Рішення № 74771691, 12.06.2018, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/311/17

Номер провадження 2/540/71/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Косик С.М.,

за участю секретаря Ткач Н.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Байрака С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання до вчинення дій,-

відповідно до ч.1 ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 12.06.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

в квітні 2017 року позивач звернувся до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Машівської селищної ради від 16.03.2017 № 30 його знято з квартирного обліку та виключено із списків на першочергове одержання жилих приміщень за №2. Рішення обґрунтоване тим, що ним начебто погіршено житлові умови та подані недостовірні дані під час постановлення його на квартирний облік. Згідно п.2 цього рішення голова наглядової ради у сфері розподілу соціального житла при виконкомі Машівської селищної ради має внести зміни до списку осіб, які перебувають на загальній черзі на одержання жилих приміщень.

Позивач не погоджується зі вказаним рішенням виконавчого комітету Машівської селищної ради, вважає його таким, що порушує його права та законні інтереси, оскільки відповідач під час розгляду питання про зняття його з обліку не взяв до уваги поданого ним листа, не врахував часу його перебування на обліку, матеріалів щодо взяття його на облік, не обґрунтував в рішенні чим підтверджується, що він на час взяття на облік для першочергового отримання житла як учасника інтернаціонального обов'язку в Афганістані не повідомив про житловий будинок в с.Красногірка, в чому проявилося погіршення житлових умов.

У зв'язку з наведеним позивач просить визнати протиправним та скасувати рішенням виконавчого комітету Машівської селищної ради від 16.03.2017 № 30 «Про зняття з квартирного обліку гр.ОСОБА_1»; зобов'язати відповідача поновити його на квартирному обліку для першочергового отримання житла як учасника інтернаціонального обов'язку в Афганістані за №2.

Відповідач в запереченні від 26.04.2017 (а.с.22) просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач свідомо приховав факт наявності житла у власності, ввівши в оману виконавчий комітет Машівської селищної ради, про що свідчать на думку представника відповідача заява ОСОБА_1 від 09.04.2003 року, в якій він посилається на відсутність власного житла та довідка ПП Полтавського бюро технічної інвентаризації за №2567 від 14.04.2003 року про те, що за ним не зареєстровано домоволодінь.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Позивач пояснив, що в 2003 році він написав заяву до селищної ради з проханням поставити його на квартирну чергу, оскільки на той час, з 2000 року жив в Машівці, де власного житла не мав і не має досі. Він 14 років перебував на обліку як учасник бойових дій в Афганістані та порушень зі свого боку не бачить.

Представник позивача уважала що рішення виконавчим комітетом Машівської селищної ради прийнято незаконно, оскільки відомостей щодо подання ОСОБА_4 при постановці на облік недостовірних даних немає, він перебував на обліку більше 14 років як учасник інтернаціонального обов'язку в Афганістані, має статус ветерана війни, хворіє та потребує поліпшення житлових умов, самостійно придбати житло не має можливості. Також пояснила, що позивач писав заяву про взяття його на квартирну чергу, в якій зазначав про відсутність житла саме в Машівці, але указаної заяви в справі немає.

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, окільки позивач при поданні заяви для першочергового отримання житла не повідомив про наявність житла в с.Красногірка, а цей факт міг вплинути на вирішення зазначеного питання. Також після продажу будинку не повідомив про погіршення житлових умов.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Установлено, що позивач являється учасником інтернаціонального обов'язку в Афганістані та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що стверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 (а.с.13).

Як убачається з копії рішення виконавчого комітету Машівської селищної ради від 16.04.2003 року №64 та архівної довідки від 22.03.2017 №01-35/34, указаним рішенням ОСОБА_1 і його сім'ю взято на квартирний облік для першочергового отримання житла, як учасника інтернаціонального обов'язку в Афганістані (а.с.7,8).

Перебування позивача протягом 2003-2017 років стверджується особовою справою на його ім'я, наявної у Машівській селищній раді, яка містить: довідки за місцем проживання і роботи позивача та членів його сім'ї станом на 2003 рік та поновлені, клопотання В/Ч А0312 про постановку позивача на облік як учасника інтернаціонального обов'язку в Афганістані, довідку ПП Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 14.04.2003р. про відсутність житла в смт Машівка у власності позивача, виписку з домової книги станом на 10.04.2003р., за якої позивач проживає в АДРЕСА_1 в будинку ОСОБА_5, копію договору найму житла від 27.11.2006 р.(а.с.107-134).

Згідно договору купівлі-продажу від 10.12.2004 року ОСОБА_1 продав належний йому житловий будинок в АДРЕСА_2 (а.с.10,11).

Рішенням виконавчого комітету Машівської селищної ради від 16.03.2017 № 30 «Про зняття з квартирного обліку гр.ОСОБА_1» позивача знято з квартирного обліку та виключено із списків на першочергове одержання жилих приміщень за №2.

Указане рішення містить дві підстави для зняття ОСОБА_1 з обліку: погіршення ним житлових умов та подання недостовірних даних під час поставлення на квартирний облік (а.с.6).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло, але це право, як і кожне інше, має цінність, якщо може бути реалізовано, саме тому державу зобов'язано забезпечити захист суб'єктивних прав та законних інтересів громадян.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Закону від 22.10.1993, № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Відповідно до ст.ст.4,5 вказаного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 14 ч.1 ст.12 вказаного Закону передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЖК України у редакції на час винесення оскаржуваного рішення, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ст.10 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Повноваження виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті визначені у ст. 15 ЖК України.

