Рішення № 75235337, 27.06.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1303/18

н/п 2-а/640/199/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Київський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді - Сенаторова В.М.,

при секретарі - Явнюк К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби в Харківській області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, визнання неправомірними дії та бездіяльності посадових осіб та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконною і скасувати постанову від 25.12.17 серії БР №852678 про накладення на нього штрафу 510 грн., визнати неправомірними дії і бездіяльність посадових осіб УПП у Харківській області, які виразились при розгляді питання про адміністративну відповідальність ОСОБА_1 у день, коли він прибув на запрошення начальника УПП 14.12.17, а також у безпідставному повторному призначенні дати розгляду на святковий неробочий день 25.12.17; стягнути з Управління патрульної поліції в Харківській області департаменту патрульної поліції НПУ на користь ОСОБА_1 завдану йому неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб цього управління моральну шкоду у розмірі 117000 грн. та судові витрати.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 15 листопада 2017 року о 10 годині він приїхав до адміністрації Шевченківського р-ну за адресою: просп. Науки, №17-А, м. Харкова, поставив своє легкове авто Джилі СК-2 на території безплатного майданчика для паркування перед будівлею адміністрації - між вул. Космічною і будівлею адміністрації.

Інспектор Управління патрульної поліції / далі - УПП / рядовий ОСОБА_2, вирішив оштрафувати позивача, вручивши постанову про адміністративне стягнення - 510 грн. за те, що начебто у позивача було недійсне посвідчення водія і за те, що він зупинився менш ніж за 10 м. від пішохідного переходу «зебри».

20.11.17 позивач звернувся до начальника Управління патрульної поліції у м.Харкові старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 з письмовою заявою у якій виклав безпідставність і незаконність постанови інспектора.

У листі від 29.11.17 ОСОБА_3 повідомив позивача, що було прийнято рішення про скасування постанови ОСОБА_2 і про направлення справи на новий розгляд. У цьому листі ОСОБА_3 запрошував ОСОБА_1 на 09 год. 14.12.17 до патрульної поліції, кабінет №402 для розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

14.12.17 позивач прибув до патрульної поліції о 9-ій годині ранку і провів там 4,5 години. Прийняла його працівник поліції ОСОБА_4, сказала, що справу буде розглядати ОСОБА_5, якої зараз нема, бо вона на навчаннях.

Після цього позивач отримав поштою нове «запрошення» прибути до патрульної поліції 25.12.17.

29.12.17 ОСОБА_1 отримав копію постанови від 25.12.17 серія БР №852678 про накладення на нього адміністративного стягнення - штраф 510 грн. за підписом командира роти 1 батальйону 1 УПП в м. Харкові Волошина Євгена Геннадійовича. З даною постановою ОСОБА_1 не згоден.

В оскарженій постанові вказано, що 15 листопада 2017 року о 10 год. 00 хв. на вул. Космічна, 17-А позивач здійснив стоянку у другому ряді, чим створив суттєву перешкоду для руху інших учасників дорожнього руху (транспортних засобів, чим унеможливив проїзд, порушив вимоги п. 15.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.122 КУпАП.

Далі позивач вказав, що протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб Управління патрульної поліції в Харківській області з протягом 70 днів з 15.11.17 до 26.01.18 йому була завдана моральна шкода, яку оцінює у розмірі 117000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав наданий позов.

Представник Управління патрульної поліції в Харківській області за довіреністю Черепаха С.В. проти задоволення адміністративного позову заперечував, вказав що постанова є законною та обгрунтованою, надав для огляду відеодиск, який був оглянутий в судовому засіданні та зберігається в матеріалах справи.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому з адоволенню з наступних підстав.

Згідно оскарженої постанови 15 листопада 2017 року о 10 год. 00 хв. на вул. Космічна, 17-А м. Харкова ОСОБА_1 здійснив стоянку у другому ряді, чим створив суттєву перешкоду для руху інших учасників дорожнього руху /транспортних засобів, чим унеможливив проїзд / порушив вимоги п.15.4 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.122 КУпАП.

Пунктом 15.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що «транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди».

З оглянутого в судовому засіданні відео диску вбачається, що ОСОБА_1 залишив свій автомобіль на проїзній частині, але ніякого другого ряду він не створював, його автомобіль був розташований таким чином, що заважав проїзду інших транспортних засобів. В даному випадку дій водія ОСОБА_1 не можна кваліфікувати за п. 15.4 ПДР України, а підпадають під дію іншого пункту ПДР України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 2. ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судовому засіданні не довів порушення п. 15.4 ПДР України зі сторони ОСОБА_1, а тому постанова про накладення на позивача стягнення повинна бути скасована і в цій частині вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року N 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З урахуванням наведеного в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не надав достатніх доказів в обгрунтування і підтвердження розміру моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між діями відповідача та наслідками для позивача, а тому в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 117000 грн. необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 122 КУпАП, ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246,286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної служби в Харківській області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, визнання неправомірними дії та бездіяльності посадових осіб та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не в автоматичному режимі, серії БР № 852678 за ч.2 ст. 122 КУпАП від 25.12.20017 року.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя -