Постанова № 74729950, 12.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 569/19411/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від "20" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_3, Управління патрульної поліції у м.Житомирі про скасування постанови , -

суддя в 1-й інстанції - Панас О.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.02.2018р. адміністративний позов задоволено частково. Постанову серії БР № 204881 від 09.12.2017р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в сумі 425 грн. скасовано частково, в частині накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн., звільнивши його від адміністративної відповідальності в силу малозначності та обмежитись усним зауваженням. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, згідно постанови серії БР № 204881 від 09.12.2017р., що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, який 09.12.2017р. о 20 годині 15 хвилин керував транспортним засобом на автодорозі Київ-Чоп (227 км.) та перелаштувався з лівої в крайню праву смугу без увімкнення показчику повороту, чим порушив п.9.2б ПДР України, за яке передбачено відповідальність ч.2 ст.122КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки вважав, що вчинене позивачем правопорушення є малозначним, тому звільнив позивача від адміністративної відповідальності, скасував постанову від 09.12.2017р. у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та обмежився щодо позивача усним зауваженням, застосувавши статтю 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема за порушення правил дорожнього руху, передбаченого і ч.2 ст.122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до частин 2, 3, 4 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

На виконання приписів вищевказаних норм прийнято Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2015р. за №1408/27853, далі - Інструкція).

У розділі ІІІ Інструкції зазначається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.2 ст.122 КУпАП виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.

У випадках, передбачених ст.258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 за те, що позивач, керуючи транспортним засобом на автодорозі Київ-Чоп (227км.) під час перестроювання з лівої смуги рухи в праву не увімкнув попереджувальний сигнал (показчик повороту), чим порушив вимоги п.9.2 б) ПДР.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.9.2 Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:

а) перед початком руху і зупинкою;

б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з п.9.4 Правил дорожнього руху подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Пунктом 9 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису.

Матеріали справи містять диск з відеозаписом, що здійснювався нагрудною відеокамерою відповідача, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Так, з вказаного відеозапису вбачається, що зупинку автомобіля позивача здійснено через нібито порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України. Інспектором пояснено позивачу суть правопорушення та перевірено документи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з зазначеного відеозапису, неможливо побачити чи дійсно позивач керуючи транспортним засобом на автодорозі Київ-Чоп (227км.) під час перестроювання з лівої смуги руху в праву не вмикав попереджувальний сигнал (показчик повороту).

Також, колегія суддів зазначає, що відеозаписом зафіксована суперечка сторін в ході якої, позивачем дійсно, саме ще до складання адміністративних матеріалів, не заперечувалося те, що ним було допущено порушення. В процесі ж складання матеріалів, позивач уже зеперечив порушення та зазначив, що ним вмикались показчики повороту. Позивачем до винесення постанови надані письмові пояснення, які, як слідує з видеозапису було долучено до оскарженої постанови.

Зазначені пояснення в матеріалах справи відсутні.

Як слідує з матеріалів справи, під час складання постанови про адміністративне правопорушення, а також під час розгляду справи судом першої інстанції, доводи позивача що ним не вчинялося адміністративне правопорушення відповідачем спростовані не були. Вказане має місце і під час апеляційного перегляду справи, оскільки апелюючи рішення міського суду, відповідачем жодних доказів в підтвердження встановленої інспектором поліції обставини щодо порушення позивачем вимоги п.9.2 б) ПДР судовій колегії не надано.

Згідно зіст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою вказаної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції, достатньої кількість належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.

З огляду на викладене, винесена постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Виходячи із повноважень, встановлених п. 2 частини першої ст. 293 КУпАП, колегія суддів приходить до висновку, що після вирішення судом питання про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності адміністративна справа підлягає новому розгляду уповноваженим органом.

Під час нового розгляду адміністративної справи, визначившись з ознаками адміністративного правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона), встановивши вину особу (осіб) в скоєнні адміністративного правопорушення, вирішення всіх клопотань позивача, відповідачу з урахуванням всіх норм КУпАП слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини третьої ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, враховуючи те, що у справі неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу.

Керуючись ст.ст. 229,241,242,243,272,286,308, 310, 313, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від "20" лютого 2018 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову серії БР №204881 винесену 09.12.2017р. інспектором роти №1 батальйону управління патрульної поліції в м.Житомир ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною другою ст.122 КУпАП направити Управлінню патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції на новий розгляд.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "12" червня 2018 р.