Постанова № 73139971, 28.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 681/1753/17

Головуючий у 1-й інстанції: Горгулько Н.А.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

28 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Гусяк С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2017 року, позивач, ОСОБА_4, звернулась до Полонського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо визнання протиправною бездіяльність Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови позивачу у переведені з пенсії по інвалідності 2-ї групи на пенсію по інвалідності 2-ї групи, як державному службовцю. Також позивач просила зобов'язати Шепетівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області перевести її на пенсію державного службовця по 2-й групі інвалідності з 24.10.2017, яку в розмірі 60% суми заробітної плати згідно довідок № 1710/04 від 30.03.2017 до яких включені всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням виплачених сум.

Полонський районний суд Хмельницької області постановою від 12.12.2017 адміністративний позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні представник відповідача, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 08.06.2015 ОСОБА_4, згідно з протоколом управління Пенсійного фонду України в Полонському районні Хмельницької області №957 від 05.08.2015 призначена пенсія по 2-й групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Наказом № 9-6 від 29.03.2017 її звільнено з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення та перерахунку пенсії управління Пенсійного фонду України в Полонському районні Хмельницької області у зв'язку з реорганізацією управління.

24.10.2017 позивачка письмово звернулась до УПФ України з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Шепетівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області листом №8564/04 від 26.10.2017 відмовило позивачці в призначенні пенсії державного службовця посилаючись на те, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, яким передбачено призначення пенсій за віком особам, які працювали на посадах державних службовців.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 позивач працювала на посаді державного службовця та має вислугу понад 10 років, тому вона має право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно з п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 вказано, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" передбачає, що для осіб, які на день набрання чинності Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч.9 ст.37 Закону України №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч.1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Відповідно до ч.10 ст.37 Закону України №3723-XII якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

Частиною 12 ст.37 Закону України №3723-XII якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

Також, з матеріалів справи встановлено, що загальний трудовий стаж позивачки становить 35 років 7 місяців 26 днів (згідно з протоколом №957 від 05.08.2015 (а.с.8), а трудовий стаж на посадах державної службі, як зазначив суд першої інстанції згідно трудової книжки позивача (а.с.33), становить понад 10 років, оскільки вона працювала на посадах віднесених до посад державних службовців з 12.06.1980 по 29.03.2017, крім того вона є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ №0541360, виданої 08.06.2015.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки, позивачка є інвалідом 2 групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді віднесеній до посад державних службовців, вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи відповідно до Закону України "Про державну службу".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.