Рішення № 75266476, 03.07.2018, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3616/17

№ 2/688/110/18

Рішення

Іменем України

03 липня 2018 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої – судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання – Гаврилової Н.К.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Шепетівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

29 листопада 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач 13.08.2012 року отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується пунктами 2.1.12.3, 2.1.1.4 «Умов та правил надання банківських послуг», де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідач ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 30.09.2017 року загальна сума заборгованості по кредиту становить 29 155 грн. 10 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь та судові витрати по справі в розмірі 1600 грн.

Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.12.2017 року відкрито провадження в справі та призначено судовий розгляд, який у подальшому проведено з урахуванням вимог п. 9 розділу ХІІІ ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

06.02.2018 року судом отримано надісланий відповідачем відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на те, що кредитні кошти з рахунку не знімала та не користувалась ними. 17 грудня 2014 року на неї та її чоловіка було вчинено розбійний напад, насильно позбавлено волі з метою незаконного заволодіння їх майном та пограбовано. Серед речей, якими незаконно заволоділи, була і картка ПАТ КБ «ПриватБанк», видана на її ім'я. Відомості про дане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12014240080000633 18.12.2014 року. На даний момент триває досудове розслідування, в ході якого встановлено те, що 17 грудня 2014 року о 14 год. 36 хв. 12 сек. невстановлені особи, з карткового рахунку №5211537350326281, зняли кошти в сумі 1900 грн., при цьому банком було утримано комісію в розмірі 75,57 грн. Вказане підтверджується фотокартками із банкомату, з якого знімали кошти, які пред'явлені слідством їй для впізнання. Обставини щодо незаконного заволодіння карткою та коштами відомі для позивача, оскільки саме ним органам досудового розслідуваня надавались такі докази. Вказує на те, що письмового кредитного договору із позивачем не укладала, банком неправомірно нарахована неустойка, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а тому у задоволенні позову просила відмовити.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.02.2018 року за клопотанням представників відповідача витребувано письмові докази отримання відповідачем ОСОБА_2 кредиту у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; оригінал анкети ОСОБА_2від 13.08.2012 року та доказів ознайомлення її письмово, усно з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк»; виписку про рух коштів по рахунку відповідача ОСОБА_2; фотозображення людини, яка 17 грудня 2014 року о 14 год. 36 хв. 12 сек. знімала кредитні кошти в розмірі 1975 грн. 57 коп. з рахунку відповідача ОСОБА_2, що були надані ПАТ КБ «ПриватБанк» слідчому відділенню Нетішинського МВ УМВС України.

04.05.2018 року судом отримано надіслану позивачем відповідь на відзив, у якій посилається на те, що підписаною відповідачем анкетою-заявою підтверджується укладення сторонами договору, який не оспорений, ознайомлення з умовами кредитування. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними, що підтверджується випискою по рахунку. Стосовно заволодіння коштами з картки третіми особами, у зв'язку із відсутністю доказів звернення відповідача в банк із заявою про внесення карти в стоп-лист платіжної системи, а також будь-яких звернень відповідача про втрату картки, заперечення відповідача не можуть прийматись до уваги оскільки являються необгрунтованими. Застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень різний. Оскільки відповідач належним чином свої зобовязання за кредитним договором не виконав, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених у ньому, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Оскільки відповідачем були порушені умови договору, в тому числі щодо умов зберігання та використання ПІН-коду до кредитної картки, а обставини, на які посилається ОСОБА_2 не підтверджені вироком суду, що набрав законної сили, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що кредитного договору із позивачем не укладала, підписувала лише анкету-заяву, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку їй на ознайомлення в письмововму вигляді не надавались. 17.12.2014 року невідомі особи незаконно позбавили волі її та її чоловіка, в період часу з 14 год. до 22 год. незаконно утримували в приміщенні фруктосховища в м.Нетішин. Незаконно заволодівши ключами від квартири, викрали в тому числі її банківські карточки ПАТ КБ «ПриватБанк». Під час нанесення тілесних ушкоджень, під загрозою для життя повідомила нападникам пін-код до картки. 17.12.2014 року о 14 год. 36 хв. 12 сек. невстановлені особи з її карткового рахунку №5211537350326281 зняли кошти в сумі 1900 грн., при цьому банком було утримано комісію в розмірі 75,57 грн. Вона та її чоловік в цей час незаконно утримувались в фруктосховищі. Відкрито заволодівши їх автомобілем, майном, документами та грошовими коштами, нападники їх вивезли за межі міста та після 22 год. 17.12.2014 року відпустили. Вони дібравшись до міста, наступного ранку повідомили працівників поліції та банк про скоєні відносно них злочини. Позивачем одразу було заблоковано її картку. З того часу нею жодного разу не користувалась. Оскільки кредитних коштів не знімала, в подальшому також звертались до банку із заявами про розірвання кредитного договору. У задоволенні позову просила відмовити.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у відзиві. У задоволенні позову просили відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити зі наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 13 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_2 стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», уклавши кредитний договір б/н та отримавши кредитну картку «Універсальна 30 днів пільгового періоду» з встановленим кредитним лімітом в розмірі 300 грн., який в подальшому було збільшено до 2000 грн., зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено в суді, сторони визначили, що заява позичальника ОСОБА_2 разом з Пам'яткою клієнта, «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку» складають укладений між ними договір про надання банківських послуг.

