Рішення № 75168342, 02.07.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2845/16-ц

Провадження № 2/309/78/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Росоха Ю.В.

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2

представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому просить визнати недійсним кредитний договір № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року.

У позові ОСОБА_1 посилається на те, що у 2015 році відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Хустського районного суду з позовною заявою про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року в розмірі 242691,18 грн. У своїй позовній заяві відповідач посилався на ту обставину, що відповідно до укладеного кредитного договору № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 26525 грн. на термін до 25.02.2011 року, проте в подальшому умови спірного кредитного договору не виконав, а саме не здійснював погашення кредиту та відсотків за його користування, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за спірним кредитним договором.

Під час розгляду вищевказаного позову банку в судовому засіданні він вперше дізнався про існування кредитного договору № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року, який начебто ним підписаний та відповідно і ним взятий кредит.

Проте спірний кредитний договір ним не підписувався і жодних зобов’язань за таким договором він на себе не брав, а отже такий договір є недійсним з моменту його укладення.

Позивач вважає, що за відсутності підпису позивача на вищевказаному кредитному договорі, є відсутніми його волевиявлення щодо укладення оспорюваного правочину та досягнення згоди на укладення правочину, що у свою чергу є підставою для визнання правочину недійним.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, посилаючись на наведені в заяві обставини.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції позов не визнав. У своїх пояснення посилався на письмове заперечення на позовну заяву, подане попереднім представником ОСОБА_5 Вважає, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх вимог, а навпаки згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором позивач неодноразово здійснював погашення заборгованості за спірним кредитним договором, чим визнав факт укладення кредитного договору між ним та банком. Позивач також визнав факт укладення спірного кредитного договору та отримання кредитних коштів під час розгляду справи № 309/5849/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оспорюваним кредитним договором, у якій він заявляв про необхідність застосування строку позовної давності і не заперечував по суті заявлених позовних вимог, тобто визнав наявність кредитних зобов’язань між сторонами. У зв’язку з визнанням позивачем факту укладання оскаржуваного кредитного договору в ході розгляду цивільної справи № 309/5849/15-ц представник відповідача вважає, що позивачу були відомі обставини укладання кредитного договору, починаючи з 27.02.2006 року, а тому просить суд застосувати до даних правовідносин строк давності та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 05.12.2016 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 задоволено, призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 28.03.2017 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 задоволено, витребувано у Головного управління Національної поліції в Закарпатській області: оригінал рапорту про переведення з Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області в СУ УМВС України в Закарпатській області; оригінал рапорту про переведення з СУ УМВС в Закарпатській області у Тячівський РВ УМВС України в Закарпатській області, який міститься в особовій справі ОСОБА_4; оригінал рапорту на звільнення з Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області, який міститься в особовій справі ОСОБА_4. Витребувані документи з підписами позивача за 2006-2008 роки направлені Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз для дослідження.

Ухвалами суду від 16.04.2018 року та 21.05.2018 року клопотання представника відповідача задоволено, судові засідання проведено у режимі відеоконференції.

Інших процесуальних дій у справі не проводилось.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, приходить до висновку, що позов із наведених у ньому мотивів обґрунтований і підлягає до задоволення з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що кредитний договір № MKGWAK00410057 був укладений 27.02.2006 року. Даний кредитний договір підписаний як зі сторони Позичальника так і Кредитора. В графі підпису «Позичальник» значиться особа ОСОБА_4 (Гайду - після зміни прізвища) М.В.

Згідно висновку експерта № 6884 криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами цивільної справи № 309/2845/16-ц складеного 09.02.2018 року, підписи від імені ОСОБА_1 розташовані в графах «Позичальник» в Кредитному договорі № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року та в графі «Заставодавець» в додатку № 1 «Графік погашення» до договору № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

З положень ч. 3 ст. 203 ЦК України вбачається, що загальною вимогою дотримання, якої необхідно для дійсності правочину є вільне волевиявлення учасника правочину та відповідність його внутрішній волі.

Отже, відсутність підпису позивача на спірному кредитному договорі свідчить про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_4 на укладення кредитного договору № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року.

У відповідності до ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, передбачених ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обов’язковою умовою правочину – є досягнення сторонами згоди всіх суттєвих вимог договору і дотримання при цьому письмової форми (за умови підписання його сторонами) як передбачено ч. 2 ст. 207 ЦК України.

Отже, за відсутності підпису позивача суд приходить до висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 щодо укладення оспорюваного кредитного договору та відсутність згоди на укладання такого договору, і це є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки на думку представника відповідача позивачу були відомі обставини укладання кредитного договору, починаючи з 27.02.2006 року, так як в ході розгляду цивільної справи № 309/5849/15-ц ним визнавався факт укладання оскаржуваного кредитного договору. Також згідно таблиці розрахунку заборгованості позивач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року.

Такі твердження представника відповідача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Так, з оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 309/5849/15-ц вбачається, що ОСОБА_4 заявляв клопотання про застосування строків позовної давності щодо предмету спору. Жодних доказів, які б свідчили про визнання факту укладення оскаржуваного кредитного договору матеріали цивільної справи не містять.

Одночасно, матеріали цивільної справи № 309/5849/15-ц підтверджують доводи позивача ОСОБА_1 щодо його обізнаності щодо оскаржуваного договору саме з моменту звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду в 2015 році з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року.

Стосовно часткового погашення позивачем кредитного договору до 2015 року, суд констатує, що належним та допустимим доказом такої часткової сплати суми боргу відповідно до Розділу ІІІ Глави 1 та Глави 2 Постанови НБУ № 337 від 14.08.2003 року «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» (чинної до 01.06.2011 року) та Розділу ІV Глави 1 та Глави 2 Постанови НБУ № 174 від 01.06.2011 року «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» – є відповідні касові документи, які оформляються банком під час прийняття готівки від клієнта в яких відповідно до Інструкцій зазначається, окрім всього, дата здійснення касової операції, зазначається платник, сума касової операції та підпис платника.

Таким чином, за наявності касового документа з підписом платника можливо чітко встановити факт внесення готівки в касу установи банку, її суму, час та особу. Проте таких касових документів з підписом позивача суду не було надано.

Розрахунок заборгованості, складений відповідачем, не містить доказів того факту, що саме ОСОБА_1, чи інша уповноважена ним особа, здійснювала часткове погашення суми боргу за кредитним договором MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року. Більше того, розрахунок заборгованості, відповідно до законодавчих актів, по формі та змісту, не є первинним бухгалтерським документом або регістром аналітичного обліку. Відповідно цей розрахунок заборгованості не може бути доказом погашення кредитних коштів, так як зазначені в ньому цифрові дані не підтверджені видатковими та прибутковими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, в ході судового розгляду справи, доводи позивача як щодо його обізнаності про факт укладання оспорюваного кредитного договору саме в 2015 році так і відсутність його підпису (волевиявлення) на оспорюваному кредитному договорі знайшли своє підтвердження в оглянутих матеріалах цивільної справи № 309/5849/15-ц та у висновку експерта № 6884 криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами цивільної справи № 309/2845/16-ц, складеного 09.02.2018 року.

В той же час, доводи представника відповідача щодо застосування до даного спору строків позовної давності, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність вимог позивача щодо його порушених прав та інтересів і вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі, визнавши недійсним кредитний договір № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 207, 215, 236 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Кредитний договір № MKGWAK00410057 від 27.02.2006 року визнати недійсним.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 704,80 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_6

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_6