Рішення № 73128149, 29.03.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року Справа № 926/3501/17

За позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця" м. Львів

до відповідачів: 1. Кіцманської районної державної адміністрації, м. Кіцмань Чернівецька обл.;

2.фізичної особи-підприємця Димчук Ярослави Маноліївни, с. Оршівці Кіцманський район Черінвецька обл.

3. Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

про визнання недійсним розпорядження, Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки та запису в Поземельній книзі

Cуддя М.І.Ніколаєв

Секретар судового засідання Андрійчук А.Б.

представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

від відповідача 3 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії - "Львівська залізниця" звернулось з позовом до суду, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №760 від 18.09.2007 року щодо продажу фізичній особі-підприємцю Димчук Ярославі Маноліївні земельної ділянки площею 0,1361 га., кадастровий НОМЕР_2, яка розташована за адресою смт. Неполоківці, вул. Магістральна, 27;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.12.2007 року, що укладений на підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №760 від 18.09.2007 року;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виданий Димчук Ярославі Маноліївні серії НОМЕР_1 від 27.12.2007 року, кадастровий НОМЕР_2 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_2.

- скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Ухвалою від 31.10.2017 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 16.11.2017 року, залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Відповідач 1 заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи, що на день прийняття спірного рішення він мав усі необхідні повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яка передана у власність відповідачу 2, у той час як у позивача відсутні належним чином оформлені документи, які посвідчують його право користування спірною частиною земельної ділянки.

У свою чергу, представник відповідача-2 у запереченнях на позов посилається на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту у зв'язку з тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України, а може бути лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Крім того, представник відповідача 2 звернувся з заявою про застосування строку позовної давності, оскільки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця» замовлена в 2013 році та виготовлена в 2014 року, а відтак позивачу вже в 2014 році було відомо про існування у Димчук Я.М. правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Ухвалою суду від 30.11.2017 року у судове засідання викликано посадову особу приватного підприємства «Ріга» для надання пояснень з приводу розробленої технічної документації із землеустрою, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 11.12.2017 року.

Ухвалою суду від 11.12.2017 року залучено Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до участі у справі в якості відповідача 3, повторно зобов'язано посадову особу приватного підприємства «Ріга» надати пояснення на позов та відкладено розгляд справи на 17.01.2018 року.

Відповідач 3 у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини як перешкоди в оформленні права постійного користування земельної ділянки. Крім того, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора, пов'язаної із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Ухвалою суду від 17.01.2018 року суд вирішив справу № 926/3501/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке відкладено на 06.02.2018 року.

Ухвалами суду від 06.02.2018 року та від 27.02.2018 року за клопотаннями представників сторін розгляд справи в підготовчому засіданні відкладався.

13.03.2018 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, яка задоволена ухвалою суду від 13.03.2018 року, відтак слухається справа про:

- визнання незаконним Розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації № 760 від 18.09.2007 року про продаж земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Димачук Ярославі Маноліївні в частині, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0024 га.

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.12.2007 року, укладеного на підставі Розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №760 від 18.09.2007 року в частині продажу земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0024 га.

- скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_3, шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Крім того вищевказаною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.03.2018 року.

Присутній у судовому засіданні 21.03.2018 року представник позивача звернувся з клопотанням про повернення судового збору в сумі 1600,00 грн., у зв'язку з прийняттям заяви про зміну предмету позовних вимог та фактичним зменшенням кількості позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року у зв'язку з неявкою представника відповідача 3 розгляд справи по суті відкладено на 29.03.2018 року.

До початку судового засідання 29.03.2018 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Крім того, позивач повідомив суд про добровільне відшкодування відповідачем 2 судового збору в сумі 4800,00 грн., що сплачений по даній справі.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про день та час судового засідання, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 позовні вимоги (зі зміненим предметом позову) визнав у повному обсязі та звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та участі його довірителя - фізичної особи-підприємця Димчук Ярослави Маноліївни.

Від представника відповідача 3 також надійшло клопотанням про розгляд справи без його участі, в якому останній повідомив суд, що не заперечує проти задоволення 1 та 2 позовних вимог (в зміненій редакції), проте при розгляді 3 позовної вимоги просить врахувати його пояснення, викладені у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області №760 від 18.09.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1361 га. у власність шляхом викупу приватному підприємцю Димчук Ярославі Маноліївні для обслуговування будівлі кафе-бару, яка розташована по вулиці Магістральній, 27, в межах Неполоковецької сільської ради (за межами населеного пункту).

