
Справа № 466/9004/15-к Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 11-кп/783/1175/17 Доповідач: Партика І. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2018 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_1,
суддів: Гончарук Л.Я., Белени А.В.,
при секретарі Проворній Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 03.11.2017р. про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_2, 24.08.1987р. народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,
за участю: прокурора Максимчука А.М.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 04.11.2015р. ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено процесуальні обов’язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
Інспектор органу пробації звернувся до суду із клопотанням про скасування ОСОБА_2 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його у місця позбавлення волі для відбування призначеного вироком суду покарання, покликаючись на те, що він за час перебування на обліку систематично порушував обов’язки, покладені на нього судом, та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а відтак не бажає стати на шлях виправлення.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03.11.2017р. клопотання задоволено та скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, встановлене ОСОБА_2 вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 04.11.2015р. із направленням засудженого для відбування покарання, призначеного вказаним вироком у виді 4 років позбавлення волі.
Не погоджуючись із даною ухвалою засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання про скасування його звільнення від відбування покарання з випробуванням. Не згоден із висновком суду, та зазначає, що причини його неявки для реєстрації є поважними, оскільки він здійснював догляд за своєю новонародженою дитиною через хворобу. Окрім цього, у зв’язку із необхідністю забезпечити дитині лікування змушений був неофіційно працювати у червні-вересні 2017р. на будівництві у м. Стебник Львівської області. Вважає, що матеріалами справи не доведено, що він не бажає стати на шлях виправлення та грубо порушує умови іспитового строку. Зазначає, що з’являвся на реєстрацію, як до направлення клопотання до суду, так і після цього, нових злочинів не вчиняв, до адміністративної відповідальності не притягувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу засудженого та просили таку задоволити, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу як безпідставну та зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, вивчивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим. На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала суду відповідає даній нормі закону.
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 04.11.2015р. ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Даним вироком ОСОБА_2 відповідно до ст. 76 КК України було зобов’язано: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
Як вбачається з матеріалів особової справи, після постановлення засудженого ОСОБА_2 на облік кримінально-виконавчої інспекції, останнього 02.02.2016р. було ознайомлено з умовами відбування покарання, обов’язками, покладеними на нього судом у порядку ст. 76 КК України та роз’яснено наслідки ухилення від виконання покладених на нього обов’язків (а.с. 14). Одночасно, відповідно до постанови інспектора КВІ від 02.02.2016р., ОСОБА_2 було встановлено дні явки на реєстрацію до КВІ, з якою засуджений ознайомився у той самий день (а.с. 16).
Орган виконання покарань вперше звернувся до суду з поданням про скасування засудженому ОСОБА_2 звільнення від відбування покарання з випробуванням з тих підстав, що засуджений не з’явився на реєстрацію 15.02.2016р., 21.03.2016р., 06.06.2016р. та 04.07.2016р.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07.09.2016р. у задоволенні подання КВІ відмовлено з підстав передчасного висновку інспекції про небажання засудженого ОСОБА_2 стати на шлях виправлення.
Однак, після цього, засуджений ОСОБА_2 знову не з’явився на реєстрацію 03.01.2017р., про що йому 16.01.2017р. було винесено письмове попередження (а. 82 особової справи).
Незважаючи на це, засуджений ОСОБА_2 у подальшому ще шість разів підряд не з’являвся на реєстрацію, а саме: 06.06.2017р., 19.06.2017р., 03.07.2017р., 17.07.2017р., 07.08.2017р.
Окрім цього, протягом строку відбування покарання засуджений ОСОБА_2 чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУАП, а саме: 30.09.2016р., 26.10.2016р., 21.01.2017р. та 23.04.2017р.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов’язки, встановлені цим Кодексом, Законом України"Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч.2 ст.78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення у місця позбавлення волі засудженого ОСОБА_2 для відбуття призначеного покарання згідно вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 04.11.2015р., з огляду на те, що засуджений ОСОБА_2,маючи реальні можливості виконувати покладені на нього вироком суду обов’язки, незважаючи на попередження про можливість звернення до суду із поданням про скасування звільнення від відбування покарання, продовжував ухилятись від виконання покладених на нього судом обов’язків, а також неодноразово вчинив адміністративні правопорушення. На переконання колегії суддів така поведінка засудженого ОСОБА_2 протягом строку відбування покарання свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 з поважних причин не з’являвся на реєстрацію не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного провадження, такі не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому подану апеляційну скаргу колегія суддів визнає необґрунтованою.
Ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 03.11.2017р. про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо засудженого ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 03.11.2017р. про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо засудженого ОСОБА_2 – без змін.
СУДДІ
ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5
Судове рішення № 74913293, Апеляційний суд Львівської області було прийнято 19.06.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 466/9004/15-к. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: