Рішення № 74770076, 14.06.2018, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/158/18

Провадження №2/377/122/18

14 червня 2018 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участю секретаря судових засідань Ахутіної А.А., відповідача ОСОБА_3, її представника адвоката ОСОБА_2, представник позивача не з,явився, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі позовну заяву за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 - про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

У С Т А Н О В И В :

21 березня 2018 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_3, як спадкоємця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 03.06.2010 року у розмірі 11679,11 гривень. В обґрунтування позову позивач послався на те, що на умовах вказаного договору 03.06.2010 року надав відповідачу кредит в розмірі 17000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підписав заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та Банком договір. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Банк нараховує проценти за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою. Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг Позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні Позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш як на 30 днів Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає сплаті в зазначені банком терміни з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Його спадкоємцем, згідно з відповіддю Славутицької міської державної нотаріальної контори, є його дружина - ОСОБА_3 Станом на дату смерті заборгованість gозичальника перед Банком за кредитним договором б/н від 03.06.2010 року становить 11679,11 гривень, яка складається з наступного: 9496,48 гривень - тіло кредиту; 2132,63 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 50,00 - заборгованість за пенею. 17 вересня 2017 року на адресу дружини померлого направлено лист-претензію щодо сплати заборгованості за кредитним договором б/н від 03.06.2010 року, що був укладений ОСОБА_4, в сумі 11679 гривень 11 копійок.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що за вищевказаним кредитним договором вона не була а ні позичальником, а ні поручителем. Після смерті її чоловіка вона одразу про це поставила довідома позивача через представників банку у м. Славутичі Київської області, пред'явивши оригінал свідоцтва про смерть чоловіка, з якого представники банку зняли копію. Підтвердженням даних обставин є додані банком до позову письмові докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4, копія претензії кредитора в особі ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 15.05.2016 року, направлена до Славутицької міської нотаріальної контори Київської області. Дані докази вважає підтвердженням того, що у травні 2016 року банку стало відомо про смерть боржника, тобто момент відкриття спадщини. 17.08. 2017 року Славутицькою міською нотаріальною конторою Київської області було направлено на адресу ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» за 534/02/14 листа, згідно якого нотаріус поставив довідома банк про те, що саме вона, ОСОБА_3, є спадкоємцем боржника, після смерті якого 19.07.2016 року була відкрита спадкова справа. Даний документ був отриманий банком 08.09.2017 року. Посилаючись на вищенаведені обставини, що підтверджені письмовими доказами, поданими суду в тому числі банком, та норми матеріального права ( ст. ст. 1220, 1281 ЦК України), ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 03.04.2018 року про відкриття провадження, вважає, що вимоги кредитора пред'явлені поза межами встановленого законом строку, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

На відзив відповідача ОСОБА_3 банком було подано до суду відповідь на відзив, але не надано доказів його надіслання (надання) відповідачу. Згідно даної відповіді банк, посилаючись на тіж самі обставини, докази та норми матеріального права, що зазначені й у позові, просить задовольнити їх вимоги в повному обсязі. В той же час, банком не надано будь - яких заперечень та доказів на спростування доводів відповідача про пред'явлення позивачем позову поза межами визначеного законом строку позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, в поданій позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в суді позовні вимоги банку не визнала в повному обсязі, - підтримала доводи та підстави її позиції, викладені у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_2, у суді дав аналогічні пояснення, вважає, що банком пред'явлено позов з порушенням вимог ст. 1281 ЦК України, оскільки вимоги кредитора заявлені поза межами визначеного законом строку давності, про що свідчать докази отримання банком інформації про смерть позичальника ОСОБА_4 в травні 2016 року, зазначені у претензії кредитора в особі ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 15.05.2016 року; реєстрація 08.09.2017 року листа Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області за 534/02/14 від 17.08.2017 року; поштове повідомлення про відправлення позову до суду 15.03.2018 року та дата отримання його судом 21.03.2018 року. Також банком не надано доказів укладання з ОСОБА_4, кредитного договору у віповідності до вимог ст. 638 ЦК України та наявності у нього заборгованості на підставі даного договору, вартості майна, одержаного ОСОБА_3 у спадщину. Просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог банку.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованності в сумі 11 679 гривень 11 копійок за Кредитним договором без номеру від 3 червня 2010 року, що був укладений з її чоловіком ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. На підтвердження своїх вимог банком додано до позову розрахунок заборгованності станом на 22.03.2016 року, копію анкети - заяви позичальника, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та правила надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4; копію претензії кредитора в особі ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» за вищевказаним кредитним договором, датована 15.05.2016 року; копію листа Славутицької міської нотаріальної контори Київської області від 17.08.2017 р. на адресу ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» за 534/02/144. Посилаючись на дані докази та норми матеріального права (ст. 207, ст. 259, ст. ст. 526 - 527. 530; 608, ч. 1 ст. 634, ч.2 ст. 639: ст. ст. 1218-1221, 1223, 1268, 1270, 1281-1282 ЦК України) банк, вважаючи ОСОБА_3 особою, яка повинна нести відповідальність за боргами спадкодавця, як така, що прийняла спадщину ОСОБА_4, просить стягнути з неї заборгованність за вищевказаним кредитним договором, понесені судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, представника відповідача суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Як зазначено у даній процесуальній нормі учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог пар. 1 глави 5 ЦПК України докази що подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Позивачем не надано суду таких доказів на підтвердження заявлених позовних вимог - укладання з ОСОБА_4, кредитного договор та наявності у нього заборгованості на підставі даного договору. Частиною першою ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. При підписанні ОСОБА_4 ОЗ.06.2010 року Анкети - заяви, на яку посилається позивач як на основний доказ укладання між ними кредитного договору, ОСОБА_4 тільки засвідчив свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Але при підписанні даної Анкети - заяви він не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які банк подав до суду в якості доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог, про що свідчить відсутність на них підпису позичальника. Відсутні докази надання ОСОБА_4 і пам'ятки клієнта. Дані обставини свідчать про відсутність доказів, які б можна було визнати, належними, допустимими, достовірними і достатніми, та вказували б на істотні умови укладеного між сторонами договору (розмір отриманих коштів за кредитним договором, розмір процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафних санкцій), на підставі яких банк обґрунтовує розмір заявлених ним позовних вимог. Не надано банком і доказів отримання ОСОБА_4 картки банку «Універсальна», перерахування грошових коштів на його кореспондентський рахунок або їх отримання готівкою за даним кредитним договором, розмір наданого кредиту, строку дії кредитного договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов,язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов,язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Вищенаведені обставини та докази, додані банком до позову, свідчать, що в анкеті-заяві від 3 червня 2010 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг. Таким чином позивачем не доведено укладення з ОСОБА_4 03.06.2010 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ст. 77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