11.12.2007 року між Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області та приватним підприємцем Димчук Ярославою Маноліївною укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до якого продавець на підставі розпорядження районної державної адміністрації №760 від 18.09.2007 року передає у власність, а покупець приймає у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею - 0,1361 га (кадастровий номер - НОМЕР_2), що знаходиться за адресою: смт. Неполоківці, вулиця Магістральна, 27 Кіцманського району Чернівецької області в адмінмежах Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області (за межами населеного пункту).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення 11.12.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Олексюк С.В. та зареєстрований в реєстрі під №5095.

На підставі вищевказаного розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області №760 від 18.09.2007 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2007 року відповідачу - 2 видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1361 га., що розташована по вулиці Магістральній, 27, в межах Неполоковецької сільської ради (за межами населеного пункту), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку постійного користування землею за № 010781500059.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане Виконавчим комітетом Неполоковецької сільської ради 22.11.2007 року та зареєстроване в електронному реєстрі прав на нерухоме майно 21.09.2011 року №21133716, за Димчук Ярославою Маноліївною зареєстровано право власності на будівлю реконструйованого кафе-бару загальною площею 805,60 кв.м., що розташована за адресою Чернівецька область, Кіцманський район, смт. Неполоківці, АДРЕСА_1.

Згідно Інвентаризації земель смуги відчуження Львівської залізниці, що розроблена Львівським державним проектно-кошторисним інститутом залізничного транспорту «Львівтранспроект» в 1996 році, ширина смуги відведення на ділянці перегону в адміністративних межах Кіцманського району Чернівецької області становить 37 м від осі колії.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка відповідача 2 частково входить в ширину смуги відведення залізниці загальною площею 0,0051 га.

Крім того, на вищевказаній земельній ділянці розташована головна колія, яка побудована в 1945 році, є державною власністю і перебуває на балансі позивача та згідно інвентарної картки обліку основних засобів зареєстрована під інвентарним номером 020122071.

З технічної документації із землеустрою 2014 року, що виготовлена ПП «Ріга» на підставі замовлення ДГТО «Львівська залізниця» щодо інвентаризації земельної ділянки, загальною площею 26,5864 га під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком Неполоківці - Лужани від 241 км.+678 м. до 243 км.+ 687 м. та Неполоківці - Чернівецький піщано-гравійний кар'єр концерну «Інмаком» від 0 км. До 1 км. +186 м. (підїзна коля) в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області вбачається, що земельна ділянка приватного підприємця Димчук Ярослави Маноліївної частково площею 0,0051 га. накладається на смугу відведення залізничної колії.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області №304 від 07.10.2014 року надано дозвіл Державному тереторіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» на складання технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту в межах смуги відведення залізниці в адмінмежах Кіцманської міської та Неполоковецької селищної рад (за межами населених пунктів).

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України від 23.02.2012 року "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", ст. 104 Цивільного кодексу України та постанови КМУ від 25.06.2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", внаслідок здійсненої реорганізації шляхом злиття (на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, у тому числі Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця") правонаступником усіх прав та обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до довідки виробничого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 02.03.2016 року №16/16з залізницею сплачується земельний податок на земельну ділянку в межах смуги відведення залізниці на території Неполоковецької селищної ради Кіцманського району чернівецької області на загальну площу 1,5708 га, що підтверджується відповідною довідкою.

Як встановлено судовим слуханням та підтверджується Витягом з державного земельного кадастру від 26.02.2018 року в процесі слухання даної справи Димчук Ярославою Маноліївною проведено поділ земельної ділянки площею 0,1361 га на дві окремі ділянки: площею 0,0024 га (кадастровий номер 7322555700:01:002:0149) та площею 0,1337 га (кадастровий номер 7322555700:01:002:0150) відповідно до технічної документації із землеустрою від 12.02.2018 року.

Таким чином, відповідач 2 виділив спірну частину земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0024 га (кадастровий номер 7322555700:01:002:0149) в окрему земельну ділянку, і саме з урахуванням даної обставини позивач змінив позовні вимоги, фактично зменшивши площу накладення з 0,0051 га до 0,0024 га.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Смуга відведення - це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв'язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (частина 2 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001 року), встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до вимог частини першої статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями (пункт "б" частини четвертої вказаної вище статті Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 27.04.2007 року) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено приписами статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим право, посвідчене державними актами, виникає на підставі відповідного правочину та є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення порушень будь-яких його прав на землю, в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування; наслідком судового рішення у разі задоволення позову має бути захист та відновлення порушеного права позивача.