Подавши позивачу анкету-заяву позичальника від 13.08.2012 року, відповідач ОСОБА_2 приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартних формах «Умовах та правилах надання банківських послуг» і «Тарифах банку». Сторони підписали названі документи, які містять усі істотні умови кредитного договору. При цьому, відповідач ОСОБА_2 своїм підписом підтвердила, що вона ознайомилася та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

З виписки по особовому рахунку №5211537350326281 відповідача вбачається, що остання отримувала кредитні кошти та користувалась ними, що визнала у судовому засіданні і сама ОСОБА_2

Згідно довідки СВ Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області №10531 від 18.12.2014р., 18 грудня 2014 року прийнята та зареєстрована в ЄРДР за №12014240080000633 заява ОСОБА_2 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, відповідно до повідомлення СВ Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області № 633/111/02-17 від 28.12.2017 року розслідується кримінальне провадження №12014240080000633 від 18.12.2014р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 146 КК України, в якому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано потерпілими. Зазначено, що невідомі особи із застосуванням насильства 17.12.2014р. в період часу з 14 год. до 22 год. відкрито задоводіли майном потерпілих, таємно проникли в їх житло та незаконно позбавили їх волі, утримуючи в приміщенні фруктосховища в м.Нетішин. Серед майна, яким незаконно заволоділи невідомі особи 17.12.2014 р. близько 14 год., були банківські картки потерпілих, в тому числі картка ПАТ КБ «ПриватБанк» № 5211537350326281, власником якої є ОСОБА_2 Згідно інформації ПАТ КБ «ПриватБанк», отриманої в ході тимчасового доступу до документів, із вищевказаного карткового рахунку 17 грудня 2014 року о 14 год. 36 хв. 12 сек. невстановленою слідством особою (особами) були зняті кошти в сумі 1900 грн., а також утримано комісію банком в сумі 75 грн. 57 коп. Вищевказані картки були вилучені співробітниками поліції в ході огляду місця події у м.Києві 20.12.2014 р.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

З огляду на встановлені обставини, позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 своїми діями чи бездіяльністю сприяла несанкціонованому зняттю коштів з рахунку, незаконному використанню номера фінансового телефону клієнта, з подальшим введенням динамічного паролю або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Матеріалі справи не містять доказів того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» вчинялись дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку відповідача, не встановлено чи відбулося списання з повідомленням про це на певний номер телефону та на який саме, чи операцію з зняттям коштів було здійснено з використанням особистих даних відповідача, хто є одержувачем вказаних грошових коштів та інше.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що позивачем жодних дій по встановленню наявності або відсутності факту несанкціонованих транзакцій з рахунку відповідача не було проведено, хоча представником позивача не заперечується факт звернення з такою заявою відповідача до відділення банку.

Також, ст. 614 ЦПК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Однак, позивачем не доведено, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання своїх зобов"язань за договором саме відповідачем, оскільки як зазначалось вище, позивачем з цього приводу жодних службових розслідувань не проводилось, доказів протилежного суду не надано.

В той же час, з наданих матеріалів кримінального провадження №12014240080000633 чітко вбачається, що невідомі особи 17.12.2014 р., незаконно позбавивши волі відповідача ОСОБА_2, незаконно заволоділи карткою відповідача, із застосуванням насильства незаконно отримали інформацію з приводу ПІН-коду та незаконно утримуючи останню, зняли кошти із карткового рахунку відповідача з банкомату. ОСОБА_2, будучи позбавленою можливості пересуватись та вживати активних дій щодо повідомлення банку про скоєний злочин, утримувалась в закритому приміщенні. Звільнившись та діставшись населеного пункту у якому вона проживала, про вчинене відносно неї повідомила поліцію та банк. Крім того, пояснення відповідача ОСОБА_2 з приводу користування нею кредитною карткою, погашення наявної на ній заборгованості до вчинення відносно неї злочинів та не користування нею після її блокування 18.12.2014 р. цілком узгоджуються із наданою позивачем випискою по рахунку відповідача № 5211537350326281, з якої, як встановлено органом досудового розслідування, невідомими особами були зняті грошові кошти. Крім того, факт повторного звернення відповідача до позивача підтверджується наданими нею письмовими зверненнями (від 03.12.2015 року та 15.12.2015 року), на які банк жодним чином не відреагував.

Судом, також, враховується правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 202/10128/14-ц, де зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

З цього випливає, що не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, помилковим буде висновок про вину відповідача ОСОБА_2 як підставу цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Оскільки позивач зазначає, що зняття грошових коштів з рахунку відповідача, яке відбувалось через банкомат призвело до виникнення заборгованості, а відповідач заперечує санкціонування даних фінансових операцій, то обов’язок довести, що саме відповідач своїми діями або бездіяльністю сприяла розголошенню конфіденційної інформації, яка дала змогу здійснити зняття коштів з рахунку відповідача, покладається на позивача.

Позивачем не доведено наявність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що були здійснені, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 614, 626, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Хмельницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09 липня 2018 року.

Суддя С.В. Козачук