Рішення № 75544657, 23.07.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14287/17 2/335/496/2018

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача-1 ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є матір’ю відповідачів. 21 серпня 2017 р. трагічно загинув її чоловік. Позивач є непрацездатною особою, є інвалідом ІІ групи, внаслідок похилого віку та стану здоров’я потребує матеріальної допомоги на лікування. Єдиним джерелом доходу позивача є пенсія в розмірі 1 450,68 грн. на місяць. Діти позивача мешкають окремо та не беруть участі в її утриманні. Просила стягнути з відповідачів на її користь аліменти у розмірі 1/10 частини від усіх видів заробітку щомісячно з кожної, починаючи з дня надходження позову до суду і довічно (а.с. 1–3).

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2017 р. відкрито провадження у даній цивільній справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 16).

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на викладене, оскільки дана цивільна справа станом на 15.12.2017 перебувала в процесі судового розгляду, судом продовжено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, про що судом постановлено ухвалу від 10 січня 2018 р., якою також встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи (а.с. 28).

1 лютого 2018 р. надійшов відзив відповідача ОСОБА_5 на позов, в якому зазначала, що особою, яка потребує матеріальної допомоги, є особа, заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи якої не забезпечують її прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 4 ст. 75 СК України). Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом, а критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Розмір пенсії позивача є більшим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб на 138,68 грн., а тому відсутні підстави вважати її особою, яка потребує матеріальної допомоги. Крім того, позивач отримує субсидію на сплату житлово-комунальних послуг за місцем своєї реєстрації. Відповідач оплачує комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1, що належить позивачеві. Також матір має значні заощадження, оскільки мати надала їй позику в розмірі 2 600 доларів США, які були стягнуті в судовому порядку. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/9879/16-ц між сторонами затверджено мирову угоду, за умовами якої відповідач щомісячно перераховує позивачеві 1 000 грн. на погашення боргу. У вересні 2017 р. мати придбала на своє ім’я транспортний засіб «Nissan X-TRAIL» за ціною, більшою 10 000 доларів США. Отже, мати матеріальної допомоги не потребує. Натомість, відповідач працює в Запорізькому національному університеті на посаді доцента, її заробітна плата складає 5 520,00 грн. на місяць. З цих коштів вона щомісячно перераховує матері в рахунок погашення боргу 1 000,00 грн., сплачує за житлово-комунальні послуги приблизно 1 000,00 грн. Також на утриманні відповідача знаходиться двоє дітей – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти проживають з відповідачем, батьки допомоги на їх утримання не надають. Просила в задоволенні позову відмовити (а.с. 39–44).

16 лютого 2018 р. надійшла відповідь позивача на відзив відповідача ОСОБА_5, згідно з якою вважає відзив необґрунтованим. Вказує, що розміру пенсії не вистачає на придбання ліків, стан здоров’я позивача значно погіршився після вчинення 21 серпня 2017 р. щодо неї співмешканцем відповідача ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та вбивства її чоловіка. Позивач знаходиться під наглядом лікарів, потребує постійної підтримуючої терапії, санаторно-курортне лікування. Потреби на лікування та підтримання стану здоров’я значно перевищують розмір прожиткового мінімуму. Зауважила, що умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/9879/16-ц, відповідач не виконує, з огляду на що позивач була змушена звернутися до суду із позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди. Автомобіль «Nissan X-TRAIL» було придбано у 2008 році на ім’я її чоловіка, та цей автомобіль вибув шахрайським шляхом з володіння позивача, про що внесено відомості до ЄРДР. Відповідач має стабільний дохід та може надавати допомогу. Її донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, є повнолітньою, проживає цивільним шлюбом окремо від відповідача. Відповідач має значні заощадження, оскільки внесла за ОСОБА_9 заставу 160 000 грн. (а.с. 70–72).

26 лютого 2018 р. надійшли заперечення ОСОБА_5 на відповідь на відзив, за змістом яких вважає безпідставними посилання позивача на копії квитанцій, чеків про придбання медикаментів, оскільки у них не зазначено особи, яка придбає ліки, та назви медикаментів не співпадають із тими, що зазначені в медичній документації. Щомісячно позивач отримує від неї 1 000 грн. на погашення боргу, що є додатковими коштами до пенсії. Обов’язок, передбачений ч. 1 ст. 202 СК України не є абсолютним, аліменти можуть бути призначені за сукупності таких умов: непрацездатність, потреба в матеріальній допомозі, нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Позивач отримує пенсію в розмірі, що є більшим за прожитковий мінімум. Відповідач не в змозі надавати допомогу, оскільки на її утриманні знаходяться двоє дітей, а твердження позивача про отримання аліментів та проживання старшої доньки відповідача в цивільному шлюбі носять характер припущень. Грошові кошти в розмірі 160 000 грн. були отримані відповідачем від ОСОБА_10 для внесення застави, та були повернуті. У долученому позивачем витягу з ЄРДР заявником значиться ОСОБА_11, а не ОСОБА_1 Просила в позові відмовити (а.с. 64–65).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2018 р. задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про витребування доказів, внаслідок чого витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 відомості зі спадкової справи щодо майна ОСОБА_13, який помер 21 серпня 2017 р. щодо місця проживання (перебування) та адреси електронної пошти ОСОБА_6, яка прийняла спадщину. Також цією ухвалою частково задоволено клопотання відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів, внаслідок чого витребувано в Управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району інформацію про розмір субсидії, призначеної ОСОБА_1, в Регіональному сервісному центрі МВС України в Запорізькій області – інформацію про придбання на ім’я ОСОБА_1 транспортних засобів у 2017 році із зазначенням ідентифікаційних ознак транспортних засобів (марку, модель, об’єм двигуна), дати придбання та суми придбання, а також інформацію про відчуження, зняття з обліку, переоформлення транспортних засобів, із наданням належним чином засвідчених копій відповідних документів. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відповідача відмовлено (а.с. 108–109).

На виконання вказаної ухвали 2 травня 2018 р. надійшла інформація з Регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області (а.с. 125), 4 травня 2018 р. надійшла інформація від приватного нотаріуса ОСОБА_12 та матеріали спадкової справи (а.с. 131, 133), 5 липня 2018 р. надійшла інформація від Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (а.с. 206).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача-1.

Представники відповідача-1 ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Просили в задоволенні позовних вимог до цього відповідача відмовити.

Відповідач-2 ОСОБА_6 в судове засідання неодноразово не з’являлась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась шляхом направлення їй судової повістки разом із матеріалами позовної заяви за адресою її фактичного проживання (а.с. 185), а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Враховуючи відсутність з боку інших учасників справи клопотань про направлення судових доручень, а також те, що цей відповідач фактично була обізнана про розгляд справи судом, суд вважав за можливе розглянути справу за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, які з’явились в судове засідання, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є пенсіонером за віком, інвалідом ІІ групи, є непрацездатною, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АД № 028112 (а.с. 6, 11).

Позивач має двох доньок – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії 1-ЖС № 148176 (а.с. 8) та серії ІІ-ЖС № 304041 (а.с. 10).

Чоловік позивача ОСОБА_13 помер 21 серпня 2017 р., що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії І-ЖС № 399152, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 5565 від 22 серпня 2017 р. (а.с. 7).

Відповідно до довідки Правобережного об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя від 30 жовтня 2017 р. № 4213/1 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, за період з квітня 2017 р. по вересень 2017 р. загалом отримала пенсію 8 639,08 грн., розмір пенсії у вересні 2017 р. склав 1 450,68 грн. (а.с. 11).

Інших джерел доходу, крім пенсії, позивач ОСОБА_1 не має.

Позивач перебуває під наглядом лікаря-психіатра та потребує підтримуючої терапії, що підтверджується довідкою КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» від 4 грудня 2017 р. № 5889-дпв (а.с. 73).

Крім того, позивач перебуває під наглядом (на лікуванні) в амбулаторії № 6 КУ «ЦПМСД № 9» з приводу хронічних тяжких захворювань, підтвердженням чого є довідка від 17 листопада 2017 р. (а.с. 73).

Також позивачем надані консультативні висновки спеціаліста-кардіолога від 22 грудня 2017 р. та невропатолога від 19 грудня 2017 р., якими їй рекомендовано медикаментозне лікування (а.с. 73–75).

Відповідно до довідки ЛКК № 183 від 30 листопада 2017 р., ОСОБА_1 потребує санаторно-курортного лікування (а.с. 76).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 добровільно не надають матеріальної допомоги непрацездатній матері.

Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України (далі – СК України), повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

За вимогами статті 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Отже, вказаною нормою визначено дві умови виникнення у батьків права на утримання дітьми: непрацездатність батьків; потреба у них матеріальної допомоги.

Відповідна довідка про розмір пенсії позивача, яка свідчить, що пенсія є більша за прожитковий мінімум, встановлений законодавством для непрацездатної особи, є лише одним із передбачених ч. 2 ст. 76 ЦПК України.

Разом із тим, наявність у позивача цього мінімуму не може заперечувати факт потреби в матеріальній допомозі. В такому випадку, потреба матеріальної допомоги може доводитись в іншій спосіб, ніж порівняння отриманих позивачем доходів з прожитковим мінімумом.

Суд вважає неможливим застосування в даному випадку до спірних правовідносин правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 р. у справі № 6-3066цс15, на яку посилалась відповідач-1, оскільки вказана справа стосувалась вирішення питання про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини за її позовом до чоловіка, що є предметом регулювання інших норм Сімейного кодексу України, ніж ті, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Позивач в обґрунтування позову посилалась на те, що вона є непрацездатною, інвалідом ІІ групи, пенсію отримує в розмірі 1 450,68 грн. на місяць, багато коштів вона витрачає на ліки та потребує постійного лікування, коштів на яке в неї не вистачає, на підтвердження чого позивачем надано медичну документацію, копії чеків на придбання медикаментів (а.с. 5, 77–78). Отже, позивач, на переконання суду, потребує матеріальної допомоги.

