Рішення № 74164263, 17.05.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/510/18

провадження №2/176/478/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Ханіної М.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати виконавчий напис №415, виданий 27 січня 2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 Дніпропетровського міського нотаріального округу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 19 737,54 грн., таким що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в грудні 2017 року вона поштою отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2017р. Зі змісту даної постанови вбачається, що державним виконавцем Поправка Д.С. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження 06.07.2017 року про стягнення боргу у розмірі 19737,54 грн. на підставі виконавчого напису №415, виданого 27.01.2017р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 При цьому, при здійснені вищезгаданого виконавчого напису, приватний нотаріус ОСОБА_3 прийшла до висновків, що мається безспірна заборгованість у розмірі 16737,54 грн., яка виникла між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі кредитного договору №б/н від 04.06.2014 року і що підтверджується розрахунком заборгованості. Стягнення здійснюється за період з 04 червня 2014 року по 30 листопада 2016 року.

Позивач вважає, що такий висновок приватного нотаріуса не відповідає дійсним обставинам, оскільки вона не укладала 04 червня 2014 року кредитний договір з ПАТ КБ “ПриватБанк”, а відповідно не отримувала кредитні кошти і не брала на себе зобов’язання, щодо повернення кредиту і відсотків. До того ж, нотаріус навіть не перевірив правильність розрахунку заборгованості. За змістом п.п. 3.1-3.4 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та ст.87 Закону України “Про нотаріат” заборгованість або інше відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості. І оскільки відсутня безспірність розміру заборгованості, та відсутність кредитних відносин, то з таких підстав, виконавчий напис підлягає визнанню таким, який не підлягає виконанню. До того ж виконавчий напис вчинений поза межами строку, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат»

Ухвалою судді від 19 березня 2018 року було визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У встановлений вищезазначеною ухвалою строк, а саме 17.04.2018 року від приватного нотаріуса ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, де приватний нотаріус просить відмовити в задоволенні позову так як підстави скасування виконавчого напису нотаріуса на які посилається позивач, якщо б вони навіть і мали місце в дійсності, не є підставою для скасування виконавчого напису. Сама нотаріус вважає, що діяла правомірно, відповідно до норм діючого законодавства також вважає, що вона не може бути відповідачем по цій справі взагалі так як це прямо суперечить диспозитивності та процесуальному статусу відповідача, оскільки нотаріус не є стороною правовідношень, на підставі яких виникли взаємні зобов’язання сторін, а тільки здійснив нотаріальну дію, яка полягала у вчиненні виконавчого напису, тобто дію, за результатами якої були змінені права боржника та кредитора. Також позивач у своїй позовній заяві лише вказує що розмір заборгованості перед банком є спірним, але не обґрунтовує відсутності заборгованості або наявності боргу в меншому розмірі, не вказує сум, які ним були сплачені, не підтверджує факт погашення заборгованості жодними документами, тобто ніяк не спростовує розміру заборгованості, вказаного у виконавчому написі.

Від відповідачів ОСОБА_2 міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та ПАТ КБ «ПриватБанк» у встановлений ухвалою від 19 березня 2018 року строк відзивів на позов до суду не надходило. Копію вищевказаної ухвали, копію позовної зави з додатками вказані відповідачі отримали про що свідчать поштові повідомлення в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку/а.с.8/ відповідно до якої не визначено яку ж саме із запропонованих кредитних карток виявила бажання отримати ОСОБА_1 чи отримала вона кредитні кошти взагалі. Приватний нотаріус ОСОБА_3 також додала до свого відзиву вказану анкету-заяву.

27 січня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості на загальну суму 19737 грн. 54 коп., щодо звернення стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 04 червня 2014 року. Дана заборгованість складається з:

- залишку заборгованості за кредитом у розмірі 4051,81 грн.;

- залишку заборгованості за відсотками у розмірі 10337,31 грн.;

- заборгованості з пені та комісії у розмірі 1551,39 грн.;

- заборгованості по штрафам – 797,03

Всього 16737,54 коп. а з урахуванням витрат пов’язаних з вчиненням виконавчого напису 19737,54 грн. Стягнення здійснюється за період з 04 червня 2014року по 30 листопада 2016 року /а.с.7/.

Постановою державного виконавця Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 06 липня 2017 року відкрито виконавче провадження, з виконання вищевказаного виконавчого напису. /а.с.6/.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія ( пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат». Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (п. 1.2 ст. 1 глави 16 Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс 17.

Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (Закон № 996-XIV).

Так з матеріалів справи вбачається, що для вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було надано пакет документів, серед яких анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Виписки по особовим рахункам, розрахунок заборгованості, заява про вчинення виконавчого напису, вимога про усунення порушень та опис поштових відправлень на підтвердження направлення вимоги позичальнику.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що при вчиненні напису нотаріус не отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними. Розрахунок боргу, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов’язання позивача по тілу кредиту, відсотках, і який був покладений в основу спірного виконавчого напису - є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотриманні стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 35 Закону України «Про іпотеку», ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» та згідно ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1до ОСОБА_2 міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис №415, виданий 27 січня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 19737,54 грн., таким що не підлягає виконанню.

Стягнути з Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (юридична адреса м. Дніпро, вул. Центральна, б.6 офіс 9) на користь ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570 (юридична адреса 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) на користь ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів,через суд першої інстанції, або безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_5