Рішення № 75870447, 06.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2468/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0213170/1315-1321 від 19.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при визначенні суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, не застосував ставку податку в розмірі 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на перше січня звітного року та прийняв оскаржуване рішення, яким визначив позивачу суму податкового зобов’язання в розмірі 81516,80 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач є власником нерухомого майна загальною площею 2547,4 кв.м. за адресою: Львівська область, Миколаївськй район, м.Миколаїв, вул.Лисенка, 38, а тому відповідно до п.1.2 рішення Миколаївської міської ради від 24.06.2016 №215 йому нараховано податок на нерухоме майно у розмірі 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування в рік.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позву заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №42819978, виданого 26.08.2015 реєстраційною службою Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_3 на праві приватної власності належать нежитлові будівлі загальною площею 2547,4 кв.м., які знаходяться за адресою: Львівська область, Миколаївськй район, м.Миколаїв, вул.Лисенка, 38.

19.03.2018 відповідач видав податкове повідомлення-рішення №0213170/1315-1321, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомомості в сумі 815196,80 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним такого рішення та його скасування.

При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 Податкового кодексу України (далі- ПК України).

У відповідності до п.п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.10.3 ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених вказаним Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному вказаним Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 вказаного Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII вказаного Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за один квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до ПК України.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20.12.2016 №1791-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон України №1791-VIIІ) встановлено, що з 01.01.2017 до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до Закону України №1791-VII, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Відповідно до п.4 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1791-VIIІ в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIIІ, не застосовуються вимоги п.п.4.1.9 п.4.1 та 4.5 ст.4, п.п.12.3.4 п.12.3, п.п.12.4.3 п.12.4 та п.12.5 ст.12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Суд встановив, що підставою для нарахування податку на нерухоме майно стало рішення Миколаївської міської ради №215 від 24.06.2016 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Миколаєва на 2017 рік» із змінами від 10.02.2017, прийнятими рішенням Миколаївської міської ради №442 «Про внесення змін в рішення Миколаївської міської ради від 24.06.2016 №215 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Миколаєва на 2017 рік».

Рішенням Миколаївської міської ради №215 від 24.06.2016 для об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності юридичних осіб визначено податок у розмірі 2 % від розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 за 1м.кв. на рік (п.1.4), а для об’єктів, які перебувають у власності фізичних осіб 1% (п.1.2).

На підставі прийнятого Закону України №1791-VII Миколаївською міською радою за рішенням сесії від 10.02.2017 №442 внесено зміни в підп.1.3 п.1 рішення №215 від 24.06.2016 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Миколаєва на 2017 рік», а також в п.1.4 вказаного рішення та викладено їх в наступній редакції:

- « 1.3. для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування в рік»;

- « 1.4. для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб у розмірі 0,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування в рік».

Суд встановив, що рішенням Миколаївської міської ради №442 від 10.02.2017змінено ставки податку на нерухомість для юридичних осіб та не внесено жодних змін в п.1.2, який визначає розмір податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб.

Отже, до ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлених рішенням органів місцевого самоврядування у 2016 році на 2017 рік, застосовується коефіцієнт 0,5.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач неправильно застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, який визначає розмір податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0213170/1315-1321 від 19.03.2018 є протиправним, а тому його необхідно скасувати.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 816,00 грн., сплачений відповідно до квитанції №56 від 08.06.2018.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 19.03.2018 №0213170/1315-1321.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 місце проживання: 81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул.Олімпійська, 1 судовий збір в сумі 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 13.08.2018.

Суддя А.Г. Гулик