Постанова № 72735280, 13.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1414/18 Справа № 202/540/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 34

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», третя особа на стороні позивача – ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі — ОСОБА_5 «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус») про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи тим, що 07 квітня 2016 року близько 08 години 25 хвилин на перехресті вул.Донецьке шосе та вул.Петрозаводська в м.Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2, автомобіля «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, автомобіля «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_3, під його керуванням, та автомобіля «ЗІЛ 441510», реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом «Деу», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілям спричинені механічні пошкодження.

Вказував, що постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2016 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв’язку із відсутністю у діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська посилався на досліджені під час судового засідання докази, а саме пояснення, надані в судовому засіданні ОСОБА_4 про те, що вона рухалася на зелений сигнал світлофору та не порушувала п.10.1 Правил дорожнього руху, а також на його, позивача, покази як свідка, та на покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, котрі підтвердили, що ОСОБА_4 рухалася саме на зелене світло світлофору. Свідки ж ОСОБА_10 та ОСОБА_2 повідомили, що автомобіль «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1, намагався перетнути перехрестя на мигаючий сигнал світлофору, при цьому водій ОСОБА_2 перевищив допустиму швидкість.

Зазначав, що висновком автотехнічного дослідження №18/10.1-24 від 06 червня 2016 року встановлено, що в дорожній обстановці, яка склалася, в діях водія ОСОБА_4 відсутні невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, що знаходилися б у причинному зв’язку з цією пригодою. Водій автомобіля «Opel Vivaro» ОСОБА_2 при заданих обставинах пригоди, мав технічну можливість не допустити зіткнення з автомобілем «Toyota RAV-4» за умови виконання дій у відповідності з вимогами пункту 8.7.3 ґ),е),12.4,12.9 Правил дорожнього руху, з яких п.8.7.3 ґ),е) знаходиться у причинному зв’язку із зіткненням з автомобілем «Toyota RAV-4».

Посилаючись на те, що вина ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується і схемою ДТП і показами свідків та учасників пригоди, відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №3718 від 20 квітня 2016 року вартість матеріального збитку, спричиненого його автомобілю становить 115.145 грн.86 коп., а цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Opel Vivaro» застрахована у ОСОБА_5 «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» згідно із полісом №АЕ/6916985, до якого він та ОСОБА_2 зверталися з відповідними заяви про настання страхового випадку, а тому просить ухвалити рішення, яким стягнути з страховика на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди 49.000 грн. (у межах ліміту та з вирахуванням франшизи), стягнути з ОСОБА_2 суму на відшкодування матеріальної шкоди, непокритої страховим відшкодуванням, у розмірі 66.145 грн. 86 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1.000 грн. та 50.000 грн. у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 50.000 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 66.145 грн.86 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 49.000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 1.000 грн. та на відшкодування моральної шкоди 3.000 грн.

В апеляційній скарзі, поданій 13 листопада 2017 року, відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до нього відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що його вина не встановлена, а тому він не повинен відшкодовувати ні матеріальну шкоду ні моральну.

28 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_5 «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити та у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 07 квітня 2016 року близько 08 години 25 хвилин на перехресті вул.Донецьке шосе та вул.Петрозаводська в м.Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2, автомобіля марки «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, автомобіля марки «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням позивача ОСОБА_3, автомобіля марки «ЗІЛ 441510», реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом «Деу», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілям спричинені механічні пошкодження.

Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2016 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв’язку із відсутністю у діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.19-21,22-26).

З постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2016 року по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_4 рухалася на зелений сигнал світлофору та не порушувала вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, що підтвердили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Свідки ж ОСОБА_10 та ОСОБА_2 показали, що автомобіль марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1, намагався перетнути перехрестя на мигаючий сигнал світлофору, при цьому водій ОСОБА_2 перевищив допустиму швидкість руху, що також підтверджується висновком автотехнічного дослідження №18/10.1-24 від 06 червня 2016 року (а.с.21).

Відповідно до висновку автотехнічного дослідження №18/10.1-24 від 06 червня 2016 року, при заданих вихідних даних водій автомобіля марки «Toyota RAV-4» ОСОБА_4 не мала технічної можливості запобігти даній пригоді. Дії водія автомобіля марки «Opel Vivaro» ОСОБА_2 з технічної точки зору при обставинах даної пригоди не відповідали вимогам п.п.8.7.3 ґ),е),12.4,12.9 б) Правил дорожнього руху, з котрих п.8.7.3 ґ),е) знаходиться в причинному зв’язку із зіткненням з автомобілем марки «Toyota RAV-4» (а.с.18).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована у відповідача ОСОБА_5 «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» згідно із полісом №АЕ/6916985.

Відповідно до вказаного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50.000 грн., сума франшизи складає 1.000 грн. (а.с.154).

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 звернулися до ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» із повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди.

11 квітня 2016 року до ОСОБА_5 «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» звернулася і ОСОБА_11 (а.с.155-156,157-158,159-160).

13 квітня 2016 року аварійним комісаром ОСОБА_5 «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» у присутності позивача ОСОБА_3 був проведений огляд транспортного засобу марки «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_3, у зв’язку з чим був складений відповідний акт огляду транспортного засобу, котрий був підписаний позивачем без жодних застережень (а.с.161-163).

18 квітня 2016 року ОСОБА_5 «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» надіслало позивачу ОСОБА_3, відповідачу ОСОБА_2 та третій особі по справі ОСОБА_4 запит про надання страховику постанови про притягнення до адміністративної відповідальності особи, винної у скоєнні ДТП, заяви про виплату страхового відшкодування та реквізитів для виплати такого відшкодування (а.с.164-165).

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №3718 від 20 квітня 2016 року вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_3, становить 115.145 грн. 86 коп. (а.с.32-73).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні була встановлена наявність вини ОСОБА_2, а позивачем доведено спричинення йому матеріальної шкоди, її розмір, та як наслідок цього, і спричинення йому моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.1192 ЦК України визначено що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно положень ст.22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положення ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК України визначають підстави відшкодування майнової і моральної шкоди.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами ст.ст.1187,1188 ЦК України.

Таким чином, відповідно до змісту вказаних норм матеріального права, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача. За зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за одночасної наявності обов'язкових умов, якими є протиправна поведінка або бездіяльність, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та заподіянням такої шкоди, вина.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідним є доведення, що саме протиправна поведінка є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи,- наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення доведеності вини.

Як зазначено в п.4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до п.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне положення міститься і в п.3 ст.61 ЦПК України, який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно відсутності підстав для відшкодування шкоди через відсутність адміністративного протоколу або постанови, з яких би чітко вбачалася його вина, не можуть слугувати підставою для скасування рішення, оскільки відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення не є беззаперечною підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Судом першої інстанції вірно оцінено дії кожного з водіїв, які керували автомобілями у момент вчинення ДТП, на предмет їх відповідності Правилам дорожнього руху та знаходження у причинному зв’язку з виникненням ДТП, та вірно визначено, що саме відповідач ОСОБА_2 порушував правила дорожнього руху, що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю чотирьох автомобілів.

Позивачем доведено, що йому спричинено шкоду, її розмір та причинно-наслідковий зв’язок її настання, в той час коли відповідачем не спростовано цей факт.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для відмови в позові.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_12