Постанова № 74297316, 29.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/398/18-ц 29.05.2018

Провадження №22-ц/784/773/18

Єдиний унікальний номер судової справа 468/398/18-ц

Провадження № 22-ц/784/773/18

Суддя по першій інстанції - Муругов В.В.

Головуючий суддя апеляційного суду Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Крамаренко Т.В., Серебрякової Т.В.,

при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю за участю заявника - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року, постановлену головуючим суддею Муруговим В.В. у приміщені цього ж суду, за заявою ОСОБА_2 про встановлення факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И Л А :

27 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року у відкритті провадження по даній справі відмовлено, оскільки вбачається спір про право та роз'яснено заявнику право на подачу позову на загальних підставах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з наявності у справі спору про право, який належить розглядати в порядку позовного провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилами ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, a якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Спір про право пов'язаний виключно з порушенням або оспорюванням суб'єктивного права, тобто коли відсутнє порушення права, то не може бути також і спору про право цивільне. Звернення особи за судовим захистом у такому випадку зумовлюється неможливістю здійснити своє право через неможливість його довести відповідному органу (РАГСу, нотаріусу та ін.) або громадянам та на підставі її впевненості в існуванні права. Характерним для справ окремого провадження є положення, коли звернення особи до суду зумовлюється неможливістю здійснити своє право через недоведеність певної юридичної обставини, з існуванням якої закон надає особі відповідні права. Якщо у справі беруть участь заінтересовані особи, які позитивно ставляться до встановлення даного факту у суді, спір про право не може виникнути.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно п. 7 Постанови суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт проживання її та ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу понад п'ять років з травня 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто по день смерті останнього, за адресою : АДРЕСА_1.

Встановлення даного факту їй необхідно для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю документів, котрі підтверджують факт родинних стосунків з померлим.

Зважаючи на викладене, наявність або відсутність правових передумов для визнання за заявницею ОСОБА_2 права на отримання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, як спадкоємця четвертої черги за законом (особи, яка проживала однією сім'єю із спадкодавцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини), в той час коли на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця останнього можуть претендувати інші спадкоємці першої, другої та третьої черги ( про наявність яких вона не зазначає у заяві), а за їх відсутності - Одеська міська рада, а тому вищенаведені обставини підлягають доказуванню саме під час розгляду справи в порядку позовного провадження та можуть бути встановлені на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням принципу змагальності і не можуть бути вирішені у порядку окремого провадження шляхом вирішення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі, роз'яснивши їй право звернутися у суд з позовом в загальному порядку, оскільки вказана заява подана з метою вирішення в подальшому питання про спадкування.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не дають підстав для висновку про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.

Висновок суду першої інстанції проте, що заявник фактично оспорює своє зареєстроване у встановленому порядку місце проживання, хоча є і невірним, однак на правильність висновку суду про відмову у відкритті провадження у справі не впливає.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу заявника та її представника на те, що у справах про спадкування нотаріус, не є заінтересованою особою, а тому до участі у справі не залучається, а залучаються інші спадкоємці, а у випадку їх відсутності, територіальна громада за місцем знаходження нерухомого майна, яке входить до складу спадкового майна.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.В. Крамаренко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.