Рішення № 75070565, 21.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/38/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018 Справа № 908/510/18

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна” (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24-А, код ЄДРПОУ 37068787)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтичне підприємство Аптека 216” (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 230, код ЄДРПОУ 24910965)

про стягнення 84956,30 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтичне підприємство Аптека 216” суми 89708,34 грн., з якої: 44301,04 грн. – сума основного боргу, 21078,58 грн. – 30% річних, 18525,29 грн. – пеня, 5803,43 грн. – інфляційні втрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 26.03.2018 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/510/18 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 28.03.2018 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2018, після усунення недоліків, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/510/18, присвоєний номер провадження 9/38/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.05.2018.

У підготовчому засіданні 08.05.2018 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 06.04.2018, ухвалою суду від 08.05.2018 підготовче засідання відкладено на 22.05.2018. В засідання 22.05.2018 позивач не з’явився, в своїй заяві б/н від 21.05.2018, яка надійшла на електронну адресу суду 21.05.2018, зазначив, що надав суду усі необхідні докази та просив закінчити попередній розгляд справи.

Ухвалою суду від 22.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.06.2018. У судовому засіданні 14.06.2018 оголошувалась перерва до 21.06.2018, про що постановлена відповідна ухвала. Представник позивача під розписку, яка долучена до матеріалів справи, повідомлений про продовження судового засідання 21.06.2018 о 14 год. 50 хв.

В судове засідання 21.06.2018 представники сторін не з’явилися, причин неявки суду не повідомили.

21.06.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, які мотивовано наступним. Відповідно до умов договору поставки № 2/3 від 25.01.2016 позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 206627,78 грн., що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено у тексті позовної заяви та заяві про зменшення, а саме: за період з 05.01.2017 по 11.01.2018 включно. В свою чергу відповідач, згідно з накладними на повернення повернув позивачу товар на загальну суму 15198,74 грн. та здійснив часткові оплати за поставлений товар на загальну суму 150200 грн. У зв’язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар сумі 41229,04 грн. За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивачем на суму заборгованості по кожній з накладних нараховано суму 17760,85 грн. пені за загальний період прострочення з 06.03.2017 по 14.03.2018, суму 20565,41 грн. 30 % річних за той же період та 5401,00 грн. інфляційних втрат з січня 2017 по січень 2018 включно. Позовні вимоги обґрунтовано умовами договору, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 265 ГК України.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з’являвся. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69006, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 230. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 11.04.2018 про відкриття провадження у даній справі 17.04.2018 отримана представником ТОВ «Фармацевтичне підприємство Аптека 216» за довіреністю.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідача (його представника), повідомленого про розгляд справи належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна” (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтичне підприємство Аптека 216” (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 2/3, згідно з пунктом 1.1. якого, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом даного договору є товари що зазначені у відповідних супровідних документах (видаткових, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями.

Відповідно до п. 4.4. договору (в редакції додаткової угоди від 01.03.2017) покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару на протязі 60 календарних днів з моменту його отримання. Факт отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами.

Строк дії договору згідно з додатковою угодою № 1/16 від 30.12.2016 продовжено до 31.12.2017. Згідно з п. 6.1 сторони домовились, що у випадку якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснював поставку відповідачу товару за видатковими накладними у кількості 84 шт., перелік яких наведений у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, в період з 05 січня 2017 по 11 січня 2018 включно, відповідно до яких постачальник – ТОВ “Долі-Україна”, поставив товари медичного призначення покупцю – ТОВ “ ФП Аптека 216”, на підставі договору № 2/3 від 25.01.2016. Вказані накладні містять посилання на номер та дату договору поставки, підписані з боку покупця та скріплені його печаткою. В кожній накладній вказана дата, до якої необхідно здійснити оплату. Загальна вартість товару, поставленого за цими накладними, склала 131042,15 грн.

Разом із тим, як в тексті позовної заяви, так і в заяві про зменшення розміру позовних вимог, позивач вказує, що здійснив поставку на загальну суму 206627,78 грн. До позовної заяви додано акт звіряння взаємних розрахунків (підписаний лише з боку позивача, а.с. 168,-172) за договором № 2/3 від 25.01.2016 за період з 01.01.2017 по 14.03.2018, до якого, крім видаткових накладних, копії яких додано до позовної заяви, включено також видаткові накладні, за якими здійснювалися поставки після 11.01.2018, а саме: з 16.01.2018 по 20.02.2018 включно (на загальну суму 22809,42 грн.). Проте вказаних накладних (їх завірених копій) до позовної заяви, а також в процесі підготовчого провадження у справі позивачем не надано. При цьому, загальна сума «дебет» згідно з вказаним актом звірки становить 153851,57 грн., що з урахування початкового сальдо (52776,21 грн.) складає загальну суму 206627,78 грн., яка вказана в позовній заяві як сума поставленого товару.

Із змісту статей 74, 76 ГПК України слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи зазначене, суд розглядає справу по суті за наявними в ній матеріалами, а саме: за видатковими накладними за період з 05.01.2017 по 11.01.2018 включно, що надані у справу, згідно з якими підтверджено здійснення позивачем поставку товару на суму 131042,15 грн., при цьому, без урахування початкового сальдо (52776,21 грн.), як такого, що не підтверджено документально.

Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків. Так, згідно з пунктом 4.4 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.03.2017, покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару на протязі 60 календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами. В пункті 5.5 договору передбачено можливість повернення поставленого та неоплаченого товару за наявності згоди Постачальника та належного стану товару (в тому числі його пакування).

Відповідно до наданих позивачем виписок по рахунку, ТОВ «Фармацевтичне підприємство Аптека 216» в період з 01.02.2017 по 26.02.2018 включно здійснило часткові оплати за отриманий товар на загальну суму 150200,00 грн.

Крім того, позивачем надано в матеріали справи 23 завірені копії накладних на повернення постачальнику від покупця товару, перелік яких також наведено в заяві про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якими 01 березня, 20 квітня 2017 року та 16 березня 2018 року, відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 15198,74 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, з’ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до змісту позовних вимог, викладених в заяві про зменшення розміру позовних вимог (поданої до суду 06.04.2018 та прийнятої судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 08.05.2018), позивач вказує, що з урахуванням повернення товару на суму 15198,74 грн. та часткових оплат на суму 150200 грн., розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 41229,04 грн., яка заявлена до стягнення. Як зазначалося вище, вказана сума боргу визначена позивачем, виходячи з того, що позивач, як вказано ним, здійснив поставку на загальну суму 206627,78 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору поставки сторони визначили, що при заборгованості за товар по декількох накладних отримані кошти будуть зараховуватися як погашення заборгованості за раніше отриманий товар, незалежно від призначення оплати, вказаному у платіжному дорученні.

За таких обставин, враховуючи підтверджену матеріалами справи поставку товару в загальному розмірі 131042,15 грн., здійснену за видатковими накладними в період з 05.01.2017 по 11.01.2018 включно, часткове повернення товару та часткові оплати, за рахунок яких в тому числі погашено наявне на початок періоду сальдо, що є правом позивача, відповідає домовленості сторін та не порушує прав відповідача, суд приходить до висновку, що обґрунтованою та підтвердженою є наявність заборгованості відповідача в розмірі 18419,62 грн., виходячи з наступного розрахунку: 183818,36 грн. (131042,15 грн. сума поставки + 52776,21 грн. сальдо) – 150200 грн. (часткова плата) – 15198,74 грн. (повернення товару) = 18419,62 грн.

Слід зазначити, що вказана сума заборгованості, враховуючи черговість зарахування часткових оплат згідно хронологічного порядку здійснених поставок, складається з сум заборгованості за наступними видатковими накладними: № ДУЦ 488140 від 21.12.2017 (залишок заборгованості 153,75 грн.), № ДУЦ 488141 від 21.12.2017 (297,60 грн.), ДУЦ 493866 від 26.12.2017 (2895,42 грн.), № ДУЦ 498872 від 28.12.2017 (2121,81 грн.), № ДУЦ 498875 від 28.12.2017 (74,40 грн.), № ДУЦ 3419 від 03.01.2017 (4989,62 грн.), № ДУЦ 5021 від 04.01.2018 (2617,54), № ДУЦ 9662 від 10.01.2018 (4914,24 грн.), № ДУЦ 12762 від 11.01.2018 (355,24 грн.).

В частині позовних вимог про стягнення суми 22809,42 грн. заборгованості за товар, поставлений з 16.01.2018 по 20.02.2018 включно, яка не підтверджена позивачем в межах даної справи, судом відмовляється.

Відповідач позовні вимоги в частині суми 18419,62 грн. основного боргу не спростував, доказів виконання зобов’язання з опати товару, отриманого за вищевказаними видатковими накладними, суду не надав.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 17760,85 грн. пені, суму 20565,41 грн. – 30% річних, які нараховано за загальний період з 06.03.2017 по 14.03.2018 включно та суми 5401,00 грн. інфляційних втрат за період січень 2017 – січень 2018 включно.

Із змісту розрахунку, викладеного в заяві про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що пеню та відсотки річних розраховано за кожною видатковою накладною, починаючи з наступної дати після закінчення встановленого договором строку оплати кожної партії товару – 60 календарних днів з моменту отримання.

В розділі 5 договору поставки визначено порядок відповідальності сторін. Так, пунктом 5.3. договору встановлено, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 5.4. договору, якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому нарахування пені починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені, відсотків річних та втрат від інфляції необхідно здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, встановити розмір боргу, день, коли зобов’язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування (період нарахування).

Наданий позивачем розрахунок в частині розміру заявлених до стягнення пені, 30 % річних та втрат від інфляції свідчить про те, що при його здійсненні позивачем лише частково (на незначну суму) враховано повернення товару та взагалі не враховано здійснені оплати на суму 150200 грн., про які позивач вказав в заявах по суті справи та надав відповідні докази. При цьому слід зауважити, що в ухвалі від 11.04.2018 про відкриття провадження у даній справі суд пропонував позивачу надати обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум пені, відсотків річних та втрат від інфляції із зазначенням усіх дат та розмірів часткових оплат та повернень товару і порядку їх зарахування, проте, позивач такого розрахунку суду не надав.

Як встановлено судом вище, на момент звернення до суду заборгованість за видатковими накладними, які є предметом дослідження в межах даної справи, а саме: за період з 05.01.2017 по 14.12.2018 включно, є повністю оплаченою за рахунок часткових оплат та повернення товару. При цьому, враховуючи розмір часткових оплат, у співвідношенні до сум поставок та дати їх здійснення, грошові кошти перераховувалися відповідачем на рахунок позивача, в тому числі, як передплата, прострочки оплати за вказаними накладними судом не встановлено, позивачем протилежного не доведено.

Доведеним є факт порушення грошового зобов’язання тільки за наступними видатковими накладними: № ДУЦ 488140 від 21.12.2017 (залишок заборгованості 153,75 грн.), № ДУЦ 488141 від 21.12.2017 (297,60 грн.), № ДУЦ 493866 від 26.12.2017 (2895,42 грн.), № ДУЦ 498872 від 28.12.2017 (2121,81 грн.), № ДУЦ 498875 від 28.12.2017 (74,40 грн.), № ДУЦ 3419 від 03.01.2017 (4989,62 грн.), № ДУЦ 5021 від 04.01.2018 (2617,54), № ДУЦ 9662 від 10.01.2018 (4914,24 грн.), № ДУЦ 12762 від 11.01.2018 (355,24 грн.). Враховуючи визначений договором порядок розрахунків (60 к/д з моменту отримання товару), кінцевий строк оплати за вказаними накладними згідно хронології поставок настав: 19.02.2018, 24.02.2018, 26.02.2018, 04.03.2018, 05.03.2018, 11.03.2018 та 12.03.2018.

При цьому, суд бере до уваги, що на момент звернення позивача із даним позовом (26.03.2018), строк виконання зобов’язання за цими накладними настав, і на час розгляду справи по суті заборгованість покупця перед постачальником триває більше ніж 2 місяці, тому є достатні підстави для нарахування пені з першого дня прострочення за кожною з вказаних накладних.

З урахуванням вищевикладених конкретних обставин справи суд, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання грошового зобов'язання (по 14.03.2018 включно) та зазначеного позивачем максимального розміру пені та 30 % річних, нарахованих по кожній з накладних, визначив, що до стягнення за прострочення оплати за вказаними видатковими накладними підлягає пеня в розмірі 161,33 грн. та 30 % річних в розмірі 151,15 грн.

В частині стягнення втрат від інфляції суд зазначає наступне. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на визначений індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Позивачем в цій частині вимог здійснено нарахування за загальний період з січня 2017 по січень 2018 року. Оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання за вказаними накладними виникло, починаючи з 19 лютого 2018, нарахування втрат від інфляції можливо, починаючи з наступного місця – березня 2018, який не входить до заявленого позивачем періоду, тому підстави для стягнення втрат від інфляції за прострочення грошового зобов’язання за вищевказаними конкретними видатковими накладними відсутні.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені, відсотків річних та втрат від інфляції судом відмовляється за їх необґрунтованістю та недоведеністю із вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 388,51 грн. витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтичне підприємство Аптека 216” (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 230, код ЄДРПОУ 24910965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Долфі-Україна” (49130, м. Дніпро, вул.Березинська, 24-А, код ЄДРПОУ 37068787) суму 18419 (вісімнадцять тисяч чотириста дев’ятнадцять) грн. 62 коп. основного боргу, суму 151 (сто п’ятдесят одна) грн. 15 коп. – 30% річних, суму 161 (сто шістдесят одна) грн. 33 коп. пені, суму 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 51 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Повне рішення складено та підписано 02.07.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.

Суддя О.С. Боєва