Постанова № 73874170, 10.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/3092/18

Головуючий у 1-й інстанції: Карплюк О.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

10 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №3 управління патрульної поліції у м.Хмельницькому Цісарук Юлії Олегівни, департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Інспектора роти №3 управління патрульної поліції у м.Хмельницькому Цісарук Юлії Олегівни, департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії БР №503634 від 20.01.2018 про адміністративне правопорушення щодо накладення адміністративного стягнення в сумі 170 грн. 00 коп. за порушення ч.6 ст.121 КУпАП та закриття провадження по даному порушенню.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.04.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи, а саме відео з відеореєстратора.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи відсутні клопотання позивача про участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги та жоден з учасників справи в судове засідання не з'явився, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 20.01.2018 керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вулиці Степана Бендери, був зупинений на вимогу працівника поліції (поліцейського екіпажу).

Після перевірки документів та огляду автомобіля інспектором роти №3 управління патрульної поліції у м.Хмельницькому Цісарук Юлією Олегівною була складена постанова від 20.01.2018, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. 00 коп. за те, що він в цей день близько 15 години 10 хвилин керував транспортним засобом марки ВАЗ-21011 в м. Хмельницькому, по вул. С.Бандери, державний номерний знак НОМЕР_2 якого був забруднений, що не дає чітко визначити його символи з відстані 20 м, чим допустив порушення вимог п.2.9.в Правил дорожнього руху України.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.9 (в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Згідно ч.6 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності та ст.295 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Водночас, ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з пп.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На підставі факту вчинення позивачем порушення п.2.9 (в) ПДР України відповідачем надано постану серії БР №503634 від 20.01.2018 та відеозапис з відеореєстратора поліцейського автомобіля, нагрудної камери поліцейського.

Враховуючи відеозапис, колегія суддів встановила, що поліцейськими чітко не визначена відстань 20 метрів, з якої необхідно згідно п.2.9 (в) ПДР України визначати символи номерного знаку, фото- і відеоматеріали представлені в справі передбачають, що фото- і відеофіксація здійснювались проти сонця, що унеможливлює чіткого визначення номеру, про що свідчить й фото в матеріалах справи на якому не видно першої цифри номерного знаку поліцейського автомобіля.

Також, в матеріалах справи наявне фото (а.с.13), здійснене в той самий час під іншим кутом, на якому видно, що державний автомобільний номер автомобіля позивача достатньо проглядається.

Крім того, відповідачем не враховано, що правий край дороги, по якій рухався автомобіль позивача, був мокрий (сліди розмерзання та бруду) та жодних замірів 20-ти метрової відстані працівниками патрульної поліції не здійснювалось.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано жодних доказів, які б чітко вказували на підтвердження того, що позивачем було здійснено рух із забрудненим номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи з відстані 20 метрів, тому враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що постанова серії БР №503634 від 20.01.2018 підлягає скасуванню.

Щодо посилання позивача в позові на те, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки, слід вказати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративний правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.

Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.

Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №536/583/17.

В частині стягнення на користь позивача судових витрат понесених на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1 500 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, на підтвердження вказаних витрат позивачем та його уповноваженим представником надано: копію договору про надання правової допомоги від 06.02.2018; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №564 від 30.09.2011, Акт виконаних робіт, згідно договору від 06.02.2018 про надання правової допомоги, копії виписки з картки ПриватБанку № 4149 4978 1118 0506 та квитанції щодо поповнення картки за номером 4149 4978 1118 0506. Згідно зазначених документів позивачем понесені витрати на правову допомогу в загальній сумі 1500 грн. 00 коп.

Згідно акту виконаних робіт сума 1500грн. складається з 500грн. за підготовку та формування адміністративного позову та 1000грн. виплаченого гонорару, а кількість затраченого часу - 2 год.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи (а.с.28) на надання правової допомоги при складанні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №503634 від 20.01.2018 року адвокатом потрачено 2 години, за що позивач зобов"язуєтся сплатити 500грн.(а.с.26, 28). Про те, за які інші виконані роботи виплачено гонорар в сумі 1000грн. ні в договорі про надання правової допомоги від 06.02.2018 року (а.с.26), ні в акті виконаних робіт від 08.02.2018 року (а.с.28) не зазначено.

Таким чином, з наданих на підтвердження оплати за виконану роботу доказів, судом не встановлено здійснення адвокатом захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги . Тобто, сума в 1000грн. не підтверджена виконаними роботами.

Враховуючи, що акт виконаних робіт, згідно договору від 06.02.2018 року про надання правової допомоги складений 08.02.2018 року, то саме ця дата і є кінцевою в періоді, за який здійснювалась оплата та надавалась правова допомога. Іншого ні договором про надання правової допомоги, ні актом виконаних робіт не передбачено.

Відповідно до ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд врахував складність справи, суму накладеного штрафу - 170грн., обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, підтверджуючі документи та прийшов до висновку про стягнення таких витрат в частині, яка є підтвердженою, а саме - 500грн. з департаменту патрульної поліції Національної поліції України, відповідно до ч.1 ст.139 КАС УКраїни

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Інспектора роти №3 управління патрульної поліції у м.Хмельницькому Цісарук Юлії Олегівни, департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії БР №503634 від 20.01.2018 у справі про адміністративне правопорушення щодо накладення адміністративного стягнення в сумі 170 грн. 00 коп. за порушення ч.6 ст.121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРА ЕРНСТА, будинок 3) на користь ОСОБА_2, судові витрати у розмірі 500 ( п'ятсот) гривень.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.