Рішення № 72924005, 23.03.2018, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/1038/17

2/479/96/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р аї н и

23 березня 2018 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

В складі : головуючої – судді Репушевської О.В.;

за участі : секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Криве Озеро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею про захист гідності,честі та ділової репутації фізичної особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського ПАЛ про захист гідності,честі та ділової репутації фізичної особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10 січня 2017 року на засіданні профспілкового комітету Первинної профспілки організації працівників Кривоозерського ПАЛ було прийнято рішення, яке занесене до Протоколу зборів профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського ПАЛ наступного змісту№17: "Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею розглянув подання директора Кривоозерського ПАЛ ОСОБА_2 №462 від 29 грудня 2016 року про надання згоди на звільнення старшого майстра ОСОБА_5 та дозвіл категорично не надає та вважає, що адміністрація ліцею Кривоозерського ПАЛ діє протизаконно з порушенням КЗпП України ст.235, ст.40 п.6, ст.252 та Закон України «Про профспілки» ст.41, а звільнення ОСОБА_5 в четвертий раз проводиться з особистих неприязних мотивів членів адміністрації ліцею (директора Кривоозерського ПАЛ ОСОБА_2, заступника директора з НВР ОСОБА_6І.) та задля залякування членів не тільки профспілки працівників Кривоозерського ПАЛ, а й членів всього трудового колективу, з метою утримання всіх в покорі".

Позивач вказує, що вказана інформація не відповідає дійсності, містить відомості про події та явища, яких не існувало, оскільки вона як директор ліцею, в ситуації, про яку йдеться в рішенні профкому не діяла протизаконно і не порушувала вимоги нормативно-правових актів, зокрема ст.235 КЗпП України, п.6 ст.40 КЗпП України, ст.252 КЗпП України, Закон України "Про профспілки", окрім того не проводилось звільнення ОСОБА_5 задля залякування членів не тільки профспілки працівників Кривоозерського ПАЛ, а й членів всього трудового колективу, з метою утримання всіх в покорі. Звільнення ОСОБА_5 було викликане необхідністю приведення кількості працюючих в ПАЛ у відповідність до штатного розпису ліцею. Позивач вказує, що викладена в рішенні профкому недостовірна інформація щодо неї за своїм характером не є оціночним судженням, оскільки вона є фактичним твердженням. Недостовірна інформація відносно неї була поширена шляхом оголошення на засіданні профкому 10 січня 2017 року, з протоколом №17 від 10 січня 2017 року був ознайомлений працівник діловодства, копію вищевказаного протоколу використовував ОСОБА_5 в різних судових інстанціях, таким чином спрямування недостовірної інформації відносно неї охоплюється поняттям "поширення інформації", оскільки вона у всіх перелічених епізодах стала доступною третім особам. В результаті поширення інформації профспілкою відносно неї порушені її особисті немайнові права, зокрема права на повагу до гідності та честі, право недоторканності ділової репутації. Тому, ОСОБА_2 просила суд зобов"язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, яка міститься в рішенні профспілкового комітет , викладеному в протоколі №17 від 10 січня 2017 року, в частині того, що "адміністрація ліцею Кривоозерського ПАЛ діє протизаконно з порушенням КЗпП України ст.235, ст.40 п.6, ст.252 та Закон України "Про профспілки" ст.41, а звільнення ОСОБА_5 в четвертий раз проводиться з особистих неприязних мотивів членів адміністрації ліцею (директора Кривоозерського ПАЛ ОСОБА_2, заступника директора з НВР ОСОБА_6І.) та задля залякування членів не тільки профспілки працівників Кривоозерського ПАЛ, а й членів всього трудового колективу, з метою утримання всіх в покорі", спростування здійснити у спосіб, адекватний до способу поширення – шляхом оголошення на зібранні працівників ліцею з запрошенням на нього позивача та шляхом відкликання рішення, викладеного в протоколі №17 від 10 січня 2017 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказавши, що інформація, яка міститься в протоколі №17 від 10 січня 2017 року, відображає суб"єктивну думку членів профкому, та є аналізом дій дирекції ПАЛ, зроблену працівниками ПАЛ, що входять до складу Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки інформація, викладена в протоколі №17 від 10 січня 2017 року з приводу діяльності позивача містять критику діяльності ліцею вцілому, а не позивача як керівника ПАЛ та є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями. Позивач не доводить як поширення спірної інформації порушує її особисті немайнові права. Представник просив врахувати, що ОСОБА_2 звернулася до суду як фізична особа, а не як керівник ПАЛ, при цьому вимагає спростувати інформацію на зборах працівників ліцею в її присутності, в той час як у протоколі надається оцінка діяльності "адміністрації навчального закладу", тобто осіб, які очолювали ПАЛ протягом останніх 3 – х років, а саме з того часу, коли відбулося перше звільнення ОСОБА_5Д., а не її особисті як конкретної фізичної особи, чи то навіть її – як "директора".