За підписаною ОСОБА_4 заявою - анкетою від 22.03.2010 року він виявив лише бажання оформити на своє імя кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» та погодився, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Форма анкети-заяви містить застереження: про згоду Клієнта з тим, що ця анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку тт.ргіуаїЬапк.иа. Клієнт зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

В обґрунтування своїх вимог у позовній заяві позивач послався на те, що між ними було укладено договір про надання банківських послуг від 03.06.2010 р., який складають підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайт, що підтверджується підписом у заяві. На підтвердження цих обставин позивач додав до позовної заяви копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану від імені клієнта та від імені банку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010р. № СП-2010-256. Проте ні витяг з Тарифів, ні витяг з Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які надані суду, ОСОБА_4 не підписані, а доказів отримання останнім Пам'ятки клієнта суду не надано.

Крім того, суду треба врахувати, що самі вимоги банком заявлені поза межами строку, визначеного законом для їх пред'явлення до спадкоємців. Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Навіть в тому разі, якщо виходити з того, що кредитор спадкодавця в особі банку начебто не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він мав право відповідно до ч. З ст.1281 ЦК України пред'явити свої вимоги до спадкоємців протягом одного року від настання строку вимоги. Як вбачається з ухвали Славутицького міського суду Київської області від 0З жовтня 2018 року про відкриття провадження у справі позов банку до ОСОБА_3 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором був направлений банком на адресу суду лише 15 березня 2018 року та отриманий судом 21 березня 2018 року, тобто поза межами шестимісячного строку навіть з моменту, коли банку стало відомо про відкриття спадщини, та одного року від настання строку вимоги, що свідчить про пред'явлення вимог кредитора поза межами встановленого законом строку. Стаття 1281 ЦК України встановлює строки пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців. Ці строки є обмежувальними, тобто присіяними, преклюзивними. їх пропуск припиняє відповідні права кредиторів. Ці строки не призупиняються, не перериваються і не поновлюються. Тому кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою та третьою ст.1281 ЦК України, позбавляється права вимоги.

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регулюються ст.ст.13, 55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року), ст.ст. 608, 1216, 1218, 1219, 1268, 1281, 1282 ЦК України і виникають з кредитних правовідносин та обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, суд розглядає справи на засадах змагальності. Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного цивільно-правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004. Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції") .

Відповідно до ст.ст.76,81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями Конституції України (ст.55), Цивільного кодексу України (зокрема, ч.1 ст.16), Цивільного процесуального кодексу України (ст.4, 12, 13), Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч.1.ст.7) передбачено, що суд захищає права та інтереси юридичних осіб, у спосіб, визначений законами України. Враховуючи зазначене, юридична особа має право на позов виключно, у випадку порушення, невизнання або оспорювання її прав та інтересів іншою особою.

У аналізі практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014 Верховний Суд України вказав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст.ст. 1216,1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Обов'язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст. 1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов'язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов'язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст.ст.1281,1282 ЦК України.

У зв'язку зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281,1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Відповідно доч.2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15 та в силу ч. 1ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, виходячи з положень статті 1281 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до спадкоємця повинно бути пред'явлено в судовому порядку протягом одного року від настання строку вимоги або ж протягом шести місяців від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість. У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що з урахуванням положенняст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.

Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

В позовній заяві як на підставу задоволення позову позивач посилався на те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 21.09.2017 року на її адресу було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було (а.с.22). 15.05.2016 року за вихідним номером SAMDN51000082666532ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надіслано до Славутицької міської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, отже позивачу станом на зазначену дату було відомо про смерть ОСОБА_4 (а.с. 20). Як вбачається з змісту позову та штампу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на копії листа Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області датою реєстрації даного документа позивачем є 8 вересня 2017 року (а.с. 21). Згідно інформації про відправлення на конверті позовну заяву позивачем було направлено до суду 15.03.2018 року (а.с. 68), тобто поза межами шестимячного строку з моменту, коли банку стало відомо про відкриття спадщини, та одного року від настання строку вимоги, що свідчить про пред'явлення вимог кредитора поза межами встановленого законом строку.

Виходячи з наведеного, суд, не находить підстав для задоволення позовних вимог, оскільки банком не було пред»явлено вимогу до відповідача у відповідності з вимогами ст. 1281 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-281 ЦПК України, ст. 13 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997року),ст.ст.509,525,526,608,610,1050,1054,1216,1218,1219,1220,1281,1282 ЦК України,суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця за кредитним договором без номеру від 03.06.2010 року - відмовити.

Копію рішення направити (вручити) сторонам для ознайомлення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення буде виготовлено протягом п,яти днів після оголошення вступної та резолютивної частини.

Суддя Т. О. Малишенко