Рішення № 73019257, 23.03.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2316/17

2/559/262/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Жуковської О.Ю.,

секретаря судового засідання Остапчук О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути зі ОСОБА_1 (далі - відповідача) на його користь 13461 грн. 88 коп. заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 09.10.2010, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, підтверджується підписом у заяві.

Позивач вважає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі і надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 1054 ст. ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з порушеннями відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 27.09.2017 за ним рахується заборгованість в сумі 13461 грн. 88 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 1113 грн. 35 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1700 грн. 65 коп., заборгованості за пенею - 9530 грн. 65 коп., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (фіксована складова) - 500 грн. та штрафу (процентна складова) - 617 грн. 23 коп.

Справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін, про що повідомлені належним чином усі учасники. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 31). Відповідач надав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що він 09.10.2019 підписав заяву про надання банківських послуг, проте не виявляв бажання отримати кредит чи кредитну картку, у нього відсутні будь-які зобов"язання перед банком, оскільки він кредиту не отримував і кредитної картки не має, лише користувався карткою банку при отриманні стипендії до 2014 року. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.46-47). Клопотань про розгляд справи з викликом учасників - до суду не надходило. За таких умов, суд вирішує позов по суті на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що банком надано фотокопію підписаної анкети-заяви ОСОБА_1 від 09.10.2010 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, заповнено анкетні відомості, відмічено галочками, що у особи освіта середня, проживає з батьками, автомобілем і цінними паперами не володіє, студент. При цьому розділ "виявляю бажання оформити на своє ім"я" - пустий, будь-яких відміток навпроти назв і видіяв карток - немає (а.с. 7). Надані позивачем копії Умов та правил надання банківських послуг, а також правил користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідача, вони ним не підписані. У витязі з Тарифів обслуговування кредитних карток зазначено чотири різні картки із наданням кредитного ліміту і правом на користування кредитними коштами у ПАТ КБ «ПриватБанк» є: «Універсальна», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold». Проте, жодних належних доказів про те, що відповідач отримував будь-яку із перелічених кредитних карток, позивачем надано не було. Тарифи також не підписані відповідачем. Такж суд зауважає, що саме ці Тарифи 09.10.2010 відповідач не міг підписати фізично, оскільки в них міститься примітка про зміну процентної ставки з 01.09.2014, 01.04.2015 (а.с. 8-23).

Судом встановлено, що в позовній заяві позивач не вказує номеру картки та номеру рахунку, з якого були отримані чи іншим чином використані гроші та на який вони мали бути повернені. Відсутнє таке посилання і в доданому до позову розрахунку заборгованості. Зазначено, що відповідач отримав кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, підписавши заяву від 09.10.2010.

Незважаючи на те, що позивач вказує про кредит від 09.10.2010, до позовної заяви надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 09.10.2010, за періоди: з 04.10.2014 до 01.04.2014 та з 08.06.2015 до 27.09.2017, тобто майже через чотири роки (а.с. 5-6).

Суд робить висновок, наданий розрахунок не підтверджує наявність кредиту від 09.10.2010 і картки від цієї ж дати. А в анкеті-заяві ОСОБА_1 від 09.10.2010 немає будь-якої інформації про отримані кошти, картку чи кредитний ліміт, це пустий бланк з анкетними даними.

Таким чином факт укладення договору від 09.10.2010 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не підтверджений.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року № 61-787св18.

Позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору, крім того банком не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом та пені, отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 634 ЦК України, ст. ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з моменту його проголошення.

Суддя: