Ухвала суду № 7330996, 23.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Білак С.В.

Головуючий у 1 інстанції Канурна О.Д.

Донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2009 року справа № 2а-100/09/0514

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

Головуючого Білак С.В. суддів

при секретарі Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г.

Безруковій В.М. розглянувши

апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні

Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2009 року по справі № 2а-100/09/0514 за позовом ОСОБА_5 до

про Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Донецької області

поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними, стягнення недоплачених сум допомоги по догляду за дитиною, стягнення недоплаченої суми допомоги при народженні, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_5 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Донецької області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними, стягнення недоплачених сум допомоги по догляду за дитиною, стягнення недоплаченої суми допомоги при народженні.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2009 року позовні вимоги позивача були задоволені частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Донецької області (р/рахунок 35416025001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_5 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18 грудня 207 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 162,12 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила дитину ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження /а.с.3/.

Згідно довідки відповідача, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проведена за грудень 2007 року становить 110,88 грн. /а.с. 7/.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім»ям з дітьми" (закон № 2811).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 13 цього закону (в редакції яка діяла до 1.01.2008 р.) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообовязкове державне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» (закон № 2240).

Статтею 1 Закону 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 2 Закону 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» УПСЗН з 2 кварталу 2007 р. зобовязані виплачувати спірну допомогу застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Судом першої інстанції вірно застосовано норми рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р., яким визнані неконституційними відповідні положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким встановлено обмеження щодо розміру виплат грошової допомоги у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» в редакції на 01.01.2005р., а саме «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 січня 434 грн., з 1 квітня 463 грн., з 1 жовтня 470 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про задоволення позовних вимог за грудень 2007 року.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст.211, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2009 року по справі № 2а-100/09/0514 за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Донецької області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними, стягнення недоплачених сум допомоги по догляду за дитиною, стягнення недоплаченої суми допомоги при народженні, залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 23 грудня 2009 року, в повному обсязі складена 28 грудня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок