Ухвала суду № 72928652, 22.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1276/18

Провадження № 1-кс/591/1042/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми Янголь Є.В., за участю секретаря Бузової Т.І., слідчого Приходченка О.В., володільців майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника володільця майна - адвоката ОСОБА_3, розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018200000000048, а саме грошових коштів в сумі 13100 дол. США,

в с т а н о в и в:

Слідчий звернувся до слідчого судді з узгодженим прокурором клопотанням про арешт майна, яке мотивував тим, що ним проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42018200000000048, по якому ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України та 14.03.2018 на підставі ухвали слідчого судді за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, б. 129, кв. 95 було виявлено та вилучено 13100 дол. США. Слідчий вважає, що вказані грошові кошти належать ОСОБА_1, так як вилучені за місцем його проживання, тому можуть бути отримані в результаті вчинення ОСОБА_1 іншого злочину або можуть бути доказом вчинення іншого злочину. Зважаючи на викладене, для запобігання можливості переховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження майна, відповідно до положень ст.ст. 170 – 171 КПК України, просив накласти арешт на зазначені грошові кошти з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених в ньому, пояснив, що вилучені під час обшуку грошові кошти в сумі 13100 дол. США не є предметом інкримінованого ОСОБА_1 злочину та не набуті в результаті його вчинення, однак можуть бути доказом вчинення іншого злочину.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що не вважає себе підозрюваним у кримінальному провадженні так як йому не була вручена підозра особисто прокурором Сумської області, а вилучені грошові кошти належать його тещі ОСОБА_2, яка є також власником квартири, в якій були вилучені кошти.

ОСОБА_2 також пояснила що всі вилучені кошти належать їй особисто, які вона збирала на лікування, вказану валюту вона на протязі тривалого часу придбавала в банківських установах, про що може надати підтверджуючі документи, так як їй необхідна значна сума на лікування в іншій державі. В період часу з 05.03.2018 по 14.03.2018 вона відпочивала в Єгипті і тому на цей період поклала гроші на зберігання в сейф у власній квартирі, яка обладнана охоронною сигналізацією.

Адвокат ОСОБА_3 також заперечив проти вказаного клопотання, вважає, що слідчим не доведено, що вилучені грошові кошти належать саме ОСОБА_1, також останньому не була вручена підозра відповідно до вимог КПК України а тому відсутні підстави для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного як виду покарання.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши подані докази вважає, що клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню в зв’язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Сумській обл. знаходиться кримінальне провадження № 42018200000000048 за ст. 368 ч.3 КК України за фактом того, що голова постійної комісії Сумської міськради ОСОБА_1 вимагав у підприємця ОСОБА_5 неправомірну вигоду у сумі 4500 дол. США за вирішення питання про продовження договору оренди земельної ділянки площею 1,27 га по вул. Промисловій, 7, у м. Суми та 12.03.2018 о 17:20 отримав через посередника ОСОБА_6 у приміщенні кафе «Матусина випічка» по вул. Ярослава Мудрого, 61, у м. Суми вказану неправомірну вигоду (а.с. 8).

13 березня 2018 року прокурором Сумської області Матвійчуком В.А. було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1, який є депутатом Сумської міської ради, за ст. 368 ч.3 КК України, відповідно до якого вручення повідомлення про підозру прокурор доручив слідчому у кримінальному провадженні, а саме слідчому СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 (а.с.30-34).

Зазначене повідомлення про підозру 13.03.2018 о 17:25 год. слідчим Приходченко О.В. було вручене ОСОБА_1

14.03.2018 на підставі ухвали слідчого судді за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, б. 129, кв. 95 було виявлено та вилучено 13100 дол. США. (а.с.21-26).

Власником вказаної квартири є ОСОБА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири (а.с. 27).

Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання (а.с.8-53), вилучені грошові кошти в сумі 13100 дол. США не є предметом злочину, відомості про який внесені до ЄРДР, не мають доказового значення щодо цього злочину та не набуті в результаті його вчиненні, що визнається також слідчим в судовому засіданні.

Твердження слідчого про можливість використання вилучених грошових коштів в сумі 13100 дол. США як доказів у іншому кримінальному провадженні грунтується виключно на припущенні, в обгрунтування зазначеної обставини не надано жодного доказу. Крім того не має ніякого значення можливість використання цих коштів як доказ вчинення злочину, який слідчим не розслідується у цьому ж провадженні у якому він звернувся з клопотанням про накладення арешту.