Відповідно до ст. 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

За ст. 34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1)забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3)які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 35 ЖК України громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов. Не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов працездатні особи, які не займаються суспільно корисною працею.

Відповідно до ст. 36 ЖК України облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і ОСОБА_5 Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Згідно зі ст. 38 ЖК України Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Статтею 45 ЖК України передбачено, що у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов, зокрема, особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту СРСР, партизанам громадянської і Великої Вітчизняної воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту СРСР.

Відповідно до ч.3 ст. 43 ЖК України черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків) та за ст. 47 ЖК України норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Відповідно до ст. 60 ЖК України правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Згідно п.п.1,2 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській СРСР, затверджених Радою Міністрів Української СРСР і Української республіканською радою Професійних Спілок від 11 грудня 1984 р. N 470 у редакції на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Правил), ці правила регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання. Жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Згідно п.5 Правил потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (частину будинків), квартиру у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (частинах будинків), квартирах, забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.

Згідно п.8 Правил квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської,районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

П. 13, 14, 15, 18 правил передбачають умови взяття на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в т.ч. і на учасників бойових дій.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що в 2003 році вона працювала секретарем Машівської селищної ради, на квартирну чергу ОСОБА_1 ставав як учасник бойових дій в Афганістані та повинен був писати заяву та надати документи, вказане питання вирішувалося на виконкомі,

Свідок ОСОБА_7 повідомив що в 2003 році він обіймав посаду голови Машівської селищної ради та за час його роботи ОСОБА_1 був зарахований до черги як учасник бойових дій в Афганістані на підставі поданої ним заяви та документів, йому пропонувалася однокімнатна квартира, але він відмовився. На квартирну чергу зараховувалися особи, які потребували житла в селищі Машівка.

Відповідно до ст.40 ЖК України та п.26, 28 Правил громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті та цим пунктом. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік. Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про зняття з обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з указанням підстав зняття з обліку (виключення із списку).

В контексті застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЄСПЛ здійснив тлумачення поняття «майно» та визначив, що до майна відносять як рухому, так і нерухому приватну власність. Термін «власність» може означати або «існуючу власність» або претензії щодо яких заявник може довести, що він принаймні має «законні підстави» отримати можливість використати право власності. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні від 01.06.2006 року у справі «Федоренко проти України», де, зокрема, у пункті 24 зазначено, що суд вважає, що, зважаючи на специфічні обставини справи, заявник має вважатися таким, що має законні сподівання щодо прибутку відповідно до положення угоди про доларовий еквівалент, що може вважатися правом власності відповідно до положень статті 1 Першого протоколу, наданого йому за договором з Управлінням.

Аналізуючи зібрані у справі докази, оскільки позивач як учасник інтернаціонального обов'язку в Афганістані має право на першочергове отримання житла та за документами, наявними в обліковій справі на його ім'я з 2003 року позивач проживає разом з своєю сім'єю за однією і тією самою адресою у будинку, який не належить ні йому ні членам його сім'ї на праві власності, використовує житло для проживання на підставі договору оренди з особою, якій належить право розпоряджатися цим житлом та за довідкою, виданої ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» не мав власного житла саме в смт Машівка, а отже підставно був взятий на квартирний облік, суд приходить до висновку про неправомірність рішення виконавчого комітету Машівської селищної ради про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та скасування указаного рішення, зобов'язання поновлення позивача на квартирному обліку

Доводи представника відповідача щодо погіршення ОСОБА_1 житлових умов шляхом продажу належного йому житлового будинку в с.Карсногірка Машівського району суд уважає неспроможними, оскільки ця обставина позивачем при постановці на квартирну чергу не приховувалась та до уваги приймалася відсутність житла саме в смт Машівка, до того ж за висновком експерта за №2700 від 05.12.2017 року (а.с.60-78) заява ОСОБА_1 від 09.04.2003 року, яка адресована виконкому Машівської селищної ради та в якій він посилається на відсутність власного житла, підписана не ОСОБА_1 а іншою особою.

. У відповідності зі ст.141 ЦПК оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1280,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.

Рішення виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області від 16 березня 2017 року за № 30 «Про зняття з квартирного обліку гр.ОСОБА_1» - визнати протиправним та скасувати.

Зобов'язати Машівську селищну раду Полтавської області поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку для першочергового отримання житла на території селища Машівка за №2 як учасника інтернаціонального обов'язку в Афганістані.

Стягнути з Машівської селищної ради Полтавської області на користь держави судовий збір в сумі 1280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, уродженець м. Свердловськ Луганської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серія НОМЕР_3, виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 13.07.2012 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач - Машівська селищна рада Полтавської області, місцезнаходження: 39400, смт Машівка, вул. Незалежності,93 Полтавська область, код 21047618.

Суддя С.М.Косик

Повний текст Рішення складено 15.06.2018.