Виходячи з того, що акт ненормативного характеру, виданий органом місцевого самоврядування при прийняття рішення про продаж земельної ділянки вичерпує свою дію його виконанням, підставою для набуття особою речового права та, відповідно, обставиною, що порушує права позивача, є укладення відповідного договору. Визнання недійсним акта ненормативного характеру, який вичерпав свою дію його виконанням, може бути належним способом захисту порушеного права, у разі оскарження такого акта у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (згідно з правовою позицією Верховного Суду України за постановою від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14).

Наявність чи відсутність у ПАТ «Українська залізниця в особі регіональної філії «Львівська залізниця» документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Враховуючи вищевикладене, розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області №760 від 18.09.2007 року слід визнати незаконним та скасувати, оскільки частина проданої земельної ділянки перебуває у державній власності та належить до земель залізничного транспорту.

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного суду України від 30.09.2015 року по справі №926/11/14, від 16.09.15 року по справі №926/1017/14, від 16.09.215 року по справі №926/1044/13 та від 24.10.2017 року по справі № 909/1192/14.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.12.2007 року укладено на підставі незаконного розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №760 від 18.09.2007 року, за відсутності у останньої законних повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, позовна вимога про визнання недійсним вищевказаного договору в частині продажу земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0024 га, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 216 Цивільному кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 236 Цивільному кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із ч.2 ст.152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А відповідно до ч. 3 даної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженим указом Президента України від 08.04.2011 №445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно із п.7 даного Положення Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Відповідно до п. 4 Положення про Управління (Відділ) Держземагентства в місті, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 № 258, ведення державного земельного кадастру, ведення Поземельних книг та їх зберігання, створення, формування і ведення місцевого фонду документації із землеустрою та державну реєстрацію земельних ділянок і обмежень у їх використанні здійснює Управління (Відділ) Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про держаний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Статтею 24 вказаного закону встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до ст. 9, 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суб'єкти державної реєстрації прав проводять державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляють у їх реєстрації, забезпечують ведення Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Враховуючи наявність запису у Поземельній книзі від 17.09.2016 року №001 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_3, яка розташована по вулиці Магістральній, 27, в межах Неполоковецької сільської ради (за межами населеного пункту), останній слід скасувати шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Щодо заяви представника відповідача 2 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України (дійного станом на день звернення позивача з позовом до суду) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До правовідносин які виникли між сторонами застосовується загальна позовна давність яка визначена ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки. Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення його права (факт накладки земельної ділянки) після отримання матеріалів інвентаризації за актом від 11.12.2014 року, тож позовна заява від 05.10.2017 року подана в межах терміну позовної давності.

Більш того, відповідач 2 змінені позовні вимоги визнав у повному обсязі, про застосування строку позовної давності суду не заявив та добровільно відшкодував позивачу сплачений за розгляд вищевказаних вимог судовий збір в сумі 4800,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.995755085.1 від 23.03.2018 року.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до платіжного доручення від 03.10.2017 року № 910 регіональною філією "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" сплачено 6400,00 грн. судового збору за 4 немайнові позовні вимоги. Однак в процесі розгляду справи ухвалою суду від 13.03.2018 року прийнято заяву про зміну предмету позовних вимог, у зв'язку з чим відбулось фактичне зменшення кількості заявлених позовних вимог на одну вимогу.

Таким чином, з урахуванням поданої заяви судовий збір в сумі 1600,00 грн. слід повернути регіональній філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на підставі пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин та враховуючи, що земля, на якій розташовані державні залізниці, у тому числі смуги відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, відносяться до земель залізничного транспорту і не можуть передаватись у приватну власність справи, позов слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним Розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №760 від 18.09.2007 року про продаж земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Димчук Ярославі Маноліївні в частині, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0024 га.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.12.2007 року, укладений на підставі Розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації №760 від 18.09.2007 року в частині продажу земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0024 га.

4. Скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_3, шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

5. Повернути регіональній філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 40081195) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1600,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення від 03.10.2017 року № 910.

Повне рішення складено та підписано 03.04.2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя М.І. Ніколаєв

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/