Рішення № 74979451, 26.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року Чернігів Справа № 825/2171/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов’язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 01.01.2013 по 30.09.2015 та в грудні 2015 року пенсії в зменшеному розмірі;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за період з 01.01.2013 по 30.09.2015 з 90% грошового забезпечення позивача без обмеження максимальним розміром, згідно довідки Державного космічного агентства України з розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії 14885,50 грн.;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за грудень 2015 року з 90% грошового забезпечення позивача без обмеження максимальним розміром, згідно довідки Державного космічного агентства України від 28.10.2016 № 83/16-2, з розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії 19771,31 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно, в період з 01.01.2013 по 30.09.2015 та у грудні 2015 року, пенсія виплачена в меншому розмірі, що суперечить постанові Деснянського районного суду міста Чернігова від 25.10.2017, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, якою зобов’язано відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсію з 01.01.2012 по 30.11.2016 включно, виходячи з 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки суб’єкт владних повноважень не може бути зобов’язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, адже примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Зазначає, що перерахунок пенсії позивачу в період з 01.01.2013 по 30.09.2015 та за грудень 2015 року було здійснено в розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного в довідках ДКА України, а виплату різниці пенсії здійснено без обмеження максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами, установленими законом для осіб, які втратили працездатність.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 25.10.2017 у справі № 750/7021/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, визнано протиправними дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 в період з 01.01.2012 по 30.11.2016 включно 10 прожитковими мінімумами, установленими законом для осіб, які втратили працездатність; зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2012 по 30.11.2016 включно виходячи з 90% його грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром - 10 прожитковими мінімумами, установленими законом для осіб, які втратили працездатність (а.с. 19-22).

04.04.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повідомити чому пенсія в період з 01.01.2013 по 30.09.2015 та в грудні 2015 року виплачена йому в меншому розмірі; здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2013 по 30.09.2015 в розмірі 13396,95 грн., а за грудень 2015 року в розмірі 17794,18 грн. (а.с. 12-13).

Листом від 03.05.2018 № 2800/03/Г-12 відповідач повідомив позивача про те, що рішення суду виконано в повному обсязі, ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України було проведено перерахунок пенсії, а розмір пенсії позивача: з 01.01.2013 становить 10059,30 грн., з 01.10.2015 становить 14580,64 грн. (а.с. 14-15).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У відповідності до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, третьою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом у зв’язку з неповним виконанням, на його думку, відповідачем судового рішення по справі № 750/7021/17, внаслідок чого він отримав пенсію в меншому розмірі.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

В силу статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Однак право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

З копії розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № ФЧ 54394 за Дорученням № Д ФЧ54394/26 слідує, що позивачу проведено перерахунок пенсії та обчислено суму доплати пенсії між фактично виплаченою та належною до виплати за рішенням суду (а.с. 11).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абзаці першому підпункту 3.2 пункту 3, абзаці 2 пункту 4 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Положеннями частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина шоста статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов, оскільки суб’єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення.

Таким чином, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи невиконання) постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 25.10.2017 у справі № 750/7021/17, то відповідно ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (3-й АДРЕСА_1, 14020, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання дій протиправними та зобов’язати вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Суддя В.О. Непочатих