014 р. про розірвання договорів № КД-7786 від 01.09.2005 р. та № КД-4761 від 26.12.2003р., укладених між сторонами у справі.

13 квітня 2016 р. між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Яхт-клуб “Одеса-2009” було складено та підписано акт прийому-передачі рухомого майна, що передається ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” (договір оренди № КД-4761 від 26.12.2003 р. зі змінами), згідно якого Товариству було передано у користування згідно договору оренди державного нерухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. наступне рухоме майно: гребінкові яхти-пірси з колонками для подачі води та електроенергії у кількості 16 одиниць, пальчикові яхти-пірси у кількості 16 одиниць, 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії у кількості 2 частини по 5 понтонів (всього 10 одиниць).

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2017 р. по справі № 916/3628/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 р., встановлено відсутність підстав для визнання недійсними додаткових угод № КД-7786/3 від 01.09.2009 р., № КД-7786/5 від 01.07.2010 р., № КД-4761/3 від 01.07.2010 р. та додатків №1 до цих угод, якими змінювалася орендна ставка за вказаними договорами, у зв’язку з чим вказані додаткові угоди та додатки до них є чинними, а тому підлягали застосуванню сторонами під час проведення розрахунків орендних платежів за договором № КД-4761/3 від 26.12.2003 р.

Наразі суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач не є правонаступником прав і обов’язків ДП “Одеський морський торговельний порт”, а відтак і стороною спірного договору, оскільки такі доводи спростовуються вищенаведеними обставинами щодо вчинення з боку ДП “Одеський морський торговельний порт” правочинів з передачі Адміністрації майна Порту, у т.ч. за спірним договором оренди, що було обумовлено Законом України “Про морські порти України”, що набрав чинності 13.06.2013 р., розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р та наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163. Більш того, слід зазначити, що відповідачем при укладенні та підписанні додаткової угоди від 13.06.2013 р. до договору № КД-4761 від 26.12.2003 р. було погоджено факт правонаступництва прав і обов’язків від ДП “ОМТП” до ДП “АМПУ” в особі ОФ ДП “АМПУ”. Також за актом прийому-передачі рухомого майна від 13.04.2016 р., укладеного відповідачем саме з ДП „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України”, відповідач прийняв у користування рухоме майно за договором оренди № КД-4761 від 26.12.2003 р. (зі змінами). Так, вказані обставини свідчать, що відповідач визнавав стороною договору саме ДП ДП „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України”.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2017 р. по справі № 916/3478/16, що набрало законної сили 02.01.2018 р., було розірвано договір оренди державного рухомого майна № КД-4761, укладений між ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”.

Отже, з огляду на вищевикладене, укладений між позивачем та відповідачем договір оренди № КД-4761 від 26.12.2003 р. з наступними змінами, внесеними додатковими угодами до нього, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами з моменту його укладання і до його припинення .

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, з моменту прийняття відповідачем у користування (оренду) обумовленого договором оренди № КД-4761 від 26.12.2003 р. (зі змінами) майна, у т.ч. гребінкових яхт-пірс з колонками для подачі води та електроенергії у кількості 16 одиниць, пальчикових яхт-пірс у кількості 16 одиниць, 1/5 частини основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії у кількості 2 частини по 5 понтонів (всього 10 одиниць), що вказані в акті прийому-передачі рухомого майна від 13.04.2016 р., яке знаходиться на балансі позивача, ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” повинно було сплачувати щомісячно орендну плату не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Як з’ясовано судом, позивачем виставлялись відповідачу рахунки за оплату оренду механізмів та обладнання, а саме: рахунок №340441 від 19.12.2017р. за період з 01.09.2017р. по 30.11.2017 р. на суму 202491,77 грн.; рахунок №340480 від 31.12.2017 р. за період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р. на суму 68851,37 грн.; рахунок № 340038 від 12.02.2018 р. за період з 01.01.2018 р. по 31.01.2018 р. на суму 69884,14 грн.

Доводи відповідача про непогодження зазначеного позивачем розміру орендних платежів за період з вересня 2017 р. по січень 2018 р. як таких, що розраховані позивачем на власний розсуд, суд вважає безпідставними з огляду на таке. В п. 3.1. договору від 26.12.2003 р. (із змінами та доповненнями) сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі ОСОБА_6 розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2010 р.): 25557,80 грн., виходячи з орендної ставки 11% (розрахунок орендної плати є додатком №1 до цієї додаткової угоди), без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (травень 2010р.) на індекси інфляції від базового до першого включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Відтак, судом встановлено, що відповідачем здійснено розрахунок орендної плати у відповідності до вимог ОСОБА_6 розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. та умов укладеного між сторонами договору.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача стосовно того, що договір від 26.12.2003 р. припинив свою дію ще 31.12.2015 р., оскільки у 2016 р. між сторонами існували договірні відносини, засновані на даному договорі, а підписавши акт прийому-передачі рухомого майна від 13.04.2016 р. відповідач зобов’язаний був сплачувати орендну плату, оскільки отримав майно, визначене у вказаному акті від 13.04.2016 р., у користування саме на підставі договору оренди № КД-4761 від 26.12.2003 р. Відтак, ствердження відповідача про те, що об’єкт оренди ним набуто та збережено без достатньої правової підстави також не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, судом з’ясовано, що відповідач всупереч ч. 3 ст. 18 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 3.2. договору від 26.12.2003 року не виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не сплатив орендну плату за період оренди з вересня 2017р. по 02 січня 2018 р., внаслідок чого у відповідача існує заборгованість за вказаний період в розмірі 275850,91 грн., у т.ч. за вересень 2017 р. – 66759,52 грн., за жовтень 2017 р. – 67561,66 грн., за листопад 2017 р. – 68169,71 грн., за грудень 2017 р. – 68551,37 грн., за січень 2018 р. – 4508,65 грн. (орендна плата нарахована за 2 дні з огляду на припинення договірних відносин між сторонами у зв’язку з розірванням договору оренди в судовому порядку). При цьому докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем орендної плати за вказаним договором оренди за вказаний спірний період, в матеріалах справи відсутні.

Так, несплата відповідачем орендної плати за спірним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 275850,91 грн.

При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати та несвоєчасну її сплату позивачем здійснено нарахування пені за період з 13.10.2017р. по 18.06.2018р. в розмірі 43334,97грн., розрахунок якої здійснено в позовній заяві (а.с. 6-8, т. 1).

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов’язку щодо внесення орендної плати у встановлений строк.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 3.4. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Отже, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань за вказаним договором № КД-4761 щодо сплати орендної плати, суд вважає правомірним нарахування пені на суму боргу по кожному місяцю за період прострочення до 02.01.2018 р. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 43334,97 грн., суд вважає його невірним з огляду на необґрунтовано визначену позивачем кількість днів прострочення виконання зобов’язання за вересень 2017 р. та листопад 2017 р. та дату початку прострочення за січень 2018 р. У зв’язку з цим судом здійснено перерахунок нарахованої пені з урахуванням відповідної облікової ставки НБУ у встановленому судом періоді прострочення оплати по кожному місяцю.

Розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати за вересень 2017р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення66759.5213.10.2017 - 26.10.20171412.5000 %0.068 %*640.1666759.5227.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %0.074 %*2419.8066759.5215.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %0.079 %*2227.7666759.5226.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*2048.5166759.5202.03.2018 - 13.04.20184317.0000 %0.093 %*2674.04Таким чином, загальна сума пені за договором за несвоєчасну сплату орендної плати за вересень 2017 року складає 10010,27 грн.

Розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2017 р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення67561.6613.11.2017 - 14.12.20173213.5000 %0.074 %*1599.2767561.6615.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %0.079 %*2254.5267561.6626.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*2073.1267561.6602.03.2018 - 12.04.20184217.0000 %0.093 %*2643.2367561.6613.04.2018 - 13.05.20183117.0000 %0.093 %*1950.96Таким чином, загальна сума пені за договором за несвоєчасну сплату орендної плати за жовтень 2017 року складає 10521,10 грн.

Розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати за листопад 2017 р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення68169.7113.12.2017 - 14.12.2017113.5000 %0.074 %*50,4368169.7115.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %0.079 %*2274.8168169.7126.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*2091.7868169.7102.03.2018 - 13.06.201810417.0000 %0.093 %*6604.05Під час здійснення позивачем розрахунку пені за несвоєчасну сплату орендної плати за листопад 2017 року за період 13.12.-14.12.2017 р. вказано кількість днів прострочення – 1 день, тому вказані кількість прострочених днів врахована судом. Таким чином, загальна сума пені за договором за вказаний період складає 11021,08 грн.

Розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати за грудень 2017 р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення68851.3713.01.2018 - 25.01.20181314.5000 %0.079 %*711.1568851.3726.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*2112.7068851.3702.03.2018 - 18.06.201810917.0000 %0.093 %*6990.77Таким чином, загальна сума пені за договором договором за несвоєчасну сплату орендної плати за грудень 2017 року складає 9814,62 грн.

Розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати за січень 2018 р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення4508.6513.02.2018 - 01.03.20181716.0000 %0.088 %*67.204508.6502.03.2018 - 18.06.201810917.0000 %0.093 %*457.78Таким чином, загальна сума пені за договором договором за несвоєчасну сплату орендної плати за січень 2018 року складає 524,98 грн., а не 596,13 грн., як вказано у розрахунку позивача, що наведено у позові.

Отже, загальна сума нарахованої пені за несплату відповідачем орендної плати, по якій існує заборгованість, складає 41892,05 грн. З врахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 43334,97 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме у встановленому судом розмірі 41892,05 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки за користування майном за час прострочення повернення його балансоутримувачу суд зазначає наступне.