Тому слідчий суддя вважає, що всупереч ст. 170 КПК України стороною обвинувачення не доведено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вилучені грошові кошти в сумі 13100 дол. США є доказом злочину.

Твердження клопотання про те, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_1, грунтується на припущенні та обгрунтовуються тим, що кошти були вилучені за місцем його проживання.

Вказану обставину заперечили ОСОБА_1 та його теща ОСОБА_2

Як встановлено в судовому засіданні квартира, в якій вилучили кошти, належить ОСОБА_2, в період часу з 05.03.2018 по 14.03.2018 остання відпочивала в Єгипті, що підтверджується копіями квитків (а.с.70-71), пояснення ОСОБА_2 в частині, що вона на протязі тривалого часу придбавала в банківських установах вилучені грошові кошти, підтверджується копіями квитанцій (а.с.72-75), оригінали яких вона надала для огляду в судовому засіданні. Наявність захворювань у ОСОБА_2 підтверджується копіями медичних документів (а.с.76-79).

За таких обставин суд вважає, що слідчим не було доведено в судовому засіданні належність грошових коштів в сумі 13100 дол. США саме ОСОБА_1, оскільки в обгрунтування цієї обставини не надано ніяких доказів.

Крім того відповідно до п.3 ч.2, ч.5 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Зважаючи на обставини справи обов’язковою умовою арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є те, що ОСОБА_1 повинен бути підозрюваним у кримінальному провадженні.

У відповідності до ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як встановлено в судовому засіданні місцезнаходження ОСОБА_1 було відоме, а саме він був затриманий та перебував під контролем держави.

Згідно ч.2 та ч.3 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 год. з моменту її затримання, у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після 24 годин з моменту затримання така особа підлягає негайному звільненню. Тобто зважаючи на вказану норму відсутні підстави вважати особу правомірно затриманою після спливу 24 годин після затримання у разі якщо не вручено повідомлення про підозру у передбачених законом порядок.

З поданого клопотання про арешт майна вбачається, що ОСОБА_1 є депутатом Сумської міської ради.

Пунктом 1 ч.1 ст. 481 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру здійснюється депутату місцевої ради - Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Академічний тлумачний словник української мови «здійснення» розуміє як запроваджувати, втілювати в життя, робити що-небудь дійсним, реальним; виконувати, робити що-небудь. Отже, за буквальним тлумаченням норми, здійснення повідомлення про підозру — це втілення цього повідомлення в життя, коли воно стає дійсним, а це можливо лише шляхом його вручення підозрюваній особі.

Повідомлення про підозру є комплексним нерозривним поєднанням процесуального рішення у вигляді письмового повідомлення та процесуальної дії у формі власне здійснення повідомлення шляхом його вручення.

З аналізу змісту ст.ст.42, 276 - 278 КПК випливає, що процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення. Саме із цим моментом пов’язується набуття особою відповідних процесуальних прав після їх роз’яснення слідчим, прокурором.

Крім того згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України. Тобто саме зазначена норма розкриває суть та порядок здійснення повідомлення підозри.

Зі змісту ст. 278 КПК вбачається, що зазначення стаття регулює строки та порядок вручення повідомлення про підозру.

Проаналізувавши зміст зазначених норм слідчий суддя вважає, що під здійсненням повідомлення про підозру слід розуміти саме вручення його особі. Тобто ОСОБА_1, як депутату місцевої ради, повідомлення про підозру повинна була вручити особа, зазначена у п. 1 ч.1 ст. 481 КПК України.

П.1 ч.1 ст. 481 КПК України є спеціальною нормою по відношенню до п.4 ч.2 ст. 36 КПК України та зобов’язує, особу, зазначену у п.1 ч.1 ст. 481 КПК України безпосередньо вручити депутату місцевої ради повідомлення про підозру.

Однак як вбачається з повідомлення про підозру, наданих доказів та пояснень учасників кримінального провадження повідомлення про підозру не було вручене безпосередньо ОСОБА_1 особами, зазначеними у п.1 ч.1 ст. 481 КПК України.

Таким чином слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 було здійснено повідомлення про підозру в порядку, передбаченому КПК України.

Враховуючи викладене, а саме що місцезнаходження ОСОБА_1 було відомим, протягом 24 годин йому не було здійснено повідомлення про підозру в порядку, передбаченому КПК України а тому відсутні підстави вважати його підозрюваним у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 167, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання відмовити за необгрунтованістю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Є.В. Янголь