Посилання відповідача-1 на те, що назви медикаментів, що зазначені у чеках, не збігаються із назвами медикаментів у медичних документах, що рекомендовано вживати позивачеві, не підтверджує факту того, що позивач ці медикаменти не придбавала. Як пояснила позивач в судовому засіданні, вона придбавала більш дешеві аналоги виписаних їй медикаментів саме через відсутність коштів, що не було спростовано відповідачем-1.

Суд вважає непереконливими посилання відповідача-1 ОСОБА_5 на ту обставину, що вона щомісяця сплачує матері 1 000 грн. на погашення боргу, оскільки ці грошові кошти не можуть вважатися матеріальною допомогою та виконанням обов’язку із утримання непрацездатної матері. Як свідчать матеріали справи, вказану суму коштів відповідач-1 сплачує на користь позивача на виконання ухвали суду від 12 січня 2017 р. про визнання мирової угоди в цивільній справі № 335/9879/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики (а.с. 54). До того ж, як вказувала позивач ОСОБА_1, дані грошові кошти сплачуються відповідачем не стабільно, у зв’язку із чим вона була змушена звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди. Ці обставини не були спростовані відповідачем-1 в ході розгляду справи.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача-1 на обставину придбання позивачем автомобіля «Nissan X-TRAIL» у 2017 р. на підтвердження відсутності у позивача потреби в матеріальній допомозі, оскільки відповідно до матеріалів справи, цей автомобіль було придбано у 2008 році на ім’я чоловіка позивача, а 6 жовтня 2017 р., тобто вже після смерті чоловіка автомобіль було перереєстровано на позивача та знято з обліку іншою особою (а.с. 126). Позивач, вважаючи, що автомобіль вибув з її володіння протиправно, звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, на підставі чого було внесено відповідні відомості до ЄРДР за № 12018080050000504 за ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 100).

Наявність в позивача субсидії зі сплати житлово-комунальних послуг (а.с. 206) не підтверджує відсутності потреби в матеріальній допомозі, а свідчить лише про те, що позивач несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі, в якій проживає.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не має інших дітей, крім відповідачів. Даних про відсутність у відповідачів можливості сплачувати аліменти матеріали справи не містять.

Так, відповідач-1 працює в Запорізькому національному університеті на посаді доцента кафедри фізичного виховання, її заробітна плата відповідно до довідки цього ВНЗ від 13 лютого 2018 р. № 17-61/83 за період з серпня 2017 р. по січень 2018 р. склала 42 109,85 грн. (а.с. 94).

Відповідач-1 ОСОБА_5 має двох дітей – ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, підтвердженням чого є свідоцтва про народження дітей серії 1-ЖС № 107854 та серії 1-ЖС № 129043 (а.с. 57, 58). Діти зареєстровані разом із відповідачем-1 (а.с. 59, 60, 61). Разом із тим, старша дитина ОСОБА_14 є повнолітньою, даних про те, що вона знаходиться на утримання відповідача-1 матеріали справи не містять. Крім того, не підтверджено доказами і твердження відповідача-1 щодо не надання матеріальної допомоги на утримання дітей їх батьками.

Що стосується можливості відповідача-2 ОСОБА_6 надавати допомогу непрацездатній матері, то як вказує позивач у позові, ОСОБА_6 наразі проживає у Чехії, де працює менеджером в автомобільній компанії, а також має сімейний бізнес – турагенство «Річмен». Ці доводи позивача під час розгляду справи належними та допустимими доказами не спростовані.

Можливості одержання утримання позивачем від інших дітей відсутня, оскільки в позивача інших дітей, крім відповідачів, немає (ч. 2 ст. 205 СК України).

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачі мають змогу сплачувати аліменти на утримання непрацездатної матері, яка потребує матеріальної допомоги, а тому з них підлягають стягненню аліменти на її утримання.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню із відповідачів, суд вважає, що вказаний позивачем в позовній заяві розмір у вигляді 1/10 частини від заробітку кожного відповідача не є значним для відповідачів з урахуванням їх майнового стану.

Тому, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

В порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи, що позивач як інвалід ІІ групи звільнена від сплати судових витрат, судовий збір на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню в дохід держави з відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76–80, 89, 141, 142, 259, 265, 273, 274–279, 354, 430, пп. 9 п. 1 р. ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, аліменти на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, в розмірі 1/10 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 листопада 2017 р. довічно.

Стягувати з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_3, аліменти на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_3, в розмірі 1/10 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 листопада 2017 р. довічно.

Розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_3, на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Скорочене рішення (вступна та резолютивна частини рішення) постановлене у нарадчій кімнаті та проголошене у судовому засіданні 23 липня 2018 р.

Повне судове рішення виготовлене 24 липня 2018 р.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Шалагінова