Як з’ясовано судом, рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2017 р. по справі № 916/3478/16, що набрало законної сили 02.01.2018 р., про розірвання договору оренди державного рухомого майна № КД-4761, укладеного між ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”, було зобов’язано вказане Товариство повернути Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” рухоме майно, передане за договором оренди державного рухомого майна № КД-4761 згідно додатку №1, що знаходиться на балансі орендодавця, а саме: гребінкові яхт-пірси з колонками для подачі води та електроенергії (16 од.), пальчикові яхт-пірси (16 од.), 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії (2 частини по 5 понтонів (всього 10 од.).

02.01.2018 р. на виконання вказаного судового рішення господарським судом Одеської області по справі № 916/3478/16 були видані відповідні накази.

Так, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 4.7 договору у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Отже, з огляду на викладене, на виконання рішення суду від 14.12.2017 р. по справі № 916/3478/16 орендар зобов’язаний був повернути орендоване рухоме майно позивачу (балансоутримувачу) до 03.01.2018 р., з урахуванням набрання законної сили судового рішення 02.01.2018 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2018 р. державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_10 був складений акт вилучення та передачі майна стягувачу, за яким вилучено у ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” та передано ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії ДП “Адміністрація морських портів України” наступне рухоме майно: гребінкові яхти-пірси з колонками для подачі води та електроенергії у кількості 16 одиниць, пальчикові яхти-пірси у кількості 16 одиниць, 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії у кількості 2 частини по 5 понтонів (всього 10 одиниць).

Враховуючи те, що орендар не повернув позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі до 03.01.2018 р., а продовжував його використання до 11.05.2018 р., суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у нього права на нарахування неустойки, передбаченої ст.785 ЦК України. Адже, оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. (зі змінами) розірвано судом, тому у відповідача були відсутні правові підстави для використання об’єкту оренди за вказаним договором після його розірвання.

За положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, враховуючи несвоєчасне повернення об’єкту оренди за вказаним договором №КД-4761 від 26.12.2003 р., суд вважає правомірним нарахування неустойки, передбаченої статтею 785 ЦК України. Так, позивачем заявлена до стягнення сума нарахованої неустойки за період з 03.01.2018 р. по 11.05.2018 р. в розмірі 615834,41 грн., розрахунок якої наведено в позовній заяві (а.с. 9 т. 1). Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми неустойки в розмірі 615834,41 грн., суд вважає його невірним з огляду на невірно обраховану суму орендної плати за вказаний період. З договору вбачається, що сторони передбачили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У зв’язку з цим судом здійснено перерахунок нарахованої неустойки з урахуванням відповідного індексу інфляції у встановленому судом періоді користування відповідачем об’єктом оренди за час прострочення по кожному місяцю. Відтак, розмір орендної плати за січень 2018 р. мав становити 69884,14 грн. (індекс інфляції – 101,5), за лютий 2018 р. - 70513,09 грн. (індекс інфляції – 100,9), за березень 2018 р. - 71288,73 грн. (індекс інфляції – 101,1), за квітень 2018 р. - 71859,04 грн. (індекс інфляції – 100,8), за травень 2018 р. - 71859,04 грн. (індекс інфляції – 100,0). Тому неустойка за січень 2018 р. у розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди становить 130750,96 грн., за лютий 2018 р. – 141026,18 грн., за березень 2018р. – 142577,46 грн., за квітень 2018 р. – 143718,08 грн., за 11 днів травня 2018 р. – 50996,74грн.

Отже, загальна сума нарахованої неустойки за користування відповідачем об’єктом оренди за час прострочення за договором №КД-4761 від 26.12.2003р. складає за розрахунком суду 609069,42 грн. З врахуванням викладеного, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача неустойки підлягають частковому задоволенню в розмірі 609069,42 грн., що розраховано судом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на помилковість у розрахунку позивачем пені та неустойки.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість з орендної плати по договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003р. у розмірі 275850,91 грн., пеня в загальній сумі 41892,05грн. та неустойка в сумі 609069,42грн.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення частково відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що дорівнює 13902,18 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ” про стягнення заборгованості в загальній сумі 935020,29 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6; код ЄДРПОУ 30256779) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457; р/р 26006212003051 в ПАТ АБ „Укргазбанк” м. Києва, МФО 320478) заборгованість за договором № КД-4761 від 26.12.2003 р. у розмірі 275850/двісті сімдесят п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят/грн. 91 коп.; пеню в розмірі 41892/сорок одна тисяча вісімсот дев’яносто дві/грн. 05 коп., неустойку в сумі 609069/шістсот дев’ять тисяч шістдесят дев’ять/грн. 42 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 13902/тринадцять тисяч дев’ятсот дві/грн. 18 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2018 р.

Суддя В.С. Петров