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

До спірних правовідносин суд вважає підлягають застосуванню наступні норми права.

За положеннями ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.ч.2,3 ст.34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Положення ч.1 ст.68 Конституції України регламентують, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до положень ст.201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно положень ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За положеннями ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1 ст.277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Положення ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно положень ч.ч.4, 7 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_7 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_8 Європи про право на недоторканність особистого життя.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Судом встановлено, що позивач займає посаду директора Кривоозерського ПАЛ. У вказаному навчальному закладі діють дві профспілкові організації. Вирішуючи питання щодо необхідності приведення кількості працюючих у відповідність до штатного розпису ліцею позивач як посадова особа, що наділена організаційно-розпорядчими функціями, з урахуванням положень Кодексу законів про працю України, звернулася з письмовим поданням №426 від 29 грудня 2016 року до Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею "Про надання згоди на звільнення з посади старшого майстра ОСОБА_5Д.". За результатами зборів профпілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського ПАЛ 10 січня 2017 року затверджено Протокол №17, згідно якого присутні вирішили, що "Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею, розглянувши подання директора Кривоозерського ПАЛ ОСОБА_2 про надання згоди ОСОБА_5, дозвіл категорично не надає та вважає, що адміністрація ліцею Кривоозерського ПАЛ діє протизаконно з порушенням КЗпП України, ст.235, ст.40 п.6, ст.252 та Закону України "Про профспілки" ст.41, а звільнення ОСОБА_5 в четвертий раз проводиться з особистих неприязних мотивів членів адміністрації ліцею (директора Кривоозерського ПАЛ ОСОБА_2, заступника директора з НВР ОСОБА_6І.) та задля залякування членів не тільки профспілки працівників Кривоозерського ПАЛ, а й членів всього трудового колективу, з метою утримання всіх в покорі".

З матеріалів справи вбачається, що у вищезазначеному Протоколі №17 зборів профкому дійсно викладена інформація, яка стосується позивача як директора ліцею, та мало місце поширення такої інформації, тобто доведення відповідної інформації до відома багатьох осіб, проте суд виходить із того, що хоча поширена інформація за формою його висловлювання наближається до перебільшення або провокації, а тому є неприємною для позивача, але вона не виходить за рамки суспільної моралі.

Крім того, судження було висловлено щодо посадових осіб навчального закладу, які, погоджуючись на виконання владних повноважень, прийняли на себе обов'язок нести і поєднаний з цими повноваженнями тягар, до складу якого входять зокрема і певні моральні збитки, дискомфорт від критичного ставлення працівників до керівництва, а тому межа допустимої критики щодо таких осіб є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Суд на підставі досліджених і оцінених доказів, приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову, оскільки спірні вислювлювання, викладені в протоколі №17 від 10 січня 2017 р., є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню.

Керуючись ст.34, 68 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" ст.ст.201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Первинної профспілки організації працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею про захист гідності,честі та ділової репутації фізичної особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Кривоозерський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ:(підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Кривоозерського

районного суду ОСОБА_9